Справа № 352/1607/20
Провадження № 2/352/821/20
09 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Гриньків Д.В.,
секретар судового засідання Кукула О.С.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дочки,-
20.08.2020 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дочки.
Позов обґрунтовується тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29.09.2015 розірвано, малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з нею. Відповідно до рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15.10.2015 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дочки в розмірі 650 грн., який був змінений згідно з рішенням від 29.12.2017 на 1000 грн. На даний час ця сума є недостатньою для належного забезпечення дитини, яка є інвалідом з дитинства та потребує постійної сторонньої допомоги. Батько дитини не бере жодної участі у додаткових витратах пов'язаних із її лікуванням. Зазначає, що відповідач фізично здоровий, працездатний, працює не офіційно, тому з нього слід стягувати аліменти на утримання дочки у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн.
Ухвалою суду від 25.08.2020 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначила, що вона не працює, отримує допомогу на дитину інваліда з дитинства, яку вистачає на лікування дочки та придбання тільки найнеобхідніших речей.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань, також повідомлявся на сайті "Судової влади". Правом на подання відзиву не скористався.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.
Вислухавши позивача, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 14.07.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та відповідача народилась донька ОСОБА_3 (а.с. 4).
Відтак, сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29.09.2015 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 5).
Відповідно до розрахунку із сплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, а з 28.08.2018 у розмірі 50% прожиткового мінімуму згідно виконавчого листа №352/1417/17 від 29.12.2017 (а.с. 6).
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються наступними нормативними актами.
Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 51 Основного Закону - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються також і Законом України «Про охорону дитинства» та Сімейним кодексом України.
Так відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Нормою ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ст. 182 цього кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму, а саме для дітей віком від 6 до 18 років : з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
При цьому, змінюючи розмір аліментів суд бере до уваги матеріальний стан відповідача, який зі слів позивачки працює за кордоном, є здоровим, працездатним та стан здоров'я дитини, яка є інвалідом з дитинства.
Одночасно, виходячи з принципів розумності та справедливості, оскільки двоє батьків зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, визначений позивачкою розмір аліментів 4 000 грн. на утримання дочки є завищеним.
Суд вважає, що з відповідача з урахуванням вимог ст.182 СК України та розміру витрат на дитину, слід стягувати аліменти на утримання дочки в розмірі 2 500,00 грн. щомісячно, який буде відповідати інтересам дитини та зможе забезпечити їй належний фізичний та духовний розвиток.
Усі інші пояснення позивача, її доводи і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні та не надали можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, та збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення суду до 2 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів" у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Тому стягнення аліментів в збільшеному розмірі слід розпочати з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь держави.
Таким чином слід стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету 840 грн. 80 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст. 180-183 СК України, ст.ст. 3, 4, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дочкизадовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2017 року по справі №352/1417/17 та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів у зміненому розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили.
Припинити стягнення аліментів по виконавчому листу, виданому згідно рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2017 року по справі №352/1417/17.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід державного бюджету 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код невідомий, АДРЕСА_2 .
Рішення складене в повному обсязі 16.11.2020 року.
Суддя Гриньків Д.В.