Провадження № 294/151/18
ВИРОК Провадження № 1-кп/0274/177/20
16.11.2020 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1
за участі секретарів судового засідання . . . . . ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 294/151/18 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубище Чуднівського району Житомирської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, працював неофіційно, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 25.10.12 Чуднівським районним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч. 3, 304 ч. 1, 70, 75, 76 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; 2) 05.02.13 Романівським районним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4, 75, 76 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; 3) 20.01.14 Чуднівським районним судом Житомирської області за ст.ст. 309 ч. 1, 71 КК України на 5 років позбавлення волі; 4) 25.02.15 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України на 5 років 8 місяців позбавлення волі, звільненого 21.11.17 на підставі ухвали від 13.11.17 умовно-достроково на 1 рік 6 місяців,
за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 353, ст. 395 КК України,
та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Дубище Чуднівського району Житомирської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, працював неофіційно, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 353 КК України,
за участі
прокурорів . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12
потерпілого . . . . . . . . . . . . ОСОБА_13
захисника . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_14
обвинувачених . . . . . . . . . . ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
02 грудня 2017 року близько 05 години ОСОБА_6 з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 наздогнав того на території Чуднівського кооперативного ринку, розташованого в м. Чуднові по вул. Героїв АТО, 167, та попрохав надати йому раніше побачений у потерпілого мобільний телефон “Huawei Y5 II (CUN-U29)”. ОСОБА_13 , не усвідомлюючи злочинного умислу ОСОБА_6 , направленого на протиправне заволодіння приватним майном шляхом зловживання довірою, передав тому зазначений телефон.
Надалі ОСОБА_6 , не маючи наміру повертати отримане у протиправний спосіб чуже майно, скориставшись тимчасовою відсутністю потерпілого залишив місце скоєння злочину з отриманим телефоном “Huawei Y5 II (CUN-U29)”, вартістю 1020 грн., і у такий спосіб заволодів зазначеним телефоном. Зникнувши з місця події, ОСОБА_6 у подальшому розпорядився мобільним телефоном потерпілого шляхом передавання засудженому ОСОБА_15 в державну установу «Житомирська виправна колонія (№ 4)».
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_13 матеріальних збитків на суму 1154 грн.
Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнається винуватим, передбачена ч. 2 ст. 190 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, крім передбаченого 395 КК України, заперечив. В ході судового розгляду обвинувачений показав, що 21.11.17 він звільнився умовно-достроково на півтора роки. При звільненні йому було встановлено адміністративний нагляд, він мав після 22 години перебувати вдома по АДРЕСА_1 , не змінювати місця проживання, з'являтися на реєстрацію кожного четверга. Порушень правил нагляду не допускав, місце проживання не змінював, на відмітку прийшов один раз, а до другого його вже затримали. Одиничний випадок порушення правил - це ніч подій. В той день зранку він був на роботі у с. Дубище. Після роботи відпочивали у «Золотій підкові», він затримався. Близько 2-3 години ночі з 01 на 02 грудня він, після автоматів, йшов з ОСОБА_16 додому по вул. Житомирській. Зайшли на територію кооперативного ринку та почули якийсь шум, як хтось щось розбив камінцем. ОСОБА_17 вирішив викликати поліцію. Повернулися на вулицю, очікували приїзду поліції. Побачили компанію раніше невідомих нетверезих молодих людей у кількості більше трьох чоловік. Коли приїхала поліція, цю компанію розігнали, одного з компанії затримали, інші розбіглися. ОСОБА_17 був знайомий з поліцейськими, вітався з ними за руку, можливо тому потерпілий і подумав, що вони з поліції. Він же був тільки після звільнення з місць позбавлення волі, з відповідним зовнішнім виглядом, був єдиним піднаглядним у відділенні поліції, але поліцейські йому нічого не сказали. Далі вже пішли у одну сторону з потерпілим, який був у компанії, той розповідав, що забрали друга, що він хоче його визволити. Дійсно підходили до банкомату банку «Аваль» на вокзалі, потерпілий давав йому потримати гаманець і мобільний телефон, а сам підходив до банкомату, чи зняв гроші, не знає. Він був постійно поряд з потерпілим. Навіщо йому давав речі потерпілий, пояснити не може. Ні він, ні ОСОБА_17 працівниками поліції не представлялися і не вимагали діставати речі з кишень. ОСОБА_17 сказав повернути речі і він самостійно їх повернув потерпілому, грошей не брав. Далі всі розійшлися: потерпілий пішов в напрямку кооперативного ринку, після цього ОСОБА_17 пішов додому. Потерпілий йшов не швидко, він пішов за потерпілим і наздогнав того на території ринку. Попросив у потерпілого дати телефон, щоб послухати музику. Потерпілий передав, після чого десь пропав. Він подивився по сторонам, особливо не шукав, пішов. Щоб потерпілий його гукав, не чув. Через деякий час, коли зустрічався з ув'язненим ОСОБА_18 , той побачив телефон потерпілого і попросив дати покористуватися, що він і зробив. Якби потерпілий до нього звернувся, він би повернув телефон.
