ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 листопада 2020 року м. Київ № 640/1870/20
Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві за №0076034205, №0076024205 та вимогу №Ф-44-У від 03.10.2019 по відношенню до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вважає винесені податкові повідомлення-рішення та вимогу незаконними та необґрунтованими, оскільки висновки контролюючого органу здійснені на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно третіх осіб, не підтверджені первинними документами та ґрунтуються на припущеннях відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що перевірка позивача, за результатами якої були винесені оскаржувані рішення, була проведена в зв'язку із ненаданням позивачем документів для спростування виявленої інформації. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимогу законними, обґрунтованими, такими, що винесені на підставі і в межах повноважень, наданих відповідачу законодавством. Просив у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 06 квітня 2020 року провадження у справі №640/1870/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/9915/19.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року провадження у справі було поновлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України, п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», наказу Головного управління ДФС у м. Києві № 1563 від 08.02.2019р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.
Копія наказу про проведення документальної позапланової перевірки №1563 від 08.02.2019р. та письмове повідомлення про проведення перевірки № 13268/С/26-15-42-05-28 від 11.02.2019 року. було направлено засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків та було отримано позивачем 13.02.2019 року.
У відповідь, позивачем було подано заяву від 15.02.2019 року, в якій остання, посилаючись на те, що 29.08.2018 СВ РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 21.08.2018 за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено обшук, в результаті якого вилучено первинні документи ФОП ОСОБА_1 , просила надати додатковий термін для відновлення первинних документів.
Відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві № 2265 від 20.02.2019 року термін проведення перевірки було перенесено на 90 календарних днів, до 17.05.2019 року.
В зв'язку із тим, що станом на 17.05.2019 року від ФОП ОСОБА_1 не було надано жодних документів щодо здійснення господарської діяльності за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, відповідачем було прийнято рішення про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.
За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 29.05.2019 року № 1246/26-15-42- 05/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено наступні порушення, зокрема:
- п. п. 4 п. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010, а саме подання звітності з єдиного соціального внеску за 2016р. та 2017р. за невстановленою формою;
- п. 8 ст. 9. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010, що призвело до заниження суми нарахувань по єдиному соціальному внеску на загальну суму 125 037,00 грн., а саме: за 2016р. у сумі 23760,00 грн., за 2017р. у сумі 101277,00 грн.
На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення №0051034205, № 0051044205 та вимога №Ф-221-У від 05.07.2019 року.
В рамках процедури адміністративного оскарження ДПС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги №1945/6/99-00-08-06-01 від 16.09.2019 року, яким вказані податкові повідомлення-рішення та вимога були скасовані та зобов'язано ГУ ДПС у м. Києві винести і направити нові рішення та вимогу.
В зв'язку із чим, нові податкові повідомлення-рішення № 0076034205, №0076024205 та вимога №Ф-44-У від 03.10.2019 року були направлені та отримані поштою позивачем 07.11.2019 року.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення і вимогу протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок, відповідно до вимог цього Кодексу, а також, перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша), Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга).
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
З материалів справи вбачається, що позивач в період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року було обрано відсоткову ставку єдиного податку для платників податків третьої групи у розмірі 3 відсотки доходу.
Відповідно до пп. 291.4.3 п. 291.4 ст. 291 Податкового Кодексу України - третя група-фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах не обмежена, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5 000 000,00 грн.
Як було встановлено відповідачем за результатами проведеної перевірки, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля канцелярськими товарами, косметичними товарами, а також іншими товарами.
Позивач, обґрунтовуючи поданий адміністративний позов, зазначив, що висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження №3201810050000051, що суперечить, ч. 1 ст. 2 КПК України.
Суд, проаналізувавши матеріали справи, не погоджується із такими висновками позивача та вважає застосування таких матеріалів під час проведення перевірок та при складанні акту за результатами її проведення, правомірним з огляду на наступне.
Дійсно, СВРКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві до перевірки були надані матеріали кримінального провадження №3201810050000051.
Відповідно до протоколу обшуку від 29.08.2018 року, який здійснювався на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 21.08,2018 року по справі №756/10465/18, в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ,, були знайдені та вилучені: ноутбук чорного кольору Toshiba Satellite Р200-1/4: serial 38151434R з зарядним пристроєм до нього; системний блок сірого та чорного кольору HP xw6600 serial С2С8397В24; жорсткий диск в футлярі білого кольору Transcend TS500GS325 D2-W, об'ємом 500Gb; чорнові записи з розрахунками, реквізитами та інші документи, які засвідчені висновком №77-2018 від 04.09.2018р. про проведення дослідження по матеріалах кримінального провадження на об'єкти дослідження TOB «IT- консалтинг», які вказують про здійснення господарської діяльності фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 .
Під час проведення перевірки, було зроблено аналіз вилучених документів, за результатами якого встановлено, що згідно банківських виписок по paxунку Печерської філії ПАТ КБ «ПРИВАТ БАНК» № НОМЕР_2 , в період з 01.01.2016 по 30.09.2016 на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 були зараховані кошти на загальну суму 6 836 265,71 грн. від TOB «ВДС ІНЖИНІРИНГ», TOB «ЗНАКИ ЮА», ДП «ДІМ» КТІ «ГАРАНТ МАГРОМ», ПП «КОМПАНІЯ «ДАНАД», TOB «Мультимедія Україна», TOB «ЄВРО ЗНАК» та інші з призначенням платежу: «сплата за канцелярію, сплата за плівку, сплата за косметичні вироби, сплата за товари, сплата за обладнання та інше...».
