13 листопада 2020 року Справа № 280/4679/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Музична, буд. 2а, м.Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №173886 від 16.06.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 16.06.2020 була винесена постанова № 173886 від 16.06.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн. за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Відповідно до акту № 202534 від 22.04.2020 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом позивач, здійснюючи перевезення насіння ячменю по а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, допустив порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме вага транспортного засобу склала 42870 кг, допустима 40000 кг, навантаження на здвоєну вісь - 18830 кг, допустима 16000 кг.
Зауважує, що в акті № 038541 від 22.04.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, представниками Управління Укртрансбезпеки з безпеки на транспорті зазначено вагові дані зважування, зокрема: у п.8 - повна маса, тонн, нормативно допустима: 40000, фактично 42870, у п.10 - осьові навантаження, тонн, нормативно допустиме: 11, 16, 11, 11. Фактичне: 5570, 9290, 9540. 8630, 9840.
В довідці № 0022122 від 22.04.2020 про результати здійснення габаритно- вагового контролю зазначені вагові дані зважування, а саме: навантаження на осі, тонн: 5570, 9290, 9540, 8630, 9840. Повна маса транспортного засобу - 42870, тонн.
Таким чином перевищення встановлених габаритно-вагових норм складає 2870 кг, а саме 7%. В свою чергу позивач був притягнутий до відповідальності не за порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60, а за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Крім того, зазначає, що в одних документах, складених відповідачем, одиницями вимірювання є тонни, а в інших кг.
Зі змісту актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортних засобів позивача, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.
Також звертає увагу на відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів.
Слід також врахувати і властивості вантажу, який перевозив належний ФОП ОСОБА_2 автомобіль, а саме: насіння ячміню, що є подільним вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху, відтак відповідачем не надано доказів та обгрунтування щодо порядку проведення зважування, без конкретизації маси поосьового заїзду тягача на платформу ваг, без зазначення часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, у зв'язку з чим здійснений габаритно-ваговий контроль не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, так як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил. Враховуючи численні порушення вимог законодавства відповідачем просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 20.07.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 17.08.2020.
Ухвалою суду від 17.08.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 12.10.2020.
Ухвалою від 12.10.2020 підготовче провадження було закрито та призначено розгляд справи по суті на 09.11.2020.
У судове засідання призначене на 09.11.2020 представник позивача та представник відповідача не з'явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вбачає за можливе вирішувати дану справу за наявними матеріалами.
Враховуючи положення ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе справу розглянути без участі сторін у порядку письмового провадження та на підставі наявних у ній доказів.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.04.2007, про що зроблено запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №20880000000006323.
Основним видом діяльності позивача є КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт.
22.04.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якого складено акт № 202534. Під час перевірки перевірявся транспортний засіб КАМАЗ, державний номер НОМЕР_2 . Перевіркою встановлені порушення, а саме: «перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, ТТН № 90 від 22.04.2020 (вантаж ячмінь) з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм від 10% до 20 %, загальна вага т/з склала 42870 кг, навантаження на здвоєну вісь - 18830 кг», відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Також під час перевірки складено Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області Акт №038541 від 22.04.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів. Відповідно до вказаного Акту габаритно-ваговий контроль здійснено по а/д Одеса-Мелітополь-Новоазовськ. Під час контролю зафіксовано: вид вантажу - ячмінь подільний; маршрут руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, кілометрів - с. Василівка м. Бердянськ, 91 км; нормативно допустима повна маса - 40,0 тон, фактична - 42870 т.; осьові навантаження, тонн, нормативно допустиме: 11, 16, 11, 11. Фактичне: 5570, 9290, 9540, 8630, 9840.
Також, 22.04.2020 складено Довідку №0022122 про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Результати вагового контролю навантаження на осі, тонн: 5570, 9290, 9540, 8630, 9840; повна маса т/з 42870, тонн.
01.06.2020 за вих. №41590/26/24-20 Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області на адресу ОСОБА_1 направлено запрошення на розгляд справи про порушення транспортного засобу, що відбудеться 16.06.2020.
16.06.2020 в.о. начальником Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Гненним Є.В. розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №173886, відповідно до якої до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. за допущення порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абз. 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Вважаючи вищезазначену постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду про її скасування.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд зазначає, що процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567.
В свою чергу, п.4 даного Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №2344-III), відповідно до абз. 18 статті 1 якого, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частинами 14-17 ст. 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.
Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до п.15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно з п.21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Відповідно до п.6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 р. № 422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.