Обвинувачений ОСОБА_7 в ході судового розгляду свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів також заперечив та показав, що 01 грудня 2017 року близько 22 години він зустрівся з ОСОБА_19 в барі у Чуднові. Після 03 години ночі йшли додому, були тверезі, він взагалі не вживає спиртне. Біля «Зодіаку» зустріли компанію раніше невідомих молодих людей, зав'язалася розмова, в ході якої хтось з тієї компанії запропонував покурити травку. Вони відмовилися та пішли далі. Біля «Нашого краю» пішли через базар. Почули, як хтось щось ламає. Оскільки було близько 04 години, він вирішив викликати поліцію. Вийшли назад на вулицю очікувати. Приїхала поліція, якийсь худенький з компанії раніше незнайомих молодиків втік, його затримали. Працівники поліції розмовляли з цією компанією. Він ще ходив з ОСОБА_20 дивитися на ринок, поліцейські не ходили. Працівники поліції були йому знайомі, там була Поруба, а хто з хлопців, не пам'ятає, тому він підходив, вітався. Можливо потерпілий тому і подумав, що він також поліцейський. Потім всі порозходилися, залишилися він, ОСОБА_19 та потерпілий ОСОБА_21 . Всі йшли у один бік. Потерпілий був дещо п'яний і наляканий, бідкався, що друга забрали у поліцію, що треба визволяти, зняти гроші для відкуплення. Він заспокоював потерпілого, казав, щоб не хвилювався, що друга випустять. Потерпілий йшов самостійно, вони йому не пропонували йти з ним, працівниками поліції не представлялися, не пропонували викладати речі, допомогти у звільненні друга. Потерпілий пішов до банкомату, біля нього був ОСОБА_19 , а він в цей час говорив з матір'ю по телефону, пояснював, що вже йде додому. Потім потерпілий і ОСОБА_19 повернулися від банкомату, чи зняв гроші потерпілий, не знає. Він помітив в руках у ОСОБА_19 гаманець, спитав, що це у нього і сказав, щоб той повернув гаманець потерпілому, а не то напише заяву у поліцію. Як у руках ОСОБА_19 з'явився гаманець, не бачив, ОСОБА_19 повернув гаманець потерпілому. Потерпілий пішов у напрямку кооперативного ринку. Вони з ОСОБА_19 ще хвилин 3-5 порозмовляли та також розійшлися. Він пішов в напрямку свого дому, а ОСОБА_19 - свого, також в напрямку ринка. ОСОБА_19 мав йти додому, він не знав, що ОСОБА_19 піде за потерпілим. Про те, що ОСОБА_19 забрав телефон у потерпілого, йому нічого не було відомо, доки не повідомили працівники поліції. Він ніяких дій щодо потерпілого не вчиняв, працівником поліції не представлявся, як і не чув, щоб представлявся ОСОБА_19 , грошей у потерпілого не забирав, взагалі їх у нього не бачив, ніякої домовленості з ОСОБА_19 не мав, про заволодіння телефоном нічого не знає.
Незважаючи на заперечення вини обвинуваченим ОСОБА_6 за фактом незаконного заволодіння мобільним телефоном потерпілого, його винуватість за цим епізодом підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, допитаний в залі суду потерпілий ОСОБА_13 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, показав, що він працював на меблевій фабриці в м. Чуднові. Число точно не пам'ятає, але в той день, що вказано у обвинувальному акті, після закінчення робочого дня, який тривав до 17 години, вони зі співробітниками повечеряли та вирішили піти розвіятися. Він, ОСОБА_22 , ОСОБА_23 і дівчата ОСОБА_24 та ОСОБА_25 пішли в диско-бар. Відпочивали, вживали спиртне, багато, він пив все, що горіло, тільки горілки випив більш літри. За рахунок розраховувалися всі, в тому числі і він, тому він впевнений, що у нього в гаманці залишалося 300 з чимось гривень: 200 грн. однією купюрою, 50 грн. і дрібні. Вийшовши з дискотеки, пішли проводжати дівчат. Зайшли в «Зодіак», де продовжили вживати спиртне. Коли поверталися, повз проїжджав патрульний поліцейський автомобіль, як він думав, просто патруль. Муравський, у якого було спиртне, злякався та побіг. З автомобіля вискочила поліцейська, як він потім дізнався - Поруба, і побігла за ОСОБА_26 , автомобіль поїхав слідом. ОСОБА_26 затримали і вони, як друзі, планували йти до поліції визволяти. Вже після цього до них поблизу магазину «Зодіак» підійшли раніше незнайомі йому обвинувачені. Обвинувачені почали казати, щоб не переживали, що ОСОБА_26 відпустять. В цей час ОСОБА_20 десь дівся, де саме, не пам'ятає. Обоє обвинувачених були у цивільному одязі, він не бачив, щоб обвинувачені спілкувалися з поліцейськими, але при цьому з їхньої мови було зрозуміло, що вони можуть допомогти звільнити ОСОБА_26 , говорили вони на «Ви», тому він подумав, що вони поліцейські. Лукаш вже потім говорив, що вони пропонували коноплю, але він цього не чув. Обвинувачені сказали показати, що у нього у кишенях. Він дістав та поклав на парапет гаманець з грошима, мобільний телефон, цигарки «Бонд», паспорт. Цигарки йому віддали відразу. У гаманці у нього були картки, в тому числі банківська картка, яку він отримав, коли перебував на обліку у центрі зайнятості. Обвинувачені запитали, чи належить вона йому. Він запропонував перевірити. Пішли до банкомату на автостанції. Він знав, що картка з центру зайнятості у нього заблокована, а свою зарплатну картку він залишив вдома, так як ще було потрібно дожити до кінця місяця. Поруч з ним