Тобто, за результатами перевірки, відповідачем встановлено, що загальний оподатковуваний дохід позивача за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року складає 1 048 705,50 грн (дохід за реалізовані товари, згідно руху коштів платника по банківському рахунку) та за 2017 рік на загальну суму 5 042 200,68 грн, а саме: 5 020 200,68 грн (дохід за реалізовані товари) та на суму 22 000,00 грн (готівкові надходження (власних коштів), згідно руху коштів платника по банківському рахунку).
В зв'язку із тим, що позивач з 01.01.2016 року перебувала на спрощеній системі оподаткування, шляхом сплати єдиного податку, сума її річного доходу не повинна була перевищувати 5000000 грн.
Проте, в зв'язку із встановленням під час проведення перевірки перевищення ліміту річного доходу, позивач, починаючи з 01.10.2016 року, згідно з п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового Кодексу України, повинна була перейти зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування.
Зазначених дій позивач не виконала.
Податкові декларації про майновий стан та доходи за 4 квартал 2016 року та за 2017 рік позивачем до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві не подано, показники господарської діяльності не задекларовано.
Відтак, суд погоджується із висновками відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України, в зв'язку із чим не задекларовано суму чистого оподаткованого доходу, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1096 363,11 грн.
Ввідповідно до п.2 4.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців (крім фізичних-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, в якому отримано дохід (прибуток).
Аналіз обчислення і сплати єдиного внеску позивачем за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 року було встановлено порушення пп.4.2 ст. 6 Закону, а саме звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за 2016-2017 роки був поданий позивачем не за встановленою формою та в порушення п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не нараховано і не сплачено позивачем суму єдиного внеску із чистого оподатковуваного доходу.
Тому, податкові повідомлення-рішення №0076034205, № 0076024205 та вимога про сплату боргу №Ф-44-У є законними і скасуванню не підлягає.
Відповідно до матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві листом від 17.10.2018 року №61858/С/26-15-42-05-27 було надіслано запит платнику податків ОСОБА_1 про надання інформації та документального підтвердження з питань отримання доходів та сплачених податків за перевіряємий період.
Відповідь на вказаний запит позивач контролюючому органу не надала, посилаючись на відсутність витребуваних документів, в зв'язку із проведенням обшуку за місцем проживання позивача та їх вилученням. Позивач просила надати додатковий термін для відновлення первинних документів, в зв'язку із чим, термін проведення перевірки було перенесено на 90 днів.
Відповідно до п. 44.6. ст. 44 Кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Судом встановлено, що вказаних документів, зі спливом 90 днів, не було надано ані контролюючому органу під час та після проведення перевірки, ані до суду під час розгляду справи.
Враховуючи факт ненадання до перевірки запитуваних документів, суд вважає, що позивачем не доведено в цій частині наявність первинної документації щодо здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами.
Про фактичну відсутність первинних документів свідчать й інші матеріали справи.
Так, позивач посилається на відсутність вказаних документів, в зв'язку із тим, що вони були вилучені під час проведення обшуку в особи, яка відповідно до наданих позивачем довіреностей, фактично вела підприємницьку діяльність від ФОП ОСОБА_1 , а саме - ОСОБА_2
Відповідно до протоколу обшуку від 29.08.2018 року, проведеного а рамках кримінального провадження № 32018100050000051 від 02.07.2018 року за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , були вилучені: банківські картки, зошити із записами та ноутбук, на якому містилась інформація щодо ведення господарської діяльності ФОП, в т.ч. від імені позивача. Проте, жодної первинної документації на паперових носіях, які б підтверджували здійснення господарських операцій, про які зазначає позивач, від її імені ОСОБА_2 , співробітниками СВ РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві не виявлено.
Під час розгляду адміністративної справи, позивачем заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі, в зв'язку із розглядом Окружним адміністративним судом м. Києва справи №640/9915/19, за результатами розгляду якої визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у м. Києві «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 від 08.02.2019 № 1563
Суд приймає до уваги вказане рішення, проте вважає, що скасування наказу про проведення перевірки, яке відбулось за рішення суду від 29.05.2020 року, не нівелює встановлені під час проведення такої перевірки порушення вимог податкового законодавства, допущені позивачем.
Під час проведення перевірки, відповідачем було встановлено порушення вимог законодавства щодо обчислення та сплати єдиного податку та дотримання умов перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.
Під час розгляду судом справи, позивач спростування вказаного правопорушення не навела, доказів наявності книги суду не надала.
До того ж, суд критично ставиться до показань ОСОБА_2 , зафіксовані в протоколі допиту свідка від 11.09.2018 року, 21.01.2019 року, оскільки зміст наданих показань зводиться до відмови від їх дачі, на підставі ст. 63 Конституції України.
Проте, при вирішенні справи по суті, суд приймає до уваги пояснення позивача, надані нею під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 32018100050000051 від 02.07.2018 та зафіксовані в протоколі допиту свідка від 21.09.2018 року.
Відповідно до наданих пояснень позивач зазначила, що підприємницькою діяльністю від її імені займався ОСОБА_2 , за усною домовленістю та простою, не нотаріально засвідченою довіреністю. Будь-якого відношення до складання та подання звітності позивач не мала, правильність внесених відомостей не перевіряла..
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, і, як результат, оскаржувані податкові повідомлення № 0076034205, №0076024205 та вимога №Ф-44-У від 03.10.2019- скасуванню не підлягають. З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати, на підставі ст. 139 КАС України, відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю;
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа