про відмову в задоволенні відводу судді
16 листопада 2020 року ЗВД/320/32/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву про відвід судді Щавінського В.Р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 відкрито провадження за даним позовом, та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
11.11.2020 до суду від позивача надійшла заява про відвід судді Щавінського В.Р.
Вказана заява мотивована тим, що після судового засідання, яке відбулося 09.11.2020 у ОСОБА_1 виникли сумніви в об'єктивності, безсторонності та неупередженості судді Щавінського В.Р. Зазначає, що вона заявила клопотання про недолучення відзиву відповідача-1 до матеріалів справи внаслідок пропущення строків на його подання. Вказує, що суддя проігнорував її зауваження щодо належності доказу по справі, двічі оголошував технічну перерву та запропонував відповідачу-1 надати додаткові докази з приводу дати отримання ухвали про відкриття провадження у справі, а саме викликати в якості свідків працівників ВКДКА, відповідальних за реєстрацію вихідної кореспонденції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Щавінський В.Р.) від 12.11.2020 вирішено:
1. Визнати відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. у справі №320/7308/20 необґрунтованим.
2. Передати справу до відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому ч.4 ст.40 КАСУ іншим суддею, визначеним згідно ст. 31 КАСУ.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду визначено суддю Терлецьку О.О. для розгляду заяви про відвід судді Щавінського В.Р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів Київської області про визнання протиправним та скасування рішення (адміністративна справа №320/7308/20).
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
За правилами частини одинадцятої цієї статті, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Вирішуючи в письмовому провадженні питання про відвід, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст. 31 цього Кодексу.
Отже, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду для запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Статтею 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у ст.ст. 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох дні з дня коли, коли заявник дізнався про таку підставу.
Суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-3, 5 ч. 1 ст. 36, ст. 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений ст. 40 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.40 КАС України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з вимогами ч.4 ст.40 КАС України визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
У заяві про відвід заявник висловила сумніви у неупередженості судді Щавінського В.Р., які виникли після судового засідання, яке відбулося 09.11.2020 о 14:00.
ОСОБА_1 зазначає про те, що головуючий суддя проігнорував її зауваження щодо неналежності доказу по справі та за власною ініціативою запропонував відповідачу-1 надати докази щодо належності досліджуваного документу, а саме викликати працівників ВКДКА відповідальних за реєстрацію вихідної кореспонденції.
Відповідно до ст.8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд зобов'язаний вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтею 77 КАС України встановлено обов'язок доказування, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
02.10.2020 на адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, однак у судовому засіданні позивач заявила клопотання про недолучення його до матеріалів справи у зв'язку з пропущення строку на подання.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
З метою встановлення допустимості поданого відзиву, під час судового засідання судом досліджувався супровідний лист Київського окружного адміністративного суду та відмітка про дату його надходження до ВКДКА.
Аналіз процесу судового засідання від 09.11.2020 формує висновок про те, що суддя Щавінський В.Р. ставив запитання присутнім в судовому засіданні учасникам справи лише щодо фактичних обставин. При цьому головуючий суддя не вживав формулювань, які б вказували на його упередженість.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або учасників справи.
Під час судового засідання заперечень щодо виклику свідків не висловлено, що підтверджується звукозаписом та протоколом судового засідання від 09.11.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 223 КАС України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Таким чином, керуючись ч. 3 ст. 77, ч.ч. 1,2 ст. 65, ч.2 ст. 223 КАС України головуючим суддею оголошено перерву до 17.11.2020 для забезпечення виклику свідка в судове засідання.
Частиною 4 ст.36 КАС України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади", процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.
Натомість наведені у заяві про відвід судді обставини свідчать саме про незгоду позивача з процесуальними діями судді у цій справі.
Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.
Окрім того, визначаючись з обґрунтуванням поданої заяви, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, згідно якої безсторонність судді має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 в адміністративній справі № 800/592/17, 01.10.2018 в адміністративній справі № 9901/673/18 та 04.10.2018 (провадження № 11-429сап18).
Отже, обставини на які посилається заявник є суб'єктивними, не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості та об'єктивності судді Щавінського В.Р. у в зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. в адміністративній справі №320/7308/20 є необґрунтованою.
Відповідно у задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді Щавінського В.Р. від здійснення розгляду адміністративної справи №320/7308/20 слід відмовити.
Керуючись статями 36-41, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. від здійснення розгляду адміністративної справи №320/7308/20, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Терлецька О.О.