Справа № 560/7297/20
16 листопада 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши заяву про забезпечення позову Військової частини НОМЕР_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій протиправними та скасування постанови,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання дій протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 22 жовтня 2020 року у ВП №61959271.
Поряд із позовними вимогами позивачем заявляється клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про стягнення виконавчого збору від 22 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні №61959271.
Клопотання про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику без розгляду виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Згідно з п.п.6 п.3 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову встановлюється ставка судового збору 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. Отже, ставка судового збору за подання заяви про забезпечення позову становить 630,60 грн.
У матеріалах позовної заяви відсутні докази сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, однак позивач просить відстрочити сплату судового збору. Посилається на відсутність коштів та видатків з державного бюджету на оплату судового збору.
Судом досліджені обставини, на які посилається позивач як на підставу для несплати судового збору. З їх обґрунтованістю суд погодитись не може.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Також згідно з ч. 1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З даної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.
Суд звертає увагу на те, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" від 05 лютого 2016 року № 2 судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
До того ж, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору. Отже обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб'єкт владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору.
Зі змісту наданих позивачем довідки та кошторису суд не може достовірно встановити обґрунтованість доводів позивача в частині відсутності фінансування саме на оплату судового збору. Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Відповідно до ч.7 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Оскільки подана позивачем заява (клопотання) про забезпечення позову не відповідає вимогам ч.4 ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України, її слід повернути заявнику без розгляду.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
заяву (клопотання) військової частини НОМЕР_1 про забезпечення позову - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя І.С. Козачок