1/902
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
16 листопада 2020 року м. Київ№ 640/7120/20
Окружний адміністративний суду міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву у справі за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - відповідач), адреса: 01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50Г, в якій позивач просить:
- визнати дії виконувача обов'язків регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву Шрамко А.В. у виді пропозиції від 20 лютого 2020 року № 30-06/1637 «Про дострокове розірвання договору оренди № 549 від 08 грудня 2006 року» протиправними та зобов'язати регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву утриматись від дострокового розірвання договору № 549 від 08 грудня 2006 року на підставі висновків, викладених у акті обстеження від 31 січня 2020 року орендованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 державного нерухомого майна відповідно до договору № 549 від 08 грудня 2006 року та яке обліковується на балансі Фонду державного майна України і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати дії начальника відділу контролю за виконання договірних відносин та використання державного майна регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву Воропай Андрія Федоровича та заступника начальника відділу контролю за виконанням договірних відносин та використання державного майна цього ж регіонального відділення Вайлового Максима Андрійовича, при реалізації виконання контрольних функцій вказаного регіонального відділення Фонду у сфері оренди державного майна, у виді проведення 31 січня 2020 року обстеження орендованого фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 державного нерухомого майна відповідно до договору № 549 від 08 грудня 2006 року та яке обліковується на балансі Фонду державного майна України і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , протиправними та зобов'язати регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києві утриматись від інспекційних перевірок, при реалізації виконання контрольних функцій вказаного регіонального відділення Фонду у сфері оренди державного майна, орендованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 державного нерухомого майна відповідно до договору № 549 від 08 грудня 2006 року.
Підставами позову вказано порушення суб'єктом владних повноважень прав позивача внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, про порушення законодавства з боку державних органів влади та посадових осіб, а в даному випадку з боку Фонду державного майна України, що порушують його особисті Конституційні права на визначений зміст та спрямованість діяльності Держави, порушують особисте Конституційне право жити в Країні, де визнається та діє принцип верховенства права, порушують Конституційне право мати в Державі органи влади, посадових осіб, які діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Також, позивач зазначив, що дії виконувача обов'язків регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву Шрамко А.В. у виді пропозиції від 20 лютого 2020 року № 30-06/1637 «Про дострокове розірвання договору оренди № 549 від 08 грудня 2006 року», являються протиправними і тому регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зобов'язано утриматися від дострокового розірвання договору № 549 від 08 грудня 2006 року на підставі висновків, викладених у акті обстеження від 31 січня 2020 року орендованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 державного нерухомого майна відповідно до договору № 549 від 08 грудня 2006 року та яке обліковується на балансі Фонду державного майна України і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім цього, позивач також вважає, що дії начальника відділу контролю за виконанням договірних відносин та використання державного майна регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву Воропай Андрія Федоровича та заступника начальника відділу контролю за виконанням договірних відносин та використання державного майна цього ж регіонального відділення Вайлового Максима Андрійовича, при реалізації виконання контрольних функцій вказаного регіонального відділення Фонду у сфері оренди державного майна, у виді проведення 31 січня 2020 року обстеження орендованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 державного нерухомого майна відповідно до договору № 549 від 08 грудня 2006 року та яке обліковується на балансі Фонду державного майна України і знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , являються теж протиправними, а тому регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву зобов'язано утриматися від інспекційних перевірок, при реалізації виконання контрольних функцій вказаного регіонального відділення Фонду у сфері оренди державного майна, орендованого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 державного нерухомого майна відповідно до договору № 549 від 08 грудня 2006 року.
Отже, на думку позивача вказані дії службових осіб регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву являються протиправними, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 640/7120/20.
Мотивуючи вказане клопотання, позивач зазначає, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки даний спір не є публічно-правовим, та відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України має вирішуватись судами за правилами господарського судочинства.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду клопотання і вирішення його, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, а також в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/6396/17.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року № 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.
Згідно з статті 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.
Отже, вищевикладене дає підстави суду прийти до висновку, що в межах спірних правовідносин відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, яке є орендарем за Договором оренди, також виступає органом, що здійснює державну політику у сфері оренди та уповноважене забезпечує контроль за використанням майна, переданого в оренду за цим Договором.
Пунктами 1, 4 Наказу Фонду державного майна України «Щодо виконання контрольних функцій Фонду державного майна України у сфері оренди» від 14 травня 2012 року № 655, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 травня 2012 року за № 809/21121, надано повноваження Фонду державного майна України, його регіональним відділенням та представництвам як орендодавцям державного майна за укладеними ними договорами оренди здійснювати такий контроль:
1)постійний документальний (у частині надходжень до державного бюджету плати за оренду державного майна, страхування об'єкта оренди);
2)періодичний комплексний з оглядом об'єкта оренди (згідно з щорічними планами-графіками) щодо:
- використання орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконання умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств;
- використання державного майна, переданого в оренду за цими договорами, виконання умов договорів оренди державного нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.
За результатами контрольних заходів особами, що його здійснювали, складаються звіти, що містять інформацію за напрямами, визначеними у пункті 1 цього наказу.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилається на ту обставину, що у відповідача були відсутні визначені законодавством підстави для здійснення заходів періодичного комплексний контролю з оглядом об'єкта оренди, оскільки це не було передбачено у щорічному плані-графіку.
Разом з тим, системний аналіз наведених норм законодавства та положень Договору дає підстави для висновків, що повноваження зі здійснення заходів періодичного комплексного контролю з оглядом об'єкта оренди надаються регіональним відділенням Фонду державного майна України виключно в межах перевірки ними виконання умов договорів оренди, стороною яких вони виступають.
Тобто, в даному випадку відповідач реалізуючи свої повноваження діяв як сторона договору оренди державного майна, а не як суб'єкт владних повноважень загалом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а в силу наведених приписів статті 20 Господарського процесуального кодексу України має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами у справі виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням відповідачем публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до відповідного господарського суду.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про закриття провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Закрити провадження в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
3. Роз'яснити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 її право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного господарського суду.
4. Роз'яснити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова