16 листопада 2020 рокуСправа № 280/8098/20
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., перевіривши матеріали за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул.. Володимирська, 226, код ЄДРПОУ 00034039), третя особа Приморська міська рада Приморського району Запорізької області (72102, Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Центральна, 7, код ЄДРПОУ 20485360) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
10 листопада 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Адміністрації державної прикордонної служби України (далі - відповідач), третя особа Приморська міська рада Приморського району Запорізької області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у виключенні квартири АДРЕСА_1 з числа службових та визнання за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 право постійного користування вищевказаною квартирою;
зобов'язати відповідача виключити квартиру АДРЕСА_1 з числа службових та визнання за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 .
Відповідно частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду, висновки якої, з урахуванням вимог ч.5 ст.242 КАС України, підлягають обов'язковому застосуванню до спірних провідини, у постанові від 03.07.2018 по справі №826/27224/15 також наголосила на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю особистого інтересу. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Дана правова норма Конституції України кореспондується до статті 321 Цивільного кодексу України,згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Однак, суд зауважує, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки пов'язані з реалізацією права особи на житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі пункту 10 частини другої статті 15 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Стосовно суті права, за захистом якого позивач у цій справі звернувся до суду, то предметом цього позову є визнання протиправною відмови суб'єкта владних повноважень щодо зняття статусу службового житла з квартири, на яке раніше позивачу було надано ордер. Тобто позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права на житло.
З огляду на зазначене спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічно-правовим, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
При цьому, поняття «житлові відносини» в контексті змісту наведеної норми включає і право на одержання житла в зв'язку з проходженням публічної служби, оскільки норма не містить винятку зі встановленого нею загального правила.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини пов'язані із забезпеченням позивача житлом, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права. Отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
Правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов'язаних з правовідносинами про захист права конкретної фізичної особи на житло висловлювалась у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, в постанові від 03.07.2019 у справі № 1306/9031/2012, постанові ВС від 06.05.2020 по справі № 826/12435/15.
З огляду на викладене суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим спором та не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з частиною шостою статті 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.. 2, 4, 170, 171 КАС України, суд
У відкритті провадження в адміністративній справі №280/8098/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Адміністрації державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул.. Володимирська, 226, код ЄДРПОУ 00034039), третя особа Приморська міська рада Приморського району Запорізької області (72102, Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул.. Центральна, 7, код ЄДРПОУ 20485360) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами. Роз'яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання
Суддя О.О. Артоуз