ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 листопада 2020 року м. Київ № 640/24497/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомГоловного управління Держпраці у Київській області
до Приватного акціонерного товариства "Універмаг "Дитячий світ"
прозастосування заходів реагування
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління Держпраці у Київській області із адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Дитячий світ Київ», в якому просило суд застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинки робіт за адресою: м. Київ, вул. Малишка, 3, а саме:
- експлуатації ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1 шляхом відключення на межі балансової належності з електропередавальною організацією.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що в ході позапланової перевірки відповідача посадовими особами позивача виявлено низку фактів порушення вимог законодавства та нормативно-правових актів з охорони праці, які зафіксовано в акті перевірки та на усунення яких відповідачу винесено припис. У ході позапланової перевірки позивачем виконання відповідачем вимог згаданого припису встановлено, що частину порушень позивач не усунув і ці порушення створили загрозу життю та здоров'ю працівників відповідача, що є порушенням вимог статті 43 Конституції України, яка гарантує громадянам право на належні і безпечні умови праці.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволенні з огляду на необґрунтованість, оскільки висновки позивача про порушення ПрАТ «Дитячий світ Київ» вимог законодавства з охорони праці не відповідають дійсності, тому загроза життю та здоров'ю його працівників відсутня. При цьому відповідач зауважив, що акт останньої позапланової перевірки, складений посадовими особами позивача, містить застереження відповідача про подальше надання ним заперечень на цей акт. Такі заперечення у подальшому були надані позивачу, однак безпідставно не взяті ним до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами позивача в період з 23.05.2018 по 10.06.2018 проведено позапланову перевірку дотримання ПрАТ «Дитячий світ Київ» за адресою: вул .Малишка, 3, м. Київ, вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та нормативно-правових актів з охорони праці.
За результатами перевірки складено акт від 06.06.2018 №5.2/266/110, в якому зафіксовано виявлені порушення законодавства з охорони праці, з метою усунення яких позивачем внесено відповідачу припис від 06.06.2018 №5.2/266/110, в якому, поміж іншого вимагалося усунути такі порушення:
- роботодавцем не одержано дозвіл Держпраці (Держгірпромнагляду) на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - електричного устаткування електричних станцій та мереж напругою понад 1000 В, а саме: ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1 (пункт 4 припису). Порушення усунути в строк до 06.07.2018;
- роботодавцем не одержано дозвіл Держпраці (Держгірпромнагляду) на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: технічного обслуговування електричного устаткування електричних станцій та мереж напругою понад 1000В (пункт 5 припису). Порушення усунути в строк до 06.07.2018;
- не забезпечено проведення технічного огляду з метою визначення строку подальшої безпечної експлуатації устаткування ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1) (пункт 6 припису);
- керівник підприємства не забезпечив утримання, експлуатацію і обслуговування електрогосподарства відповідно до вимог чинних нормативних документів, а саме не забезпечив проведення профілактичних випробувань та вимірювань електрообладнання підприємства (ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1 та електрообладнання напругою 0,4 кВ) згідно з правилами і нормами Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказами Міненерговугілля України від 13.02.2012 №91 (пункт 7 припису);
- не проведено опосвідчення стану безпеки електроустановок підприємства (пункт 10 припису).
Примірник припису 06.06.2018 вручено голові правління ПрАТ «Дитячий світ Київ», що підтверджується змістом припису.
З метою перевірки виконання вимог цього припису позивачем у період з 18.11.2019 по 22.11.2019 проведено позапланову перевірку відповідача, результати якої оформлені актом перевірки від 22.11.2019 №5.2/345/544.
В указаному акті перевірки зафіксовано порушення відповідачем статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, які полягають у невиконанні пунктів 4, 5, 6, 6 та 10 припису від 06.06.2018 №5.2/266/110.
За висновком позивача невиконання відповідачем вищевказаного припису призвело до експлуатації ним устаткування ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1) з порушенням вимог законодавства з охорони праці, що створює загрозу життю та здоров'ю працівників відповідача, що зумовило необхідність звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить із такого.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною третьою статті 43 Конституції України кожному гарантоване право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням та базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Приписами статті 1 указаного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.
Відповідно до абзацу 5 частини першої статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, мають право забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Держпраці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом пункту 3 Положення №96 основними завданнями Держпраці, поміж іншого, є:
- реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;
-здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки.
