Справа № 761/36638/20
Провадження № 2-о/761/356/2020
про залишення заяви без руху
12 листопада 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особи: Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення факту смерті, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особи: Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення факту смерті.
Під час вивчення матеріалів вказаної заяви було встановлено, що вони не відповідають вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, заява повинна відповідати вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
У відповідності до п.2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Однак, заявницею не зазначено власний реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, що не відповідає приписам п.2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Одночасно з цим заявницею також не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заінтересованої особи.
За умовами п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Як вбачається зі змісту вимог, заявник просить суд встановити факт смерті особи, встановити факт проживання особи на момент смерті, зобов'язати заінтересовану особу здійснити актовий запис й видати свідоцтво.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
На підставі наведеного заявниці слід уточнити зміст позовних вимог .
Згідно п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, вказані дані позивачем не зазначені у позові.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У своїй заяві, заявниця, як на підставу звільнення від сплати судового збору посилається на п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Закон України «Про судовий збір» визначає дві понятійні категорії, до першої відносять заяви, за яких справляння судового збору не передбачено взагалі, друга категорія, зокрема, визначає коло осіб, яким надається пільга у виді звільнення від сплати судового збору за подачу певних (визначених законом) заяв.
Аналіз положень ст.1 ЗУ «Про судовий збір» дозволяє дійти висновку, що на законодавчому рівні визначено, що судовий збір не справляється лише за подання заяви про встановлення факту смерті за певних обставин, а саме: особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; встановлення факту смерті особи, яка загинула або пропала безвісти в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій та здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Отже законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв'язок між подією (збройна агресія, конфлікт тощо), яка потягла дію - наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), який і повинен бути підтверджені судом як факт, що має юридичне значення.
Сама по собі наявність у заявниці довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не звільняє її від сплати судового збору на підставі п. 21, ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» за звернення до суду із будь-яким фактом, що має юридичне значення, навіть, якщо він і пов'язаний із обставинами, що відбулися на непідконтрольній владі України території. Тлумачення цієї норми у такий спосіб призведе лише до дискримінації за місцем проживання, адже в такому випадку, особи, які не взяті на облік як вимушені переселенці (зокрема: постійно проживають на території, підконтрольній владі України, або постійно проживають на тимчасово окупованій території та не взяті на облік внутрішньо переміщеної особи) за звернення із аналогічними заявами, з незрозумілих підстав, вважалися б такими, що не звільняються від сплати судового збору. Це є неприпустимим та суперечить як принципу верховенства права, так і змісту норми закону.
Як видно із поданої до суду заяви та доданих до неї документів, заявниця просить суд встановити факт смерті її дідуся, який за її твердженням, проживав та помер в м. Луганськ Луганської області, причиною його смерті, за доданими до заяви копіями документів, стала хронічна недостатність кровообігу.
Необхідно звернути увагу, що у заяві не зазначено, для чого саме необхідно встановити факт смерті.
Разом з тим, у заяві не зазначено та не підтверджено жодними доказами, що необхідність у встановленні вказаного факту виникла внаслідок вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно, у зв'язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру.
Суд повторно наголошує на тому, що при подачі заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, в даному випадку факту смерті, навіть, якщо він і пов'язаний із обставинами, що відбулися на непідконтрольній владі України території, наявність лише довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, - не є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 21, ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки вказаною нормою передбачено також наявність вищенаведених обставин, які відсутні у поданій суду заяві та доданих до неї документах.
Суд також зазначає, що за наслідками дослідження заяви та доданих до неї документів, не встановлено підстав, передбачених ст. 1 ЗУ «Про судовий збір», за якими вказана заява підпадала б під категорію заяв, судовий збір за які не справляється.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Відповідно до п. п. 4, п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження, фізичною особою, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01 січня 2020 року становить - 2 102,00 грн., то за подання до суду даної заяви, розмір судового збору становить - 420,40 грн.
При цьому суд зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
У зв'язку з наведеним, заявниці слід вказати власний реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заінтересованої особи; надати відомості щодо необхідно звернення з відповідною заявою до суду; уточнити зміст позовних вимог; надати підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; сплатити судовий збір.
У разі виправлення недоліків у вказаній частині, нову позовну заяву необхідно подати разом із копіями заяв відповідно до кількості учасників процесу.
Згідно ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, суд зазначає, що вимога сплати судового збору прямо передбачена нормами чинного законодавства та відповідно до ст. 6 Конвенції з прав та основоположних свобод людини, не є перешкоджанням доступу до правосуддя, оскільки чинним законодавством передбачений порядок звільнення від сплати судового збору судом.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити в цій ухвалі, що заявниця не позбавлена права звернення до суду із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, або відстрочення сплати судового збору, відповідно до ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», ст. 136 ЦПК України, за якими суд, з урахуванням майнового стану заявниці, може прийняти відповідне рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 294 ЦПК України, ст.4, 5, 6 ЗУ «Про судовий збір», -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення факту смерті - залишити без руху.
Надати заявниці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання заявником ухвали суду.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику разом зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: