Справа №295/19009/19
Категорія 47
2/295/696/20
11.11.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої - судді Семенцової Л.М.,
за участі секретаря - Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням вхідних дверей квартири, -
У грудні 2019 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_1 , належна їй на праві власності, а в сусідній квартирі № 55 проживають відповідачі, внаслідок неправомірних дій яких пошкоджено її майно - вхідні двері квартири. З даного приводу вона неодноразово зверталася до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, на що листами від 08.10.2019 року та 22.10.2019 року її було проінформовано про проведення з відповідачами бесіди профілактичного характеру щодо недопустимості антигромадської поведінки в суспільстві. Вартість пошкоджених дверей та їх монтаж становить 6300,00 грн. згідно попередньо складеного кошторису організації, яка надає послуги з продажу та встановлення вхідних дверей. Тому позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь 6300,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати.
Представник відповідачів надав до суду відзив на позовну заяву із викладеними в ньому запереченнями проти задоволення позовної заяви, зазначивши, що за жодним із звернень позивача до Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області не встановлено фактів протиправної поведінки відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та фактів пошкодження ними майна позивача. У матеріалах справи відсутні належні докази протиправної поведінки та вини відповідачів у заподіянні матеріальної шкоди позивачу, а також причинно-наслідкового зв'язку між пошкодженням майна та діями відповідачів.
За клопотанням сторони позивача ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 03.03.2020 року було витребувано в Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області матеріали перевірок, складених за результатами розгляду заяв позивача, зареєстрованих в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області за № 48563 від 24.09.2019 року, № 52199 від 16.10.2019 року та № 54843 від 30.10.2019 року.
Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали, обґрунтовуючи його обставинами, викладеними в позовній заяві. Позивач пояснила, що двері були пошкоджені відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які при відкриванні своїх дверей вдаряли ними об вхідні двері її квартири, через що пошкоджені двері ремонту не підлягають та що відображено на фотознімках із зображенням її дверей.
Відповідачі та їхній представник у судовому засіданні вимоги позову не визнали, пояснивши, що з позивачем у них існують давні конфліктні відносини. При відкриванні вхідних дверей квартири інколи торкається ручка дверей із ручкою вхідних дверей квартири позивача, але при цьому самі двері не торкаються одні до одних та самі двері позивача при цьому не пошкоджуються. Квартира АДРЕСА_3 є власністю відповідача ОСОБА_2 та в ній проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , їхніх двоє дітей та батько ОСОБА_4 - відповідач ОСОБА_2 .
Суд, заслухавши сторони та їхніх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 27.01.2011 року відповідно до витягу про державну реєстрацію прав КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» від 03.02.2011 року, де зареєстроване місце проживання позивача, про що зазначено в її паспорті (а. с. 5, 32).
З акту обстеження вхідних дверей у квартиру від 02.03.2020 року, складеного членами комісії ПП «КВЖРЕП № 15» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , затвердженого директором ОСОБА_8 , вбачається, що об'єктом обстеження є металево-пластикові двері темно-коричневого кольору квартири АДРЕСА_1 , під час візуального огляду яких виявлені подряпини у вигляді порізів та заклеєні скотчем вм'ятини. Ці пошкодження спричинені гострими, тупими твердими предметами, зламана ручка дверей внаслідок надмірної сили або сторонніх предметів. Зі слів власника квартири, описані пошкодження навмисно вчинила її сусідка (а. с. 53).
За результатами розгляду заяв позивача від 19.09.2019 року, 16.10.2019 року та 30.10.2019 року з приводу неправомірних дій відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у тому числі щодо нанесення ударів дверима у вхідні двері квартири ОСОБА_1 , зареєстрованих в журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області за № 48563 від 24.09.2019 року, № 52199 від 16.10.2019 року та № 54843 від 30.10.2019 року, були складені відповідні довідки про не встановлення факту вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, та вказано, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було проведено бесіду профілактичного характеру щодо недопустимості антигромадської поведінки в суспільстві (а. с. 7-13).
Допитані в судовому засіданні за клопотанням сторони позивача в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали показання про те, що під час їхньої присутності в квартирі позивача вони чули стукіт, який лунав від удару об вхідні двері позивача. Свідок ОСОБА_9 вказала, що після стукоту об двері бачила як вхідні двері сусідньої квартири, де проживають відповідачі, закривалися, але хто саме закривав вхідні двері помешкання відповідачів вона не бачила.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягає з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2019 року в справі № 591/5118/14-ц зауважив, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Для настання деліктної відповідальності за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
У постанові від 10.06.2019 року в справі № 591/5118/14-ц Верховний Суд виклав правову позицію, за якою хоча цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред'явлено позов.
Досліджені судом матеріали перевірок Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області за зверненнями позивача та показання свідків не доводять факту протиправності дій відповідачів, направлених на пошкодження майна позивача.
Окрім акту обстеження вхідних дверей у квартиру від 02.03.2020 року, складеного членами комісії ПП «КВЖРЕП № 15», яким підтверджено пошкодження вхідних дверей квартири позивача, до матеріалів справи стороною позивача долучено фотознімки із зображенням дверей (а. с. 16, 86). Проте, на переконання суду, фотознімки не можна розцінювати як належні та достовірні докази пошкодження вхідних дверей квартири позивача у зв'язку з тим, що вони не містять відомостей щодо місцезнаходження (адреси) встановлення вхідних дверей квартири та часу здійснення фотофіксації.
На обґрунтування розміру заподіяної матеріальної шкоди позивачем надано акт виконаних робіт (послуг) від 09.10.2019 року ФОП ОСОБА_11 , згідно якого продавець належним чином і в повному обсязі надав (доставив), а замовник прийняв товар (послуги): двері металеві вартістю 6300,00 грн. (а. с. 14). Однак такий документ не можна вважати доказом розміру завданої позивачу матеріальної шкоди з огляду на те, що в ньому відсутня інформації про замовника робіт (послуг), тому такий доказ є неналежним, а також у ньому зазначено вартість дверей, яка не завжди відповідатиме розміру заподіяної шкоди, що залежить від ступеню пошкодження майна.
Під час судового розгляду справи судом роз'яснювалося позивачу її право заявити клопотання про призначення судової експертизи для з'ясування обставин справи, які мають істотне значення для вирішення спору, щодо причин пошкодження вхідних дверей квартири та визначення розміру матеріальної шкоди, а також роз'яснено наслідки не вчинення такої процесуальної дії, які позивачу були зрозумілі. Втім позивач відповідного клопотання про призначення експертизи не заявила, пояснивши це відсутністю коштів для сплати витрат за проведення експертизи.
Аналізуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд вважає, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження протиправності дій відповідачів, внаслідок яких було пошкоджено вхідні двері належної позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_1 , наявності вини відповідачів у заподіянні їй матеріальної шкоди, причин пошкодження вхідних дверей квартири та розміру матеріальної шкоди, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки вимоги позову не ґрунтуються на положеннях закону.
Керуючись ст. ст. 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням вхідних дверей квартири, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер у справі відсутній у зв'язку з неможливістю однозначної ідентифікації фізичної особи згідно відповіді Державної фіскальної служби України на запит суду).
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер у справі відсутній у зв'язку з неможливістю однозначної ідентифікації фізичної особи згідно відповіді Державної фіскальної служби України на запит суду).
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_7 , ідентифікаційний номер у справі відсутній у зв'язку з неможливістю однозначної ідентифікації фізичної особи згідно відповіді Державної фіскальної служби України на запит суду).
Повне рішення суду складене 16.11.2020 року.
Суддя Л.М. Семенцова