Справа № 367/9136/18
Провадження №2/367/1598/2020
Іменем України
28 жовтня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючої судді Саранюк Л.П.
при секретарях Бабаковій М.В., Шмагун О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про припинення права на частку у спільному майні, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони з 01 листопада 2003 року по 21 серпня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі ними було придбано нерухоме майно, а саме однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 26,7 кв.м, житлова площа 13,2 кв.м.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2014 року в рамках справи про поділ спільного майна подружжя (№367/4495/14-ц) було частково задоволено позов ОСОБА_2 . Визнано спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 . В порядку розподілу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 18/100 частин квартири.
Вартість квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 26,7 кв.м, житлова площа 13,2 кв.м., згідно Висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки становить 49 000,00 грн.
11 липня 2018 року Позивачем на користь Відповідача було перераховано 8 820,00 грн., в якості компенсації за належну їй частку у вищевказаній квартирі.
07 листопада 2018 року Позивач отримав від Відповідачки електронного листа з вимогою виділити їй в користування 18/100 квартири та надати дублікат ключа. Також, з вказаного листа Позивач дізнався, що 27 вересня 2017 року Відповідачка зареєструвала своє право власності на 18/100 частин квартири.
Квартира АДРЕСА_1 є основним місцем проживання Позивача, за яку він сплачує кредит, витрати по утриманню майна, комунальні послуги.
Відповідачка в свою чергу в квартирі не прописана та ніколи не проживала, майно не утримувала, по рахункам за житлово-комунальні послуги ніколи не сплачувала.
Відносини, які склались після розірвання шлюбу між Позивачем та Відповідачем, не можна назвати дружніми, що с свою чергу унеможливлює спільне користування майном.
Крім того, частка Відповідачки є незначною, спільне користування квартирою є неможливим, площа однокімнатної квартири (загальна 26,7 кв.м, житлова площа 13,2 кв.м.) не дозволяє відділити у користування Відповідачки окреме ізольоване приміщення (кімнату), яка б відповідала розміру її частки у праві власності, тому припинення права на частку у майні не завдасть шкоди Відповідачу, оскільки, вона не користувалася та не користується квартирою.
Відповідачка прописана та проживає за адресою: село Гладковичи, Овруцький район. Житомирська область, що свідчить про те, що вона забезпечена іншим житлом.
Враховуючи викладене вважає, що право власності Відповідачки на частку у спільному майні (квартирі) може бути припинено з визнанням в свою чергу права власності на цю частку майна (квартири) за Позивачем.
У зв'язку з вищевикладеним просить суд припинити право власності ОСОБА_2 на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 26,7 кв.м, житлова площа 13,2 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 26,7 кв.м, житлова площа 13,2 кв.м.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
В судовому засіданні відповідач позов не визнала, проти задоволення заперечувала.
Суд, вислухавши обґрунтування представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 грудня 2014 року у справі № 367/4495/14-ц задоволено частково позов ОСОБА_2 . Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя. В порядку розподілу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1 . В решті позову ОСОБА_2 відмовлено. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі в розмірі 1 315,44 грн. (Одна тисяча триста п'ятнадцять гривень 44 коп.).
Згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 99092368 від 03.10.2017 встановлено, що право власності на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_2 .
Згідно Звіту про оцінку 1-к житлової квартири АДРЕСА_2 ринкова вартість вказаної квартири становить 49 000,00 грн.
Таким чином, відповідно до Звіту про оцінку 1-к житлової квартири АДРЕСА_2 , вартість 18/100 частин квартири, що належить Відповідачу становить 8 820,00 грн.
При цьому, чинне цивільне законодавство виходить з того, що право власності кожної особи підлягає особливій охороні. Тому для того, щоб припинити право власності особи на певне майно, в тому числі таке, що знаходиться у спільній власності, інший співвласник має спиратись на підстави, які чітко передбачені законом.