біля банкомату постійно був ОСОБА_17 , де дівся ОСОБА_19 , не пам'ятає. Знаючи, що картка заблокована, він набирав код, але доступу не було. Тоді ОСОБА_17 сказав дзвонити до банку. На перший раз додзвонитися не вдалося, на другий раз - повідомили, що картка заблокована і що потрібно звернутися до місцевого відділення банку. Після цього ОСОБА_17 зателефонував ОСОБА_19 , сказав, щоб той підійшов. А коли той прийшов, сказав повернути речі, а не то він напише чи то рапорт, чи заяву. Саме тоді він зрозумів, що обвинувачені є працівниками поліції. Тоді ж він попросив показати посвідчення, але вони сказали, що як поглянуть, то йому мало не покажеться. Тому він перестав запитувати за посвідчення. Крім цього обвинувачені більше до нього погроз, насильства не застосовували. За вказівкою ОСОБА_27 віддав йому речі: гаманець, мобільний телефон. В гаманець він не подивився, так як не думав, що може щось зникнути. Після цього вони розійшлися, він пішов до свого гуртожитку, в напрямку кооперативного ринку. На ринку його наздогнав ОСОБА_19 , сказав дати оглянути телефон. Він подумав, що вони мабуть щось забули, тому надав, навіть не думаючи, що його можуть не повернути. Такого, щоб ОСОБА_19 говорив дати телефон, щоб послухати музику, не було. Давши телефон, він відійшов на декілька метрів в бік, щоб справити природні потреби. Повернувшись, виявив відсутність ОСОБА_19 . Куди той дівся, не бачив, тому почав голосно кричати нецензурні образи в бік працівників поліції, думаючи, що ОСОБА_19 почує, образиться, повернеться, може стукне пару разів, але хоча б поверне телефон. ОСОБА_19 не повернувся, а так як він не бачив, куди той побіг, він і не шукав. Прийшов додому, попросив ОСОБА_20 набрати номер телефону, той був вже відключений. У цей час подивився у гаманець, виявив відсутність грошей. Зараз він вважає, що було 300 грн., але тоді він пам'ятав краще і якщо вказував 134, значить було 134 грн. З викраденого йому було жаль не гроші і телефон, а номери у пам'яті телефону, які він збирав декілька років. Наступного дня він пішов у поліцію, але це був вихідний, черговий сказав прийти у понеділок на шикування, вказати на працівника, який заволодів телефоном. Він не пішов, через декілька днів зустрів хрещеного, розповів про подію, хрещений подзвонив до оперуповноваженого і вже коли він розповів тому, той здогадався, що може то були не працівники поліції, показав фотографії обвинувачених, яких він впізнав. Претензій до ОСОБА_7 не має.
Як пояснив під час допиту свідок ОСОБА_28 , з потерпілим вони разом працювали. Вже не пам'ятає точно коли, але було холодно, вони отримали зарплату. Вирішили піти зі ОСОБА_21 на дискотеку. Він, потерпілий, троє дівчат з роботи пішли в клуб «Диско». Там відпочивали до закриття, пили горілку. Розраховувався і він, і ОСОБА_21 . Після цього вночі пішли до магазину «Зодіак», щоб купити ще горілки. До них підійшло двоє невідомих, запропонували купити трави. Він киянин, тому злякався і запропонував всім відійти. Пішли до «Нашого Краю». Хвилин за 5-10 під'їхала поліція, запитали, чому кричать. Там до них підійшов ОСОБА_17 , з яким він ще підходив до чоловіка, який галасував. ОСОБА_17 у його присутності зі ОСОБА_21 не говорив, як і з поліцейськими. Він пішов проводжати дівчат, коли повертався хвилин через 20 біля «Нашого Краю» вже нікого не було. Він пішов у гуртожиток, ліг спати. Під ранок прийшов ОСОБА_21 , розбудив його, сказав, що у нього відібрали телефон. Він лише запитав, при чому тут він. Про обставини заволодіння майном потерпілого нічого не знає. Перед подіями бачив у потерпілого чорний сенсорний телефон. Хлопців, які пропонували коноплю, він переплутав з обвинуваченими. В ігрові автомати зі ОСОБА_21 тієї ночі не заходили.
Свідок ОСОБА_15 показав суду, що він відбуває покарання у виді позбавлення волі. Десь взимку він був днювальним. Обвинувачений ОСОБА_19 привіз передачу. Він запитав у обвинуваченого, чи є у нього телефон, той відповів ствердно. Телефон був «Хуавей», чий це був телефон, ОСОБА_19 не говорив, як і не казав, де взяв, дав йому покористуватися, сказав, що якщо буде треба, приїде забере. В подальшому телефон у нього вилучили працівники поліції.
Будучи допитаним в ході судового розгляду як свідок оперуповноважений СКП Чуднівського ВП ОСОБА_29 , показав, що восени 2017 року, здається у жовтні, снігу ще не було, в суботу він чергував у складі оперативної групи від СКП. До Чуднівського ВП звернувся житель с. Рачки - потерпілий ОСОБА_13 , який сказав, що його пограбували працівники поліції та попросив повернути мобільний телефон. Він, як оперативний працівник, почав з'ясовувати у ОСОБА_21 обставини. Потерпілий розповів про обставини. В ході оперативно-розшукових заходів було встановлено особи обвинувачених - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . В той же день вилучили викрадений мобільний телефон у виправній колонії. Під час перевірки заяви потерпілого він як співробітник оперативного підрозділу лише опитував ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , інших джерел інформації у нього не було, більше цими матеріалами він не займався.