Відповідно до пункту 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань:
- здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6);
- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань, зокрема, забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; (підпункт 16);
- зупиняє, припиняє, обмежує експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об'єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов'язаних із користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі відповідного розпорядчого документа у передбачених законодавством випадках, а також анулює видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю та здоров'ю працівників (підпункт 52).
Підпунктом 12 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань надано право звертатися у передбачених законом випадках до суду.
Згідно з пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 №84 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, згідно з пунктом 1 якого, назване Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Таким чином, позивач наділений повноваженнями щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною сьомою статі 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
За частиною п'ятою статті 4 вказаного Закону виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Зважаючи на викладене, позивач як територіальний орган Держпраці, стверджуючи про порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони праці, що створює загрозу для життя та здоров'я людей, в межах повноважень звернувся до суду з даним адміністративним позовом до відповідача.
Оцінюючи обґрунтованість вимог позивача про необхідність вжиття щодо відповідача заходів реагування, вказаних в позові, суд звертає увагу на таке.
Адміністративний суд, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що виявлені органом державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства у сфері охорони праці створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей і не були усунуті суб'єктом господарювання, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Як стверджує позивач, на виконання вимог припису від 06.06.2018 №5.2/266/110 відповідач не усунув зазначені в ньому порушення вимог законодавства з охорони праці, а саме:
- не одержав дозвіл Держпраці (Держгірпромнагляду) на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - електричного устаткування електричних станцій та мереж напругою понад 1000 В, а саме: ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1 (пункт 4 припису);
- не одержав дозвіл Держпраці (Держгірпромнагляду) на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: технічного обслуговування електричного устаткування електричних станцій та мереж напругою понад 1000В (пункт 5 припису);
- не забезпечив проведення технічного огляду з метою визначення строку подальшої безпечної експлуатації устаткування ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1) (пункт 6 припису);
- не забезпечив утримання, експлуатацію і обслуговування електрогосподарства відповідно до вимог чинних нормативних документів, а саме проведення профілактичних випробувань та вимірювань електрообладнання підприємства (ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1 та електрообладнання напругою 0,4 кВ) згідно з правилами і нормами Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказами Міненерговугілля України від 13.02.2012 №91 (пункт 7 припису);
- не провів опосвідчення стану безпеки електроустановок підприємства (пункт 10 припису),
що є порушенням статті 21 Закону України «Про охорону праці», пункту 8 додатку 3 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107, пунктів 1.3.1, 8.1-8.4 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, пункту 7 Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004.
Оцінюючи доводи позивача про порушення відповідачем законодавства з охорони праці у зв'язку дозволів на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки та виконання робіт підвищеної небезпеки, суд вертає увагу на таке.
Відповідно до змісту частини третьої статті 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Частина третя стаття 1 Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності», який набрав чинності з 01.01.2012, містить заборону вимагати від суб'єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.
Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держпраці та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл) визначено Порядком видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011№1107 (далі - Порядок №1107).
У додатку 2 до Порядку №1107 наведений перелік видів робіт підвищеної небезпеки, на виконання яких необхідно отримати дозвіл, а у додатку 3 до Порядку №1107 - перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, на експлуатацію яких необхідно отримати дозвіл.
Тобто, якщо суб'єкт господарювання виконує роботи підвищеної небезпеки, які наведені у додатку 2 до Порядку №1107, то необхідно одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки.
А якщо суб'єкт господарювання експлуатує машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, які наведені у додатку 3 до Порядку №1107, то суб'єкт господарювання повинен одержати дозвіл на експлуатацію таких машин, механізмів, устаткування.
Факт експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки - електричного устаткування електричних станцій та мереж напругою понад 1000 В, а саме: ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1 відповідач не заперечує.
Водночас, заперечуючи доводи позивача щодо необхідності отримання дозволу на експлуатацію цього обладнання, відповідач посилається на останнє речення частини третьої статті 21 Закону України «Про охорону праці», яким визначено, що одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
Згідно з наданими відповідачем матеріалами за адресою: вул.Малишка, 3 в м.Києві , де він здійснює свою діяльність, знаходиться універмаг « Дитячий світ ». При прийнятті в експлуатацію об'єкту завершеного будівництва універмагу «Дитячий світ» за вказаною адресою 30.06.1987 складено акт державної приймальної комісії, призначеної рішенням Ради Міністрів Української РСР від 12.11.1986 №637-р, згідно з яким засвідчувалося на об'єкті виробничого призначення (універмаг «Дитячий світ») встановлено технологічне обладнання, проведено пусконалагоджувальні роботи з технологічним регламентом, передбаченим проектом будівництва, створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки. Відтак, з 30.06.1987 відповідач розпочав виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки у своїй господарській діяльності і з цієї дати відповідач не проводив реконструкцію, переобладнання, перебудову, капітальний ремонт чи будь-які інші дії, внаслідок яких необхідно було отримати додатковий дозвіл. Указаний акт за своїми змістом та суттю є декларацією про готовність вищевказаного об'єкту містобудування до експлуатації, що відповідно до останнього речення частини третьої статті 21 Закону України «Про охорону праці», що на час проведення позивачем вищевказаної позапланової перевірки звільняло його від обов'язку отримання дозволу на початок експлуатації устаткування підвищеної небезпеки.
Суд погоджується з такими доводами позивача, обґрунтовуючи наступним.
Станом на час прийняття в експлуатацію об'єкта містобудування «Універмаг «Дитячий світ» у 1987 році, питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів регулювалось СНиП III-3-81 «Приемка в эксплуатацию законченных строительством объектов. Основные положения», затведженими Держбудом СРСР, 27.11.1981 №201 (далі - СНиП III-3-81).
Згідно з пунктом 1.3 СНиП III-3-81 жодне підприємство, цех, дільниця, виробництво не можуть бути прийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не забезпечені здорові та безпечні умови праці.
Відповідно до пункту 1.4 СНиП III-3-81 об'єкти, закінчені будівництвом відповідно до затвердженого проекту і підготовлені до експлуатації, повинні пред'являтися замовником (забудовником) до прийому державним прийомним комісіям.
Пунктом 1.5 СНиП III-3-81 визначено, що до пред'явлення об'єктів державним прийомним комісіям робочі комісії, призначені замовниками (забудовниками), повинні перевірити відповідність об'єктів та змонтованого обладнання, результати випробувань і комплексного опробування обладнання, готовність об'єктів до нормальної експлуатації та випуску продукції (надання послуг), включаючи виконання заходів щодо забезпечення здорових та безпечних умов праці та захисту природного середовища, якості будівельно-монтажних робіт та прийняти ці об'єкти.
Відповідно до пункту 1.8 СНиП III-3-81 Державні приймальні комісії приймають в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти житлово-цивільного призначення - тільки після виконання всіх будівельно-монтажних робіт і благоустрою території за умови забезпеченості об'єктів обладнанням та інвентарем у повній відповідності до затверджених проектів, а також після усунення недоробок. При забудові нового житлового мікрорайону приймання в експлуатацію житлових будинків та громадських будинків повинна проводитися переважно в вигляді закінченого містобудівного комплексу, в якому до моменту здачі в експлуатацію житлових будинків повинно бути завершено також будівництво установ і підприємств, пов'язаних з обслуговуванням населення, і виконання всіх робіт по інженерному обладнанню, благоустрою та озеленення території відповідно до затвердженого проекту забудови мікрорайону. Дозволяється, при плановому введенні об'єктів в експлуатацію в I і IV кварталах і дотриманні нормативних термінів будівництва, перенесення термінів виконання окремих видів робіт згідно обов'язковим додатками 6 та 7.
Згідно з пунктом 1.10 СНиП III-3-81 датою введення об'єкта в експлуатацію вважається дата підписання акта державною прийомною комісією.
Зважаючи на вищевикладене акт державної приймальної комісії, призначеної рішенням Ради Міністрів Української РСР від 12.11.1986 №637-р, складений відповідно до чинного на той час законодавства, за своєю суттю та змістом є документом, тотожним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, необхідність подання якої передбачена Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12.03.2011, тому доводи позивача про необхідність відповідача отримати дозвіл на експлуатацію (застосування) вказаних позивач машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки є необґрунтованими.
Також суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у нього обов'язку отримання дозволу Держпраці (Держгірпромнагляду) на виконання робіт підвищеної небезпеки, зокрема, технічного обслуговування електричного устаткування електричних станцій та мереж напругою понад 1000В, обґрунтовуючи наступним.
Зі змісту актів перевірки від 06.06.2018 №5.2/266/100 та від 22.11.2019 №5.2/345/544 не вбачається, що в ході вищевказаних позапланових перевірок позивачем було встановлено виконання безпосередньо відповідачем робіт підвищеної небезпеки без відповідного дозволу Держпраці (Держгірпромнагляду).
Наданими відповідачем доказами підтверджується, що роботи з підвищеної небезпеки на належному йому об'єкті, що перевірявся, виконувалися іншим суб'єктом господарювання. Крім того, у подальшому, відповідач уклав із ТОВ «ЕНЕКО ТЕХ» договір від 08.01.2020 №Г-30 з послуг оперативного та технічного обслуговування, укладеного, відповідно до якого останнє, надає відповідачу послуги з оперативного та технічного обслуговування електрообладнання трансформаторної підстанції 10/04 кВ ТП-4986 та кабельних ліній 10 кВ ТП-4986.
У постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №826/940/18 суд зауважив, що під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але й ті, які існують на час ухвалення судового рішення.
З огляду на викладене суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №207 «Про внесення змін до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» (далі - Порядок №207), внесено зміни, зокрема, до пункту 21 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
З дня набрання чинності 12.03.2020 цією постановою Кабінету Міністрів України пунктом 21 Порядку №207 визначено, що виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 7, здійснюються роботодавцем, виробником або постачальником на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
Декларація за формою згідно з додатком 8 подається роботодавцем, виробником або постачальником не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки.
Декларація подається роботодавцем, виробником або постачальником, уповноваженою ним особою або надсилається поштою до територіального органу Держпраці або адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці.
Територіальний орган Держпраці здійснює реєстрацію декларацій на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня їх отримання.
Відповідно до пункту 12 Переліку видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, що міститься в додатку 6 до вищевказаного Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №207) роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000 В і в зонах дії струму високої частоти здійснюються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
Пунктом 7 Переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що експлуатуються (застосовуються) на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, що міститься в додатку №7, до вищевказаного Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №207) визначено, що устаткування напругою понад 1000 В (електричне устаткування електричних станцій і мереж, технологічне електрообладнання) експлуатується на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
Таким чином, законодавство з охорони праці, чинне станом на час розгляду даної справи судом, яке зазнало змін після звернення позивача до суду, не передбачає обов'язку відповідача отримати дозволи, на які вказує позивач вказує у позовній заяві.
Суд не погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем пункту 1.3.1 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 09.01.98 №4 (далі - Правила №4), та пункту 7 Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №687 (далі - Порядок №687), як полягає в тому, що:
- відповідачем не забезпечено проведення технічного огляду з метою визначення строку подальшої безпечної експлуатації устаткування ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1);
- керівником відповідача не забезпечено утримання, експлуатацію і обслуговування електрогосподарства відповідно до вимог чинних нормативних документів, а саме проведення профілактичних випробувань та вимірювань електрообладнання підприємства (ТП-4986 (2хТСЗУ-1000 кВА, 10/0,4 кВ, 1986р.); КЛ-10 кВ РП-209 до ТП-4986 №1, 2; КЛ-10кВ ТП-3359 до ТП-4986 №1 та електрообладнання напругою 0,4 кВ) згідно з правилами і нормами Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказами Міненерговугілля України від 13.02.2012 №91.
Так, пунктом 1.3.1 Правил №4, визначено, що керівник підприємства зобов'язаний забезпечити утримання, експлуатацію і обслуговування електроустановок відповідно до вимог чинних нормативних документів. Для цього він повинен, поміж іншого:
- забезпечити проведення протиаварійних, приймально-здавальних і профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами (ПТЕ);
- забезпечити проведення технічного огляду електроустановок.
Згідно з пунктом 7 Порядку №687 технічний огляд проводиться з метою визначення якості виготовлення, монтажу, ремонту, реконструкції і модернізації, умов та строку подальшої безпечної експлуатації устаткування, оцінки технічного стану складових частин, деталей або їх елементів, перевірки їх на відповідність технічним вимогам тощо.
При цьому пунктом 5 Порядку №687 передбачено, що технічний огляд та/або експертне обстеження устаткування проводять атестовані в установленому порядку фахівці спеціалізованої, експертної та уповноваженої організації, які безпосередньо не беруть участі у проектуванні, виготовленні, постачанні, придбанні, володінні, користуванні, монтажі, налагоджуванні, технічному обслуговуванні, ремонті, модернізації, реконструкції чи заміні цього або аналогічного устаткування.