Так, відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якої з передбачених статтею 365 ЦК України підстави, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідачка з сином проживають у м. Києві в орендованому житлі. Таким чином, оскільки відповідачка не має іншого житла, то припинення її права на частку у квартирі завдасть їй істотної шкоди.
Кошти на депозитний рахунок суду Позивачем не сплачувались. Натомість, 11.07.2018 Позивач, маючи заборгованість перед Відповідачем по сплаті аліментів, перерахував на користь Відповідача кошти у сумі 8 820,00 грн. з призначенням «Добровільне виконання судового рішення Ірпінського міського суду по розподілу нерухомого майна від 09.12.2014 року».
Беручи до уваги, що на час здійснення платежу ОСОБА_1 мав заборгованість перед Відповідачем по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини за рішенням Овруцького районного суду у справі №2-801/08 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , а також враховуючи, що на час здійснення платежу жодних рішень суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 не виносилось, Відповідач повідомила Позивача, що сплачені ним кошти зараховані в рахунок погашення заборгованості зі сплати аліментів, про що проінформовано Позивача електронним листом.
Про надходження вказаних коштів повідомлено також державного виконавця Ірпінського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області, у якого на виконанні перебуває виконавче провадження з виконання рішення суду про стягнення аліментів з Позивача. На вказану суму державним виконавцем зменшено заборгованість Позивача перед Відповідачем.
Навіть з врахуванням зазначеного платежу станом на 01.12.2019 заборгованість Позивача зі сплати аліментів складала 3 058,26 грн.
Таким чином, на даний час Позивачем не дотримано вимоги ст. 365 ЦК України в частині внесення попереднього внесення на депозитний рахунок суду вартості належної Відповідачем частки.
Як зазначено в абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.
Відповідач категорично не погоджується з запропонованим Позивачем розміром компенсації у сумі 8 820,00 грн.
При цьому, клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи для визначення ринкової вартості квартири, а також для визначення можливості поділу чи встановлення прядку користування квартирою Позивачем під час розгляду справи не заявлялось.
Не надано Позивачем і жодних доказів неможливості спільного проживання у квартирі, оскільки у неприязних стосунках Позивач та відповідач не перебувають.
Аналіз долученого до позовної заяви «Звіту незалежного оцінювача» свідчить, що його не може бути використано для визначення дійсної вартості квартири, оскільки оцінювачем у порушенням вимог законодавства про оцінку при використанні порівняльного підходу без будь-яких правових підстав застосовано коригуючі коефіцієнти, що в сумі склало 0,13-0,14 від вартості об'єктів порівняння, в результаті чого вартість об'єкта оцінки занижено більше ніж у 8 разів.
Так, в описовій частині звіту оцінювачем зазначено, що коефіцієнт К1, який враховує, що вартість пропозиції не є остаточною величною, за якою укладається угода (присутній торг продавця та покупця). Величина коригування на торг, як правило, базується в межах 5-20% попередньо заявленої вартості. Після консультації з ріелтерами поправку на торг було обрано на рівні 10%, оскільки ціна в новобудовах є значно нижчою від вторинного ринку в даному районі.
В той де час, в таблиці «Розрахунок вартості 1 кв. метра оцінки» в рядку «Коефіцієнт, який враховує відмінності ціни продажу від ціни пропозиції об'єкта порівняння (Кп) (торг)» зазначено коефіцієнт 0,3, в результаті чого вартість 1 м. кв. житла зменшено більше ніж утричі.
За таких обставин, позбавлення відповідача права на 18/100 частин квартири АДРЕСА_1 за умови компенсації вартості вказаної частки у розмірі 8 820,00 грн. безумовно порушить її права, а тому позовна заява не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 365 ЦК України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», ст.ст.4,78-81, 258-259, 265, 268,293-294, 315,317,352-355 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Повний текст рішення буде виготовлено на протязі 10 днів, а саме 07.11.2020.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Л.П. Саранюк