З показань свідка ОСОБА_30 вбачається, що навесні 2018 року, десь у березні, він був у власних справах на Чуднівській меблевій фабриці. На прохідній випадково зустрів адвоката ОСОБА_14 , з яким раніше служили в органах внутрішніх справ. ОСОБА_31 розмовляв з потерпілим ОСОБА_21 . Ніякого крику, шуму, погроз, обіцянок, застосування сили не було, все було спокійно і добровільно. На запитання, чи має ОСОБА_21 якісь претензії до ОСОБА_17 , той відповів, що не має і ОСОБА_17 у нього нічого не забирав. Ніхто ОСОБА_21 не просив, щоб той давав саме такі показання і нічого за це не обіцяв. Потерпілий ще підписував якусь заяву. Що трапилося між ОСОБА_21 і ОСОБА_17 , він не знає. При цих подіях також був присутнім охоронець.
Крім того винуватість ОСОБА_6 також підтверджується:
*даними протоколу заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.12.17, з якого видно, що попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину ОСОБА_13 заявив, що 02.12.17 близько 05.00 в м. Чуднові на території кооперативного ринку у нього було взято та не повернуто мобільний телефон “Huawei Y5 II”, імеі НОМЕР_1 (т. 1, а.п. 14);
*наданими потерпілим товарним чеком від 22.09.17 та гарантійним талоном на придбаний мобільний телефон “Huawei Y5 II”, імеі НОМЕР_1 (т. 1, а.п. 23-24);
*даними протоколу огляду місця події від 07.12.17 з фототаблицею до нього, при проведенні якого в службовому приміщенні ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 4)» вилучено мобільний телефон “Huawei CUN-U29”, імеі1: НОМЕР_1 (т. 1, а.п. 35-39);
*даними висновку судової товарознавчої експертизи № 5/466 від 19.12.17, згідно з яким ринкова вартість мобільного телефону марки “Huawei” модель “Y5 II (CUN-U29)” могла становити 1020 грн. 00 коп. (т. 1, а.п. 146-152).
Суд визнає недопустимими доказами показання свідка ОСОБА_29 в частині отриманих ним пояснень потерпілого ОСОБА_13 , свідка ОСОБА_28 , обвинувачених, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони надаються співробітником оперативного підрозділу стосовно пояснень осіб, наданих співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ним кримінального провадження.
Судом в ході судового розгляду досліджені всі процесуальні джерела доказів (ст. 84 КПК України), які були заявлені та надані сторонами на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), в обсязі, визначеному відповідно до ст. 349 КПК України та в порядку, передбаченому § 3 глави 28 КПК України. Про дослідження будь-яких інших джерел доказування сторони не зазначали, клопотань про долучення, дослідження або перевірку таких доказів до суду не надходило, сторони висловили свою думку про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами.
При цьому судом для забезпечення дотримання вимог статей 22, 42, 43 КПК України (щодо можливості ознайомлення з матеріалами обвинувачення, оцінки доказів), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд), судом до матеріалів провадження в ході судового розгляду долучено й інші документи, які надано прокурором, в тому числі й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти наведених вище доказів на підтвердження фактів та обставин, що підлягають доказуванню.
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що наміру заволодівати мобільним телефоном він не мав, суд розцінює як захисну позицію та намагання уникнути кримінальної відповідальності. Такі показання обвинуваченого суперечать абсолютно всім дослідженим доказам і встановленим фактичним обставинам та обстановці, в тому числі з показань самого обвинуваченого. Так, обвинувачений вночі підійшов до раніше незнайомого йому потерпілого, попросив передати належний потерпілому мобільний телефон і, коли той це зробив та відійшов на вкрай короткий проміжок часу, зникнув з місця події, в подальшому вимкнувши телефон та передавши сторонній особі у місця позбавлення волі. Всі ці дії беззаперечно свідчать про спрямованість умислу обвинуваченого на заволодіння чужим майном, користуючись довірливістю та станом сп'яніння потерпілого.
Водночас органом досудового слідства дії ОСОБА_6 , пов'язані із заволодінням мобільним телефоном потерпілого кваліфіковані за ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, тобто грабіж. З наведеним висновком органів обвинувачення погодитися не можливо, оскільки відповідно до досліджених судом, належних, допустимих доказів, головним і єдиним прямим з яких є показання потерпілого, встановлено, що мобільний телефон він передавав обвинуваченому добровільно, думаючи, що той його поверне, після цього відійшов в сторону і як залишив місце події обвинувачений, не бачив, як і не бачив, куди пішов обвинувачений. За таких умов суспільно небезпечне діяння не може бути кваліфіковано як відкрите викрадення чужого майна, оскільки ознака «відкритість» відсутня. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.09 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. У момент передачі телефону потерпілий ОСОБА_13 не усвідомлював протиправний характер дій ОСОБА_6 , через свою довірливість, будучи впевненим у поверненні майна, а у момент залишення місця подій обвинуваченим потерпілий був відсутній, в подальшому ж відсутнє усвідомлення обвинуваченим, що його дії вже помічені потерпілим (потерпілий вказав, що не бачив обвинуваченого і не знає, чи чув той крики, обвинувачений заперечив, що чув крики потерпілого).
Враховуючи наведене, дії ОСОБА_6 , пов'язані із заволодінням мобільним телефоном потерпілого, судом кваліфікуються за ч. 2 ст. 190 КК України, що покращує становище особи, так як злочин, передбачений цією нормою закону, є менш тяжким ніж передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.
Разом з тим, органом обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються також у тому, що ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 близько 04 год. 30 хв. 02.12.2017 р., перебуваючи на автостанції по вулиці Житомирська, № 16 в м. Чуднів, помітили раніше незнайомого їм ОСОБА_13 . З метою відкритого заволодіння належним йому майном, діючи узгоджено за попередньою змовою між собою, ОСОБА_6 з ОСОБА_7 підійшли до нього та для полегшення реалізації свого злочинного умислу, представились йому працівниками правоохоронного органу - поліції. Після чого, не будучи наділеними владними повноваженнями правоохоронного органу, яким є органи Національної поліції, вони поставили ОСОБА_13 неправомірну вимогу надати для огляду з кишень одягу наявні у нього документи та цінності.
На прохання ОСОБА_13 пред'явити йому їх службові посвідчення працівників поліції, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовились. При цьому останній висловив словесну погрозу потерпілому про застосування до нього фізичного насильства у разі відмови в наданні речей для огляду, яку потерпілий, усвідомлюючи чисельну перевагу, сприйняв як реальну і дістав з кишень гаманець, мобільний телефон, паспорт на своє ім'я. Надалі ОСОБА_13 , виконуючи неправомірну вимогу ОСОБА_6 , направлену на повторне відкрите заволодіння чужим майном у складі групи осіб, реально сприймаючи застосування щодо себе у разі відмови насильницьких дій, надав йому гаманець, з якого ОСОБА_6 , діючи єдиним з ОСОБА_7 протиправним умислом, відкрито заволодів грішми в сумі 134 грн. Надалі ОСОБА_7 , створюючи хибну уяву потерпілого про свою належність до органів Національної поліції, звернувся до свого спільника ОСОБА_6 , щоб той повернув потерпілому його гаманець, що ОСОБА_6 виконав.
Після вчинення відкритого заволодіння майном ОСОБА_13 , ОСОБА_6 з ОСОБА_7 його відпустили.
Органом досудового розслідування ці дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 353 КК України, як самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане з вчиненням будь-яких суспільно небезпечних діянь, та ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого ( ОСОБА_6 - також вчинене потворно).
На думку обвинувачення винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні цих злочинних дій була підтверджена наведеними вище показаннями потерпілого, свідків (крім ОСОБА_32 ), а також письмовими джерелами доказування: протоколом заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.12.17 (т. 1, а.п. 14, згідно з яким потерпілий, крім зазначеного раніше, вказав, що на території ринку двоє невідомих осіб представилися працівниками поліції, взяли у нього для перевірки мобільний телефон та не повернули, а також забрали гроші в сумі 134 грн., які знаходилися у гаманці, тобто протокол в цій частині щодо місця і обставин скоєння злочину суперечить показанням потерпілого та встановленим досудовим слідством обставинам), протоколами пред'явлення осіб для впізнання від 07.12.17 (т. 1, а.п. 45-48, 49-52, 53-56, 57-60), довідкою № 347/18/01-2018 від 29.01.18 УОТЗ ГУНП в Житомирській області (т. 1, а.п. 215-216, відповідно до якої місцем скоєння кримінального правопорушення є територія Кооперативного ринку, розташованого в м. Чуднів по вул. Героїв Майдану, 167А, а не автостанція по вул. Житомирська, 16 в м. Чуднів, як вказано в наданому дорученні, у УОТЗ відсутні дані радіотехнічного обстеження з місця скоєння злочину, тобто доказ є неналежним по відношенню до суті обвинувачення), протоколом проведення слідчого експерименту від 26.02.18 без долученого додатку (т. 1, а.п. 234-235).
Згідно з вимогами ст. 86 КПК України доказ є недопустимим, якщо він отриманий не у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 38 КПК України досудове слідство здійснюють слідчі одноособово або слідчою групою. У ст. 214 КПК України законодавцем визначено, що слідчий, визначається керівником органу досудового розслідування. У наданих суду матеріалах кримінального провадження до моменту об'єднання проваджень 29.01.18 єдиним слідчим, який здійснює досудове розслідування за цим епізодом, керівником органу досудового розслідування визначено лише слідчого ОСОБА_33 . Будь-яких інших документів про доручення розслідування провадження декільком слідчим матеріали провадження не містять. Повноваження слідчого СВ Чуднівського ВП ОСОБА_34 на проведення слідчих дій у цьому провадженні до 29.01.18 будь-яким належним та допустимим доказом не підтверджено, тому підлягають задоволенню доводи захисника про визнання недопустимими доказами даних протоколів пред'явлення осіб для впізнання від 07.12.17, які проводилися слідчим ОСОБА_35 . Крім того, під час цих слідчих дій свідок ОСОБА_28 лише впізнав обвинувачених, які пішли з потерпілим в напрямку ринку, що не заперечується стороною захисту, а потерпілий ОСОБА_13 впізнав лише ОСОБА_6 , як особи, що заволоділа його майном, що знову ж таки не заперечується стороною захисту (обвинувачений визнає отримання від потерпілого мобільного телефону). Оцінюючи доводи захисника про надання належної оцінки постанові прокурора від 30.01.18 про об'єднання кримінальних проваджень щодо ОСОБА_6 у одне, суд не вбачає підстав для визнання цієї постанови незаконною: пропущення у резолютивній частині постанови у одному з абзаців одного слова «об'єднати» є очевидною технічною опискою, весь текст постанови, і вступна, і мотивувальна, і резолютивна частини містять обґрунтування та висновок прокурора про доцільність об'єднання проваджень.
