Справа №483/1044/20
Провадження №2/483/521/2020
10 листопада 2020 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Куцарова В.І.,
за участю секретаря судового засідання Шилінскас О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Очакові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21 червня 2017 року року між позивачем та відповідачем укладено договір позики №211322 в електронній формі. За умовами п. 1.1. укладеного між позивачем та відповідачем договору позики, відповідачу надані грошові кошти в сумі 1000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, сплатою процентів за користування позикою, строком на 30 днів. Відповідно до п. 1.4. дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний відповідачем, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позивачем та відповідачем. Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 100,00 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року. Позивачем виконані умови договору позики, однак, відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів. Відповідно п. 1.1, 1.5 договору позики, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 14 липня 2020 року становить 42146 грн., з яких: основний борг - 1000,00 грн., заборгованість по відсоткам - 12786,60 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 28359,40 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.
Представник позивача - Блащак Р.Л., яка діє на підставі Довіреності від 24 червня 2020 року, в судове засідання не з'явилася, у позовній заяві просила справу розглядати за відсутності позивача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, у судове засідання не з'явився, процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду представника позивача суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, виходячи з наступних обставин.
Судом встановлено, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності (розпорядженням Нацкомфінпослуг №2606 від 27.10.2015 року зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225).
21 червня 2017 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики № 211322 в електронній формі.
За умовами п. 1.1. укладеного між сторонами договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Пунктом 1.3. договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів.
Відповідно до п. 1.4. дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення договору позики між позичальником і позикодавцем.
Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. договору позики на картковий рахунок відповідача 21 червня 2017 року була перерахована сума позики в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується повідомленням від 07.10.2020 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору ВП-180516-3 від 15.05.2016 року.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України (договір приєднання), згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, позивачем виконані умови договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, в наслідок чого у останнього утворилась заборгованість за договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
Згідно п.1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,14 процента від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 1,14 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманої позики та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого, станом на 14 липня 2020 року становить 42146 грн., з яких: основний борг - 1000,00 грн., заборгованість по відсоткам - 12786,60 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 28359,40 грн.
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь банку підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідно до платіжного доручення №2261 від 14.07.2020 року у сумі 20102, 00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398) заборгованість за договором позики у розмірі 42146 (сорок дві тисячі сто сорок шість) гривень, сплачений судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні, а всього 44248 (сорок чотири тисячі двісті сорок вісім) гривень.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий