гСправа № 375/2293/19 Провадження № 1-кс/358/367/20
16 листопада 2020 року м. Богуслав
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі заяву обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 1-кп/358/85/20 по обвинуваченню ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -
В провадженні судді Богуславського районного суду Київської області ОСОБА_6 перебуває кримінальне провадження №1-кп/358/85/20 по обвинуваченню ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
02 листопада 2020 року обвинувачений ОСОБА_4 подав до Богуславського районного суду Київської області заяву про відвід головуючому по справі судді ОСОБА_6 .
Свій відвід обвинувачений ОСОБА_4 мотивує тим, що суддя ОСОБА_6 не дослідивши ще ніяких доказів його вини по ст. 186 ч. 2 КК України, в своїх ухвалах вказує, що він ( ОСОБА_4 ) вчинив злочин по цій статті. Цим суддя ОСОБА_6 показує свою позицію по справі, тобто роблячи його автоматично винним за ст. 186 ч. 2 КК України. Однак згідно презумпції невинуватості особи згідно ст. 17 КПК України особа вважається не винною і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не доведена і встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Тому на переконання обвинуваченого ОСОБА_4 суддя ОСОБА_6 не може неупереджено розглянути його справу та винести неупереджене рішення по цій справі.
Під час судового розгляду заяви про відвід судді обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свою заяву, обгрунтувавши її вищенаведеними фактами.
Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, а також вказав на те, що суддя ОСОБА_6 при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених, безпідставно відмовив стороні захисту у проведенні допиту потерпілого, щоб з'ясувати наявність обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію іншого обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 .
Прокурор ОСОБА_7 подав до суду письмову заяву, в якій заперечував проти задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 .
Суддя ОСОБА_6 не побажав дати пояснення з приводу заявленого відводу.
Суд, виконавши вимоги ч. 3 ст. 81 КПК України, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 75 КПК України, встановлені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 75 КПК України визначено, що такими обставинами є: коли суддя особисто заінтересований в результатах провадження, або за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Перелік підстав для відводу судді, передбачений ст. 75 та ст. 76 КПК України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 КПК України, заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відвід повинен бути мотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК України).
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так, у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду, слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
Обвинувачений ОСОБА_4 в своїй заяві про відвід судді ОСОБА_6 стверджує, що суддя в своїх ухвалах про продовження строку тримання під вартою зробив його автоматично винним за ст. 186 ч. 2 КК України, зазначивши в ухвалі, що він вчинив злочин по ч. 2 ст. 186 КК України, що є недопустимим з огляду на положення ч. 1 ст. 17 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
В заявленій обвинуваченим ОСОБА_4 заяві про відвід судді, заявником не наведені обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості судді з урахуванням об'єктивного критерію, а саме - факти, які можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у неупередженості судді. Зокрема відсутні відомості про те, що суддя ОСОБА_6 поводився із обвинуваченим ОСОБА_4 , як із винуватою особою.
В ухвалах про продовження строку тримання під вартою постановлених суддею ОСОБА_6 щодо ОСОБА_4 від 18 червня 2020 року, від 11 серпня 2020 року, від 09 жовтня 2020 року, на сторінці другій у абзаці 9 та 10 зазначено, що «Суд визнає наявність обгрунтованої підозри щодо ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України», «... оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України ...».
На сторінці третій зазначених ухвал у 1 абзаці «... а також вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, що свідчить про наявність ризику до вчинення інших кримінальних правопорушень.»
Тобто, суддя ОСОБА_6 не висловив своєї чіткої позиції про те, що обвинувачений ОСОБА_4 є винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а навпаки вказав на наявність обгрунтованої підозри.
Суд при вирішенні питання про відвід судді не вправі давати оцінку процесуальним рішенням судді, які приймаються ним під час судового провадження, правильність яких може бути перевірена судом апеляційної інстанції.
Ухвали Богуславського районного суду Київської області від 18 червня 2020 року та від 11 серпня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 були предметом апеляційного перегляду та залишені без змін Київським апеляційним судом.
Факт неналежного виконання обов'язків головуючого під час судового розгляду, які на думку сторони захисту мали місце під час проведення судових засідань у справі, в тому числі щодо відмови у допиті потерпілого при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, не може свідчити про упередженість судді, і як наслідок не може бути підставою для відводу.
За наведеного вище, суд приходить до висновку, що заявлений відвід не підлягає задоволенню, оскільки з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв не ґрунтується на вимогах ст. 75 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 1-кп/358/85/20 по обвинуваченню ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1