Оцінити ж як доказ дані протоколу слідчого експерименту від 26.02.18 за участі потерпілого ОСОБА_13 суд взагалі не має можливості, оскільки сам протокол не містить жодного тексту, а містить лише посилання, що слідчий експеримент на ДВД-диску, а такий диск до протоколу взагалі не долучено. За таких умов цей доказ є неналежним, оскільки не містить жодних даних про обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. Крім того, цей доказ також є недопустимим, так як отриманий не у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема відповідно до ч. 6 ст. 240 КПК України про проведення слідчого експерименту слідчий складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту. Відповідно ж до ч. 1 ст. 104 КПК України у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Законодавцем передбачено єдине виключення щодо не фіксування такого ходу і результатів - текст показань може не вноситися до відповідного протоколу допиту, якщо він фіксується за допомогою технічних засобів. У будь-якому іншому випадку у протоколі (не на диску), в тому числі при проведенні слідчих експериментів, обов'язково має бути викладено хід і результати дії. У вказаному же вище протоколі проведення слідчого експерименту такий хід і результати взагалі не викладені, однак і слідчий, і прокурор вказані вище вимоги закону проігнорували.
Суд не досліджував показання свідків, надані на досудовому слідстві, у зв'язку з чим відсутня необхідність у їхній оцінці з точки зору недопустимості.
Враховуючи викладене, оцінюючи надані сторонами та досліджені судом докази, суд доходить наступних висновків.
Відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_13 , інкримінованого обвинуваченим - не існувало. Потерпілий зазначив, що він не бачив коли, де, хто і за яких обставин викрадав у нього гроші, виявив зникнення грошей значно пізніше, що виключає, як і у епізоді за фактом заволодіння мобільним телефоном, кваліфікацію дій за ст. 186 КК України. Таємне ж викрадення інкримінованої суми (134 грн.) або заволодіння нею шляхом обману чи зловживання довірою не є кримінально караним та може бути кваліфіковано виключно як адміністративний проступок, передбачений ст. 51 КУпАП (викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, з 01.01.17 і на час скоєння діяння адміністративна відповідальність за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату настає у разі викрадення майна на суму, що не перевищує 160 грн.).
Об'єктивна ж сторона складу злочину, передбаченого ст. 353 КК України, визначається, як неправомірні (на порушення встановленого порядку, за відсутності підстав) активні дії приватної особи, яка шляхом обману інших осіб видає себе за конкретну службову особу і використовує її повноваження з метою впливу на потерпілого для досягнення власних інтересів. Спосіб скоєння злочину може бути різним. Органами обвинувачення обвинуваченим інкримінується спосіб скоєння об'єктивної сторони - представлення працівниками поліції. Однак потерпілий, як і обвинувачені категорично заперечили таке представлення, а це виключний перелік прямих доказів. Крім того, з показань потерпілого, як і зі всіх прямих та непрямих джерел доказування встановлено, що і будь-яких інших активних дій обвинувачених, спрямованих на введення в оману або підтримання помилкового враження потерпілого щодо наявності владних повноважень не було, потерпілий робив всі висновки самостійно, без тверджень, активних дій з боку обвинувачених, через власний стан сп'яніння та природну довірливість. Наведене дає змогу використовувати потерпілого шляхом зловживання його довірою, що і було зроблено обвинуваченим ОСОБА_6 при заволодінні мобільним телефоном, але не дає підстав для кваліфікацій діяння, як суспільно небезпечного, передбаченого ст. 353 КК України.
За наведеного в ході судового розгляду встановлено відсутність подій кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 353 КК України за вказаних органом обвинувачення діянь.
Також органом обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він звільнився умовно-достроково 21.11.2017 з місць позбавлення волі з невідбутою частиною призначеного судом покарання по ст. 185 ч. 3 КК України за вчинення ряду крадіжок чужого майна у вигляді 1 рік 6 місяців. Згідно ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 13.11.2017 року на підставі ст. 3 п. «г», ст.ст. 5, 6, 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», йому встановлено адміністративний нагляд з наступними обмеженнями:
1)заборона виходу з будинку (квартири) по місцю постійного проживання з 22 год. до 06 год. слідуючої доби;
2)заборона відвідування ресторанів, кафе, барів, магазинів з метою придбання спиртних напоїв;
3) заборона виїзду в особистих справах за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу органів поліції);
4) зобов'язання явкою до органів поліції для реєстрації кожен 1,2,3,4 четвер щомісяця.
21.11.2017р. ОСОБА_6 ознайомлений в державній установі «Житомирська виправна колонія (№ 4) із зазначеною ухвалою під підпис та згідно виданої йому довідки про звільнення №12569 вказав постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», ОСОБА_6 був зобов'язаний вести законопослушний спосіб життя, не порушувати громадський порядок і додержуватися таких правил:
а) прибути у визначений установою виконання покарань термін, в обране ним місце проживання і зареєструватися в органі Національної поліції;
б) з'являтися за викликом в органи Національної поліції у вказаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду;
в) повідомляти поліцейських, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі району у службових справах.
Однак, ОСОБА_6 , порушуючи правила встановленого щодо нього адміністративного нагляду, вирішив скоїти ряд нових умисних злочинів.
Так, діючи умисно, грубо ігноруючи вимоги статей 9, 10 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», з метою ухилення від адміністративного нагляду, починаючи з 01.12.2017 до 06.12.2017 року у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби, він неодноразово самовільно залишав постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , що підтверджено перевірками, здійсненими працівниками поліції Чуднівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в області, чим порушив встановлені відносно нього обмеження, встановлені ухвалою Богунського районного суду від 13.11.2017 р.
Органом досудового розслідування ці дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ст. 395 КК України, як самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
На думку обвинувачення винуватість ОСОБА_6 у вчиненні цих злочинних дій була підтверджена показаннями свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 .
Допитаний як свідок ОСОБА_39 , старший ДОП Чуднівського ВП, показав, що 21.11.17 з місць позбавлення волі звільнився обвинувачений ОСОБА_6 . Обвинувачений прийшов до Чуднівського ВП і став на облік. В подальшому, 31.12.17 з виправної колонії прийшли матеріали. При постановці на облік ОСОБА_6 було роз'яснено порядок та умови перебування під адміністративним наглядом, проведено профілактичну бесіду, роз'яснено обов'язки піднаглядного. Обвинувачений зобов'язаний був перебувати за місцем проживання з 22 до 6 години, не відлучатися з місця проживання без дозволу поліції, не з'являтися у місцях вживання спиртних напоїв, з'являтися на реєстрацію до Чуднівського ВП по четвергам. Місцем його проживання було АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 казав, що хоче переїхати до дівчини і він йому пояснював, що для цього потрібно звернутися з заявою. Всього обвинувачений перебував під наглядом 6 днів. За цей період він особисто виявив порушення ОСОБА_6 правил, а саме: після 22 години він приходив за місцем проживання обвинуваченого, але двері йому ніхто не відчиняв. Це підтверджується як його рапортом, так і показаннями свідків. З'ясовувалася адреса, де він міг бути (с. Дубище), але і там його не було. Це становить склад адміністративного правопорушення. Пропусків явки на реєстрацію у ОСОБА_6 не було, тому що саме в той день, коли обвинувачений був затриманий, він мав з'явитися до Чуднівського ВП.
Як показав під час допиту свідок ОСОБА_40 , у 2017 році, в холодну пору року, приблизно у листопаді він перебував в ігровому закладі «Золота підкова». У вечірній час, годину назвати не може, до закладу зайшли його добрий знайомий ОСОБА_41 і раніше невідомий йому обвинувачений ОСОБА_6 . Хвилин 10 вони поспілкувалися з ОСОБА_42 , а потім обвинувачені пішли. Впевнений, що це не могло бути 02.12.17, оскільки у нього у брата день народження 28.11, а це було до дня народження брата.
Свідок ОСОБА_43 пояснив суду, що на час подій він таксував у Чуднові. Десь годині о 21-22 він підвозив ОСОБА_6 з братом, які були тверезі, з с. Дубище в Чуднів. Десь о 22 годині він заходив на ігрові автомати і бачив там обвинуваченого. Це мало місце днів за 10 до того, як ОСОБА_6 щось вчинив неправомірне з хлопцем на ім'я ОСОБА_44 . Після того і до допиту в суді він обвинуваченого більше не бачив, чому його визнали свідком, не розуміє.
Крім показань вказаних вище свідків винуватість ОСОБА_6 на думку обвинувачення була підтверджена наступними джерелами доказування:
-ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.11.17, відповідно до якої засудженому ОСОБА_6 було встановлено адміністративний нагляд строком 1 рік, застосувавши обмеження: заборонити вихід з будинку (квартири) по місцю проживання з 22 години вечора до 06 години ранку слідуючої доби; заборонити відвідування ресторанів, кафе, барів, магазинів з метою придбання спиртних напоїв; заборонити виїзд в особистих справах за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу органів поліції; зобов'язати явкою в орган поліції для реєстрації кожен 1, 2, 3, 4 четвер щомісячно (т. 2, а.п. 12-13);
-довідкою про оголошення особі, яка звільняється з місць позбавлення волі, постанови судді про встановлення адміністративного нагляду, згідно з якою ОСОБА_6 в день звільнення 21.11.17 було оголошено постанову про встановлення адміністративного нагляду, зобов'язано прибути і зареєструватись у триденний термін у Чуднівському ВП ГУНП в Житомирській області та попереджено про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду, про що свідчить особистий підпис самого піднаглядного (т. 2, а.п. 11);
-особистою розпискою ОСОБА_6 від 01.12.17 про ознайомлення з обмеженнями, зв'язаними з адміннаглядом (т. 2, а.п. 19);
-копією реєстраційного листка адміннаглядного ОСОБА_6 , який зобов'язаний з'являтись для реєстрації в Чуднівському ВП Бердичівського ВП ГУНП кожен 1, 2, 3, 4 четвер щомісяця, починаючи з 07.12.17 (день затримання) (т. 2, а.п. 20).
-даними копії листка контролю за дотриманням встановлених обмежень дій піднаглядного ОСОБА_6 , відповідно до якого під час відвідування за місцем проживання ОСОБА_6 було встановлено, що останній відсутній за місцем проживання з 01.12.17 до 06.12.17 о 22.40, 23.15, 22.50, 23.10, 23.00, 22.45 відповідно (т. 2, а.п. 21).
Оцінюючи наведені докази, суд враховує, що ОСОБА_6 інкримінується самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду. Об'єктивною стороною складу злочину, інкримінованого ОСОБА_6 , передбаченого ст. 395 КК України є самовільне залишення місця проживання, тобто активні дії піднаглядного, що виразилися у зміні ним без поважних причин та без повідомлення працівників поліції, які здійснюють нагляд, місця проживання як у межах одного й того ж населеного пункту, так і виїзд без дозволу органу поліції до іншого населеного пункту. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення такого діяння. Разом з тим, порушення інших правил адміністративного нагляду (обмежень та обов'язків, установлених для піднаглядних) тягне за собою лише адміністративну відповідальність за ст. 187 КУпАП.
Органом досудового слідства було встановлено, це було зазначено і у підозрі, і у обвинувальному акті, і у зібраних характеризуючих обвинуваченого даних, що обвинувачений ОСОБА_6 протягом інкримінованого йому періоду місце проживання не залишав, був та залишався мешканцем АДРЕСА_1 , про що йде мова у всіх документах досудового слідства. На цьому ж наголосив і сам обвинувачений. Вихід з квартири за місцем проживання у заборонений для цього час, виїзд за межі міста без дозволу поліції без мети ухилення від адміністративного нагляду тягне за собою, як і вірно зазначив дільничний офіцер поліції, адміністративну відповідальність, передбачену ст. 187 КУпАП. Жодних доказів на підтвердження зміни місця проживання, підтвердження мети ухилення від адміністративного нагляду органами обвинувачення і не збиралося і суду не надавалося.
Враховуючи, що наведене у обвинувальному акті діяння обвинуваченого не передбачене Кримінальним кодексом України, за ст. 395 КК України ОСОБА_6 також підлягає виправдуванню у зв'язку зі встановленням відсутності події даного кримінального правопорушення.
Оцінивши всі наведені докази в їхній сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 , в межах висунутого обвинувачення, доведеною в частині та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд не встановив.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд визнає: рецидив кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Відповідно до ст. 12 ч.ч. 2-3 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, є злочином середньої тяжкості (в редакції ст. 12 КК України, що діє з 01.07.20 - нетяжким злочином).
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий, за місцем попереднього відбування покарання характеризувався позитивно, неодружений, проживає з батьками та братом, за місцем проживання характеризується як особа, компрометуючі матеріали на яку у виконкомі відсутні.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який є раніше неодноразово судимим, вчинив умисний злочин через вкрай невеликий проміжок часу з моменту звільнення з місць позбавлення волі, під час умовно-дострокового звільнення, приймаючи до уваги суспільну небезпеку злочину та санкцію кримінального закону, суд приходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе і тому призначає покарання у виді позбавлення волі. І лише враховуючи, думку потерпілого щодо міри покарання, попередні позитивні характеристики обвинуваченого, суд приходить висновку про можливість призначення обвинуваченому строку покарання ближче до мінімального, встановленого в санкції статті. Остаточне покарання обвинуваченому відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України суд призначає за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.02.15.
На думку суду саме призначене покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у провадженні не подано.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта при проведенні судової експертизи, дані якої лягають в основу обвинувального вироку, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 .
Підстав для обрання щодо обвинувачених запобіжних заходів, в тому числі і щодо ОСОБА_6 , який визнається винуватим, враховуючи його процесуальну поведінку після звільнення з-під варти, яка була належною, до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_6 суд призначає за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2015 року, та призначає ОСОБА_6 до відбуття 02 (два) роки позбавлення волі.
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 (за епізодом заволодіння грішми в сумі 134 грн.), ч. 1 ст. 353, ст. 395 КК України виправдати у зв'язку зі встановленням відсутності подій цих кримінальних правопорушень.
ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 353 КК України виправдати у зв'язку зі встановленням відсутності подій цих кримінальних правопорушень.
Початок строку відбування призначеного покарання обвинуваченим ОСОБА_6 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.
Речові докази після набрання вироком законної сили: мобільний телефон “Huawei Y5 II (CUN-U29)”, який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Чуднівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області - повернути власнику ОСОБА_13 ; адміністративну справу на ОСОБА_6 , даних про місцезнаходження якої надані суду матеріали провадження не містять, останнє відоме місце - у слідчого Чуднівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_34 - повернути до Чуднівського ВП Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 395 грн. 48 коп. процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні Житомирським НДЕКЦ МВС України судової товарознавчої експертизи (отримувач: УК у м. Житомир/Житомирська міська отг24060300; банк отримувача: Казначейство України; код ЗКПО: 38035726; рахунок UA4489 9998 0313 0101 1500 0006 797; код класифікації доходів: 24060300).
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 11.12.17 на грошові кошти в розмірі 304 грн., купюрами 3 по 100 грн. та 4 по 1 грн., навушники чорного кольору, зарядний пристрій білого кольору від телефону, контрацептиви, мобільний телефон торговельної марки “LG”, вилучені в ході проведення обшуку 07.12.17 у ОСОБА_6 - скасувати.
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 11.12.17 на мобільний телефон “Huawei”, вилучений в ході проведення огляду від 07.12.17 приміщення ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 4)» - скасувати.
Запобіжні заходи до набрання вироком законної сили щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - не застосовувати.
Зарахувати ОСОБА_6 у строк основного покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 07.12.17 до 25.11.18 за правилами ч. 5 ст. 72 КК України (в ред. від 18.05.17) з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий - суддя ОСОБА_1