Як вже встановлено судом, посадовими особами відповідача 29.04.2020 року на пункті габаритно-вагового контролю, розташованому на 620 км автомобільної дороги «Одеса - Мелітополь-Новоазовськ» здійснено перевірку вантажного транспортного засобу марки КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить позивачу, та за результатом здійснення габаритно-вагового контролю цього вантажного автомобіля складено, зокрема, відповідну довідку про результати габаритно-вагового контролю від 22.04.2020 року, акт № 038541 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 22.04.2020 року та акт від 22.04.2020 року №202534.
Суд зазначає, що відповідно до ч.12 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт", пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків. (ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами встановлені Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30.
Згідно з п.3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до п.5 Правил №30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879.
Відповідно до пп.4 п.2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до п.13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 зазначеного Порядку.
Так, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. (п.п.16, 18 Порядку №879).
Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Відповідно до п.27 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Методика розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобі залежно від маси такого транспортного засобу на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту, встановлено у п.30 Порядку №879.
Відповідно до п.30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31-1 Порядку №879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
- більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
З доданої до позовної заяви копії накладної №90 від 22.04.2020 року на вантаж - «ячмінь врожаю 2019 року» судом встановлено, що вантаж здано загальною кількістю 42280 тон, номером транспортного засобу є НОМЕР_2 , причіп/напівпричіп НОМЕР_3 .
З наявних документів, складених Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області, а саме Акту № 202534, Акту № 038541 та довідки № 0022122 вбачається, що при зважуванні транспортного засобу КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 від 22.04.2020 зазначається: загальна маса 42870 тонн.
При чому в Акту № 202534 від 22.04.2020 зазначено, що навантаження на здвоєну вісь 18830 кг, а згідно відомостей Акту № 038541 та довідки № 0022122: фактична - 42870 т.; осьові навантаження, тонн, нормативно допустиме: 11, 16, 11, 11; фактичне: 5570, 9290, 9540, 8630, 9840.
Суд зазначає, що зі змісту вищевказаних документів неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг.
Відповідачем не надано до суду копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
При цьому, згідно з п.12 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
За таких обставин, у суду відсутня можливість визначити, які ваги використовувались відповідачем при зважуванні ТЗ позивача, чи відповідають вони вимогам законодавства щодо обладнання, яке повинно застосовуватися для обладнання пересувного пункту габаритно-вагового контролю, та чи можуть застосовуватись для зважування транспортних засобів у русі.
Крім цього, слід також зазначити, що автомобіль позивача перевозив насіння ячменю, який відповідно до ДСТУ 3769:98 «Ячмінь. Технічні умови» є сипучим вантажем.
В даному ж випадку, слід також враховувати і властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль, а саме насіння ячменю, яка є подільним вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосьвого заїзду тягача на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, на переконання суду, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил.
Також слід звернути увагу і на те, що Єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08.
Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018р.), у справі № 826/442/13-а (постанова від 16.01.2018р.), у справі № 821/597/17 (постанова від 12.06.2018р.).
В свою чергу, про існування методики і її використання, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, відповідачем не доведено.
Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку №879, а тому, на думку суду, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.
Тобто, судом встановлено обставини та наявні розбіжності в оформлених документах, які свідчать про наявність порушень з боку відповідача при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача.
Вирішуючи позовну вимогу про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №053933 від 18.06.2018 року, суд також виходить з наступного.
При вирішенні даної позовної вимоги, судом враховується те, що визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача було здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку №879, і відповідно, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.
Як вбачається з акту перевірки №202534 від 22.04.2020 та постанови №173886 від 16.06.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивачем було порушено вимоги ст. 60 частини 1 абзацу 15 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Таким чином адміністративно-господарські штрафи у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000 грн.) застосовуються у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Так, згідно зі ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
З наданих позивачем документів вбачається, що при нормативно допустимій масі транспортного засобу позивача 40000 кг маса транспортного засобу становить 42870 кг, тобто перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм складає 2870 кг, а саме 7% від маси транспортного засобу.
В свою чергу відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу передбачає застосування штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн. та визначається абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»
Таким чином суд зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення, яке він не вчиняв, а тому штраф у розмірі 17000 грн. накладено неспівмірно зі змістом самого порушення законодавства про автомобільний транспорт, в звязку з позивач не може нести відповідальність за абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови №173886 від 16.06.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Решта доводів представника позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір як за вимогу майнового характеру у розмірі 841 грн.
Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 841,00 грн.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Музична, буд. 2а, м.Запоріжжя, 69083, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №173886 від 16.06.2020 про застосування до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (вул.Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 841 грн. (вісімсот сорок одну гривню).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня й ого проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 13.11.2020
Суддя А.В. Сіпака