Справа № 352/1446/20
Провадження № 2/352/780/20
заочне
16 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Кукула О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
04.08.2020 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, видане на підставі рішення виконкому Братковецької сільської ради від 28.09.1999 за №27. Згідно з довідкою №329 від 20.07.2020, виданої Братковецькою сільською радою вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , склад її сім'ї такий: ОСОБА_3 , 1993 року народження (дочка), ОСОБА_4 , 2012 року народження (онука), ОСОБА_2 , 1983 року народження (син) - зареєстрований, але не проживає з липня 2009 року. Жодних особистих речей відповідача в її будинковолодінні немає, він ним не користується, не займається утриманням, а його реєстрація в будинку створює для неї певні труднощі пов'язані із утриманням житла, зокрема в отриманні субсидії по сплаті комунальних послуг. Оскільки відповідач з 2009 року не проживає у домоволодінні позивача, тому остання просить визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явилась, від неї до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного рішення.
Відповідач неодноразово в судове засідання не з'являвся, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону, в тому числі через сайт "Судова влада", клопотань про перенесення слухання справи від нього не надходило, відзив на позовну заяву суду не надав.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За вимогами ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, видане на підставі рішення виконкому Братковецької сільської ради від 28.09.1999 за №27 /а.с.7/.
Згідно з довідкою №329 від 20.07.2020, виданою Братковецькою сільською радою встановлено, що в будинку позивача зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , 1983 року народження (син), але не проживає з липня 2009 року /а.с. 8/.
Свідок ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зазначила, що вона проживає неподалік позивачки, стверджує, що в будинку позивача особистих речей відповідача немає, він десять років не проживає там.
Свідок ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зазначила, що вона проживає поруч з позивачкою, в будинку якої особистих речей відповідача немає, він десять років не проживає там, приїжджає один або два рази в рік.
З пояснень свідків також підтверджено факт відсутності відповідача більше 10 років за місцем реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права.
Оскільки з обставин справи вбачається, що питання визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням стосується члена сім'ї власника житлового приміщення, тому спір підлягає вирішенню відповідно до статті 405 ЦК.
Як слідує з вимог ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналогічно порядок користування житлом та втрати такого права врегульовано ст.72, 156 ЖК України.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК).
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону. Законом, на який зроблено посилання в частині першій статті 405 ЦК, не може бути ЖК УРСР. Застосування положень ЖК УРСР до цих відносин не виключається. Але переважно підлягають застосуванню норми глави 32 ЦК. Це зумовлено тим, що для регулювання відносин між власником житла та членами його сім'ї законодавець використав правову конструкцію (сервітут), яка раніше до цих відносин не застосовувалась. Тому хоча положення житлового законодавства і підлягають переважному застосуванню до житлових відносин на підставі статті 3 ЖК УРСР, до правовідносин із приводу сервітуту вони можуть застосовуватись лише за аналогією.
З урахуванням цього треба визнати, що стосовно права членів сім'ї власника помешкання на користування ним, чинним є правило частини першої статті 405 ЦК, що передбачає визначення власником житлових приміщень, які мають право займати члени сім'ї. Відповідно до статті 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Оскільки інше не встановлено чинними законами, договором, заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що призводить до втрати членом сім'ї права користування помешканням. Вказане дає можливість суду прийти до висновку про визнання втрати такого права користування житловим приміщенням. При цьому, предметом спірних відносин є як встановлення факту відсутності більше року користування житлом (а не наявність чи відсутність у члена сім'ї нового місця для реєстрації), так і наявна добровільна домовленість між власником та членом сім'ї щодо продовження такого права користування.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про втрату права користування ним.
Позаяк відповідач не довів, що між ним та позивачем існує домовленість про інший порядок користування житлом, встановлено відсутність по місцю реєстрації відповідача протягом останніх десяти років, а тому вимоги позову є обґрунтовані та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із цим, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.
На підставі наведеного, відповідно до ст.405 ЦК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та керуючись ст.ст. 10 - 13, 81, 258-268, 280-289, 352-354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , 1983 року народження, таким, що втратив право на користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.
Рішення складене у повному обсязі 16.11.2020 року.
Суддя Гриньків Д.В.