Справа № 369/10572/19
Провадження № 2-а/369/33/20
Іменем України
02.06.2020 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Пінкевич Н.С., за участю секретаря Одинцова О.С., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що виносячи постанови про накладення адміністративних штрафів за ст. 163-1, 163-15, 165-1КУпАП від 26.07.2019 року ГУ ДФС у Київській області у всіх випадках не врахував, що суб'єкт вказаних правопорушення спеціальний - фізична особа підприємець або посадова особа юридичної особи або особа яка забезпечує себе роботою самостійно (адвокат, нотаріус), крім того ні в протоколах, ні в постановах про накладення адміністративного стягнення не вказано суть правопорушення, що суперечить інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 № 566 а саме п. 6 Інструкції.
Позивач посилалась на те, що в постанові та в протоколі не викладено об'єктивну сторону правопорушення, а надано кваліфікацію «протиправних» на думку податкового органу дій позивача, а також не зазначено дату та час вчинення правопорушення.
Позивач ОСОБА_1 не є фізичною особою-підприємцем, а також посадовою чи юридичною особою, тому не може бути суб'єктом вчинення вказаного правопорушення.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 163-1, 163-15, 165-1КУпАП є необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив визнати протиправно та скасувати постанову № 64 від 26.07.2019 року про накладення адміністративного стягнення, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 163-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 85 грн.; визнати протиправно та скасувати постанову № 65 від 26.07.2019 року про накладення адміністративного стягнення, згідно якої її притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 163-15 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн.; визнати протиправно та скасувати постанову № 63 від 26.07.2019 року про накладення адміністративного стягнення, згідно з якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 165-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн..
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.08.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідач, своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, не скористався, відзив на адміністративний позов до суду не подавав.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.
Вивчивши позовну заяву, дослідивши письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 липня 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області Сребнюк К.В. при проведенні позапланової документальної перевірки було складено протокол № 74 про адміністративне правопорушення, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині не ведення книги обліку доходів та витрат.
22 липня 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області Сребнюк К.В. при проведенні позапланової документальної перевірки було складено протокол № 75 про адміністративне правопорушення, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року № 2464-VI (зі змінами та доповненнями) в частині заниження єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (зі змінами та доповненнями) в частині порушення строків сплати єдиного соціального внеску на спрощеній системі оподаткування п. 2, п. 9 пункту 11 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 в частині не своєчасного подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за неподання за 2018 рік.
22 липня 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи та контрольно-перевірочної роботи фізичних і самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Київській області Сребнюк К.В. при проведенні позапланової документальної перевірки було складено протокол № 76 про адміністративне правопорушення, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) в частині проведення розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Згідно постанови № 65 про накладення адміністративного стягнення, винесеної заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Орленка І.М. , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-15 КУпАП.
В постанові № 65 про накладення адміністративного стягнення вказано, що було порушено порядок проведення розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Згідно постанови № 63 про накладення адміністративного стягнення, винесеної заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Орленка І.М. , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 165-1 КУпАП.
В постанові № 63 про накладення адміністративного стягнення вказано, що було порушено строки сплати єдиного соціального внеску на спрощеній системі оподаткування та не оподаткування звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012-2018 роки.
Згідно постанови № 64 про накладення адміністративного стягнення, винесеної заступником начальника Головного управління ДФС у Київській області Орленка І.М. , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 85,00 грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП.
В постанові № 64 про накладення адміністративного стягнення вказано, що було порушено порядок не ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджену Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481.
Слід зазначити, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), яким, зокрема, встановлено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних і з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно статті 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктом 2.2 Положення передбачено, що підприємства здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу, як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.
Пунктом 2.6 цього ж Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Фізична особа-підприємець не веде касову книгу.
Отримана контролюючим органом податкова інформація, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та виявлена контролюючим органом недостовірність даних, що містяться у поданих платником податків податкових деклараціях, може бути підставою для призначення позапланової перевірки платника податків лише у випадку, коли сумніви, які виникли у податкового органу, не усунуті наданими поясненнями з документальним підтвердженням.
Згідно з ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VІ (зі змінами та доповненнями), єдиний внесок для платників, зазначених у п. 4 та п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VІ (зі змінами га доповненнями), встановлюється у розмірі 34.7% визначеної п.2 та п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір га облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (зі змінами та доповненнями) бази нарахування єдиного внеску. Законом України від 24.12.2015р. №909-VIII «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016р.» внесено зміни в частині того, що з 01.01,2016р. до ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. № 2464-VI (зі змінами та доповненнями) єдиний внесок для платників зазначених ст.4 Закону України «Про збір га облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VІ (зі змінами та доповненнями) встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VІ (зі змінами та доповненнями) бази нарахування єдиного внеску.
Обов'язок ведення платниками єдиного податку Книги обліку доходів передбачено статтею 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до якої платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Форми Книг обліку та порядки їх ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 року № 579.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).
Оскарження постанов у справі про адміністративне правопорушення, винесених органами доходів і зборів, здійснюється у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення та розділом IV Інструкції оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 р. № 566, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2016 року № 1046/29176.
Розділом IV Інструкції передбачено, що постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено до вищестоящого органу доходів і зборів (вищестоящої посадової особи) в порядку та строки, встановлені Кодексом України про адміністративні правопорушення, або до суду в порядку та строки, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що постанови про накладення штрафу винесені уповноваженими посадовими особами в межах повноважень, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є законною та не підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.
Представник позивача звертаючись з даним позовом до суду не навів будь-яких переконливих доказів в підтвердження відсутності вини ОСОБА_1 у вчинених порушеннях.
Що стосується посилань позивача на те, що форма протоколів та оспорюваної постанови не відповідає вимогам закону, то суд не приймає їх до уваги, оскільки форма протоколів та постанов встановлюється Наказом Міністерства фінансів України №566 від 02.07.2016 року «Про затвердження Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення».
Жодної невідповідності протоколів та оспорюваної постанови вищевказаного Наказу судом не встановлено, а тому посилання позивача є надуманими та необґрунтованими.
Враховуючи те, що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанови винесені з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП, Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 91, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Н.С. Пінкевич