Справа № 369/4609/18
Провадження № 2/362/249/20
12 листопада 2020 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Л.М.,
за участі: секретарів судового засідання - Яренко Н.М., Чорної М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог позову зазначає, що вона перебувала з відповідачем в цивільному шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Після народження дитини відповідач не цікавився дитиною, станом здоров'я, не брав участі у забезпеченні харчування сина, у покращенні його умов проживання, не вживав дій направлених на налагоджування контакту з дитиною, не приймав участі у фінансуванні будь-яких потреб дитини, не приймав участі у його вихованні, аліменти не сплачував, про що свідчить довідка-розрахунок від 31.12.2017 р., що й стало передумовою звернення до суду з даним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подавши заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі, заявлені вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений судом належним чином через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до вимог частини 11 статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не надіслав, своїм правом подачі відзиву на позов не скористався.
Від представника третьої особи надійшла заява, в якій останній просить проводити розгляд справи без його участі, підтримує висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
На підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечив проти такого вирішення справи.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позову, виходячи з наступного.
В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , про що свідчить Свідоцтво про народження, та його батьками записані сторони по справі (а.с. 6).
Згідно виконавчого листа виданого 24.04.2012 р. Малинським районним судом Житомирської області суд зобов'язав відповідача сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 (а.с. 7-8). Відповідно до довідки-розрахунку ВП №34683411 борг ОСОБА_2 за несплату аліментів станом на 31.12.2017 р. складає 24850,00 грн. (а.с. 9-12).
Відповідно до Актів обстеження житлово-побутових умов проживання від 12.02.2018 р., наданого депутатом Малинської міської ради та від 01.02.2018 р. Малинської ЗОШ №6, та від 18.03.2020 р. служби у справах дітей та сім'ї при виконавчому комітеті Малинської міської ради, при обстеженні побутових умов проживання ОСОБА_1 , 1987 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що сім'я займає житлову площу 48,8 кв.м., де проживає з нею ще 6 чоловік. Сім'я малозабезпечена, житлові умови задовільні, сімейна атмосфера доброзичлива (а.с. 25, 26, 105).
Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчому комітеті Малинської міської ради №267/03-51 від 24.03.2020 р., вважає за недоцільне позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 109-110).
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Принципом 6 Декларації прав дитини (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року ) передбачено, що для повного і гармонійного розвитку своєї особистості, дитина потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і, безперечно, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно з ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27.02.1991 року, вказано в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України, держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
За змістом ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст. 165 СК України).
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Із аналізу діючого законодавства вбачається, що позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду. Частиною 1 ст. 164 СК встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, а саме: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як вбачається із матеріалів справи, судом не встановлено вини в діях батька за наявних доказів та обставин справи.
Згідно практики розгляду питань щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування перш за все при прийнятті рішення керується фактичними даними, які носять документальний характер, а саме: характеристика на батьків з місця проживання; пояснення не менше трьох сусідів про спосіб життя одного з батьків, якщо батьки розлучені (нотаріально засвідчене); акт про участь одного з батьків у вихованні дитини; акт обстеження житлово-побутових умов проживання одного з батьків; довідка з місця проживання, реєстрація; довідка з поштового відділення про кошти, посилки, перекази чи надходили на ім'я дитини; довідка з суду про призначення чи відмову у сплаті аліментів.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, або свідомо ними нехтує. В той же час в ході розгляду справи такі докази позивачем суду надані не були.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України, передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тому, дослідивши всі матеріали справи, надавши належну оцінку наданим доказам та врахувавши пояснення сторін, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, враховуючи висновок органу опіки та піклування, згідно якого останній вважає за недоцільне позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_3 , також відсутність в матеріалах справи характеризуючих матеріалів на батька, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 є необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому позов не підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 150,154,164,165 СК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.
Суддя Л.М.Кравченко