Провадження №2/760/2080/20
Справа №760/22663/19
21 вересня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретарів - Шпори М.М., Гак Г.М.
представника позивача - Артеменка П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства» Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , 3-я особа: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції / м. Київ / про звільнення майна з-під арешту, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить звільнити з-під арешту квартиру, загальною площею 184, 60 кв.м., житловою площею 104, 80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Посилається в позові на те, що 15 жовтня 2019 року АТ'Укрсоцбанк» було прийнято рішення №5/2019 про припинення АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «АЛЬФА-БАНК».
Згідно з п.п.1.2 рішення визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті. виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
07 березня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та відповідачем був укладений Договір кредиту № 380/192/07-Пі, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 350 000,00 дол. США.
18 квітня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено Іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: чотирикімнатну квартиру, загальною площею 184.60 кв.м., житловою площею 104.80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Через систематичне невиконання відповідачем умов кредитного договору банк був змушений розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
26 червня 2019 року право власності на майно було зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 172667422 від 04 липня 2019 року.
Однак реалізувати власне майно на даний час банк позбавлений можливості, оскільки Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у місті Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 41621072, виданий 25 січня 2014 року, видавник: МаховаД.А., Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 07 серпня 2019 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 08 листопада 2019 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
22 листопада 2019 року на адресу суду повернувся конверт із копією ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви, який направлявся відповідачу.
/ а. с. 87 /
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За ініціативою суду справа була призначена до розгляду з викликом сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач у судове засідання неодноразово не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Судові повістки, які направлялись на адресу, за якою він зареєстрований, повертались до суду без вручення.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
На виконання даної вимоги закону, на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено повідомлення про виклик відповідача до суду.
Повідомлення про розгляд справи шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України є належним повідомленням.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що були вжиті всі визначені законом заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи.
Представник третьої особи до суду не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджатися своїм майном.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За правилами ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що 07 березня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та відповідачем був укладений Договір кредиту № 380/192/07-Пі, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 350 000,00 дол. США.
18 квітня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та відповідачем укладено Іпотечний договір, відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: чотирикімнатну квартиру, загальною площею 184.60 кв.м., житловою площею 104.80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 172667422 від 04 липня 2019 року право власності на вказану квартиру 26 червня 2019 року було зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк».
Підставою виникнення права власності зазначено Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 18 квітня 2007 року.
/ а.с. 48 - 61 /
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що перехід права власності на квартиру до банку відповідач не оскаржував.
15 жовтня 2019 року рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» припинено АТ «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до АТ «АЛЬФА-БАНК», де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.
/ а.с. 62 - 67 /
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України « Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 липня 2019 року вбачається, що арешт на квартиру був накладений постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у місті Києві 25 січня 2014 року.
З листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального між регіонального управління Міністерства юстиції / м. Київ / від 11 січня 2020 року вбачається,що на виконанні відділу знаходилося ВП № 41621072 з виконання Виконавчого напису від 03 вересня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру.
Постановою від 04 вересня 2014 року виконавче провадження було закінчено, а виконавче провадження знищено.
/ а.с. 18 -19; 90 - 94 /
Тобто, виходячи з інформації з Державного реєстру речових прав, після закінчення виконавчого провадження арешт з квартири знятий не був.
Відповідно до ч.1 ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб?єктів права власності.
За змістом ч.ч.1 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з даною статтею фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі « Вендітеллі проти Італії» /1994 / Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності.
Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Стаття 1 Протоколу вимагає, перш за все і особливо, щоб втручання державної влади у використання права на майно було законним / рішення в справі « Півень проти України 2004 рік/.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.
Тобто, право власності позивача, як абсолютне право, може бути захищене лише при доведеності самого факту порушення.
З наданого третьою особою витягу з системи «Автоматизована система виконавчих проваджень» від 11 січня 2020 року вбачається, що виконавче провадження № 41621072 щодо звернення стягнення на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , в рахунок погашення боргу в сумі 5 040 989, 14 гр., з відповідача на користь ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Північного комерційного макрорегіону ПАТ «Укрсоцбанк» 5 040 989, 14 гр. було закінчено 04 вересня 2014 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у чинній редакції закону на момент винесення постанови.
Арешт з квартири при закінченні виконавчого провадження знятий не був.
/ а.с. 92 - 94 /
За змістом ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідач, не подавши до суду відзиву, будь-яких доказів, які б відповідали вказаним принципам доказування, та спростували доводи позивача, суду не надав.
В свою чергу, доводи позивача підтверджені належними та допустимими, в розумінні ст.ст. 77-78 ЦПУ України, доказами.
В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Як зазначено вище, позивач є власником спірної квартири з червня 2019 року.
Його право власності та підстави його набуття відповідачем не оспорювалися.
Враховуючи викладене,врегульований законом захист права власності, гарантований законом рівний захист прав усіх суб?єктів права власності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.
Виходячи з цього суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 921, 00 гр. судового збору, сплаченого ним при звереннні до суду.
Керуючись ст.ст. 15,16,317,319,321, 368, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Звільнити з-під арешту нерухоме майно - чотирикімнатну квартиру, загальною площею 184, 60 кв.м., житловою площею 104. 80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, яка належить Акціонерному товариству «Укрсоцбанк».
Стягнути з ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 / на користь Акціонерного товариства « Альфа-Банк» / 03150 м. Київ вул. Ковпака, 29, ЄДРПОУ 00039019 / 1 921, 00 гр. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16 листопада 2020 року.
Суддя Л .А. Шереметьєва