іменем України
Справа №754/9314/20
Провадження №2/377/309/20
16 листопада 2020 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Щуковської А.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження у залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
07 жовтня 2020 року з Деснянського районного суду м. Києва до суду за підсудністю надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на ст. ст. 104-105, 110, 112 СК України, просить розірвати шлюб між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , який зареєстрований 27 жовтня 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1602.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі, зареєстрованому 27 жовтня 2006 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1602. За час спільного проживання в них народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною звернення до суду є те, що подружнє життя між позивачем та відповідачем не склалося. Фактично на дату подачі позовної заяви припинилися шлюбні відносини між сторонами, спільного господарства вони не ведуть, через відсутність взаєморозуміння та спільних інтересів, подальше їх сумісне життя та збереження сім'ї є неможливим. Шлюб між сторонами існує формально.
Ухвалою судді від 23 жовтня 2020 року, після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16 листопада 2020 року.
У судове засідання позивач та відповідач не з'явилися, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутністю та розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб, виданого 27 жовтня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, копія якого долучена до справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 27 жовтня 2006 року зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, про що був здійснений актовий запис № 1602. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_5 .
Під час шлюбу в них народилися діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є позивач, мати - відповідач, та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є позивач, мати - відповідач, що підтверджується копіями свідоцтва про народження, які долучені до матеріалів справи.
Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення до суду з даною позовною заявою стало те, що подружнє життя між сторонами не склалося. На момент подачі позовної заяви сторони припинили шлюбні відносини, перестали вести спільне господарство. Через відсутність взаєморозуміння та спільних інтересів, подальше сумісне життя і збереження сім'ї є неможливим. Особисті відносини між ними тривалий час мають негативний характер. Зберігати шлюб немає сенсу, оскільки це погіршить стан відносин між сторонами та продовжить їх перебіг в часі. Діти після розірвання шлюбу будуть проживати з відповідачем.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно з ч. 2 ст. 18, п. 3 ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім'ї неможливо.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача і відповідача.
Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
Як вбачається з позовної заяви, діти після розірвання шлюбу залишаються проживати разом з відповідачем.
У відповідності до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
В заяві відповідач зазначила, що після розірвання шлюбу вона бажає залишити прізвище ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Виходячи з наведеного, враховуючи, що відповідач подала заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 420 гривень 40 копійок, інша частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 27 жовтня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1602.
Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_1 .
Управлінню державної казначейської служби України в м. Славутичі Київської області повернути ОСОБА_1 420 гривень 40 копійок сплаченого судового збору при поданні позову згідно квитанції ПАТ «Державний ощадний банк» № 83 від 27 липня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 420 гривень 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 16 листопада 2020 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька