490/3720/20 від10.11.2020
нп 3/490/2349/2020
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3720/20
нп 3/490/2349/2020
10.11.2020 року м.Миколаїв
Суддя Центрального районного суду м.Миколаєва Медюк С.О., при секретарі Гудковій Є.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гудзловенко С.П., розглянувши справу про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, номер облікової картки платника податків не відомий, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
До Центрального районного суду м.Миколаєва з Вітовського відділення поліції Корабельного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 08.06.2020 року о 23:15 год. в смт.Воскресенське по вул.Янтарній, водій ОСОБА_1 керував т/з Фольцваген д.н.з НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. В присутності двох свідків від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, але виявив бажання проїхати до медичного закладу. Згідно висновку лікаря №845 також відмовився.
В судовому засіданні ОСОБА_1 викладені в протоколі обставини заперечив та пояснив, що керуючи т/з був тверезий, від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, так як працівниками поліції не було залучено свідків. Зазначив, що працівники поліції нічого йому не пояснювали, а ні причину зупинки, а ні процедуру освідчення. Після складення протоколу, він продовжив свій рух. Додатково вказав, так як проходив службу в м.Кривий Ріг та знає місто, вказані в протоколі адреси свідків є неправдивими.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Так, відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Згідно з висновком фельдшера КП «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» від 09.06.2020 року №845 вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду.
Відповідно до п.3 Розділу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція), огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Дані, що підтверджували б відсутність лікаря-нарколога в КП «Миколаївський обласний центр психічного здоров'я» матеріали справи не містять. Крім цього, можливість проведення огляду фельдшером Інструкція передбачає лише для сільської місцевості.
З огляду на зазначені обставини, суд не може прийняти до уваги вказаний висновок, як належний та допустимий доказ, оскільки огляд проводився з порушенням вимог п.3 Розділу ІІІ Інструкції.
Крім цього, як вбачається з письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09.06.2019 року, зазначено, що водій транспортного засобу Фолькскваген НОМЕР_1 ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу Алкотест та виявив бажання пройти в медичному закладі.
Але, на думку суду пояснення даних свідків не можна вважати належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки пояснення цих свідків написані працівником поліції, є ідентичними між собою за змістом, і різняться між собою лише підписами та прізвищами свідків.
До того ж, достовірність показань даних свідків неможливо перевірити, оскільки неодноразово направлені на вказані в поясненнях та протоколі адреси свідків, судові виклики повертались з відміткою про неправильно зазначену адресу та для уточнення номера квартири чи назви підприємства, що на думку суду унеможливлює використання цих доказів для підтвердження винуватості ОСОБА_1 ..
Додатково слід зазначити, що будучи належним чином повідомлений інспектор Вітовського ВП Корабельного ВП ГУ НП в Миколаївській області, який склав протокол відносно ОСОБА_1 , не з'явився на виклик суду, що додатково ставить під сумнів достовірність зазначеної в протоколі інформації.
Крім цього, судом досліджено диск з відеозаписом з реєстратора патрульного автомобіля, на якому містяться три відеофайли тривалістю по одній хвилині кожний, без звуку, з яких два відеофайли ідентичні. Так, з вказаних відеофайлів встановлено, що диск не містить повного запису обставин події і підтверджує лише факт зупинки т/з, а тому не може вважатись належним доказом вини ОСОБА_1 ..
Крім того, вимогами ст.266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.
Між тим, матеріали справи та сам протокол про адміністративне правопорушення не містять будь-яких доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі транспортного засобу для керування іншій особі. Тобто існують обґрунтовані підозри, що навіть попри наявність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, останній міг продовжити свій рух. Дані обставини не залишають у суду сумнівів в упередженості дій співробітників поліції, якими не було виконано вимог ст.266 КУпАП, чим порушено порядок огляду водіїв на стан сп'яніння встановлений Законом, оскільки, всупереч тому, що спочатку у водія було встановлено наявність ознак сп'яніння, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, його все одно не було відсторонено від керування всупереч складеному відносно нього протоколу.
Вказані обставини додатково підтверджують правдивість показів ОСОБА_1 , наданих в судовому засіданні.
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст.52 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.
Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на його користь.
Обов'язок доведення обставин, що утворюють склад даного адміністративного правопорушення не покладається на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а є обов'язком уповноважених державних органів та установ.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а також докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
У цій правовій позиції можна відокремити такі конструктивні ознаки: а) обов'язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпції; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими. Тому, за відсутності таких ознак не можна констатувати, що правопорушення доведено «поза розумним сумнівом».
А тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак справа відносно нього підлягає закриттю, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.247, 283-284 КУпАП, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва.
Суддя С.О. Медюк