На підтвердження проведення технічного огляду у 2018-2019 належних відповідачу електроустановок ним надано:
- складені ТОВ «РОТОР-94» протоколи випробування трансформатора №1 від 23.04.2018 №101, протокол випробування трансформатора №2 від 25.04.2018 №102 на об'єкті випробування зазначено ТП-4986 ПрАТ «Дитячий світ Київ» по вул. Малишка;
- складений ТОВ «ЕНЕКО ТЕХ» технічний звіт 2019 року «Виміри контуру заземлення, перевірки заземлюючих пристроїв електрообладнання, виміри опору ізоляції, випробування силових трансформаторів, випробування підвищеною напругою РУ-10кВ, випробування автоматичних вимикачів ВА (згідно вимог і норм ПТЕЕС, ПБЕЕС та норм випробування електрообладнання);
- складений ТВ «ЕНЕКО ТЕХ» протокол вимірювання опору струму розтікання основних заземлювачів і заземлення магістралей та обладнання на об'єкті ТП-4986 ПрАТ «Дитячий світ Київ» по вул. Малишка;
- складені ТОВ «ЕНЕКО ТЕХ» стосовно об'єкта ТП-4986 ПрАТ «Дитячий світ Київ» по вул. Малишка; протокол від 02.04.2019 № 226 випробування вводу №1 від Т-1 Панель №1. РУ- 0,4 кВ, протокол від 02.04.2019 №227 випробування вводу №1 електрощитова Панель №4. Ру - 0,4 кВ, протокол від 02.04.2019 № 228 випробування автомата вводу №2 від Т - 2 Панель №8. РУ - 0,4 кВ та інш., відповідно до яких перевірене обладнання визнане придатним до експлуатації.
Суд критично сприймає доводи позивача про не проведення відповідачем опосвідчення стану безпеки електроустановок підприємства, що є порушенням ним пунктів 8.1-8.4 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 №4.
Згідно з пунктом 8.1 указаних Правил регламентні роботи по проведенню опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів виконується підприємством (власником) згідно з орієнтовним переліком робіт. Періодичність опосвідчень стану безпеки встановлена один раз на три роки, після первинного опосвідчення, яке провадиться протягом року після затвердження цих Правил. Рівень безпечного стану електроустановок оформлюється актом, у якому оцінюється стан безпеки діючого електроустаткування, наявність необхідної експлуатаційної та оперативної документації в електрогосподарстві.
Пунктом 8.2 цих Правил встановлено, що акт опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів (додаток 8), оформлюється комісією підприємства (організації) у складі: - керівника (головного інженера) - голова комісії); начальника енергетичної служби (особи, відповідальної за електрогосподарство); начальника відділу охорони праці. Акт затверджується керівником підприємства (організації), власником.
Відповідно до пункту 8.3 згаданих Правил опосвідченням передбачається:
- перевірка наявності експлуатаційної і виконавчої документації в обсягах, передбачених вимогами ПВЕ, ПТЕ і ПБ, СНиП, державних стандартів, під час експлуатації електроустановок споживачів, паспортно-технічних даних, інструкцій щодо експлуатації устаткування;
- визначення достатності і працездатності захисно-блокувальних пристроїв;
- оцінка стану безпеки електроустаткування, а також стану будівельної частини будівель і споруд енергетичних об'єктів;
- перевірка періодичності і якості виконання регламентних робіт щодо обслуговування електроустаткування;
- оцінка рівня фахової підготовки працівників з питань безпеки, відповідності кваліфікації до робіт, що виконуються.
Акти опосвідчення стану безпеки електроустановок реєструються та зберігаються на підприємстві (організації), у власника. Копії актів, по закінченні звітного періоду, направляються в територіальні органи Держнаглядохоронпраці, Держенергоспоживнагляду та у відділи охорони праці Держадміністрацій. (пункт 8.4 Правил).
На підтвердження опосвідчення стану безпеки електроустановок споживачів відповідач надав суду відповідний акт від 17.07.2018 №1118, складений відповідно до Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 №4.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що станом на час судового розгляду справи відсутні порушення відповідачем законодавства з охорони праці, на які в позовній заяві вказує Головне управління Держпраці у Київській області, тому відсутня реальна загроза життю та здоров'ю працівників відповідача, що свідчить про відсутність підстав для вжиття щодо відповідача заходів реагування, про які просить позивач у позовній заяві.
Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підстави для вирішення питання про відшкодування сторонам у справі судових витрат, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Держпраці у Київській області відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур