16 листопада 2020 року Справа № 280/5837/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача вчинити певні дії..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що перебуває на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та їй була призначена пенсія у відповідності до Закону України «Про державну службу». 12 лютого 2020 року звернулась із заявою та необхідними документами для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але при цьому розмір пенсії фахівцями був розрахований із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки збільшений на коефіцієнт 1,17 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (зі змінами), а саме 4404,35 гривень, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Не погоджуючись із розрахунком пенсії, позивач 24 лютого 2020 року подала заяву відповідачу з проханням розрахувати їй пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої, заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії, а саме середній показник за 2017-2019 роки. Відповідач листом від 10 березня 2020 року № 1629-1597/М-02/8-0800/20 повідомив позивача, що їй проведено розрахунок на інший вид пенсії відповідно до статтей 40, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки помноженого на коефіцієнт 1,17 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», а саме 4404,35 гривень. Застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки, немає підстав. Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулась із даною позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 18.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 18.10.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
13.10.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.48476), в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог послався на те, що позивачу була призначена з 11.03.2001 року пенсія за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", яку вона отримувала по 31.05.2001. З 27 квітня 2001 року ОСОБА_1 отримувала пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу". Відповідно до особистої заяви встановленого зразка від 12.02.2020 року пенсія ОСОБА_1 була перерахована з пенсії державного службовця на пенсію за віком з 12.02.2020 року та становить 4137,73 грн. З урахуванням викладеного, при перерахунку пенсії позивачу з 12.02.2020 року відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою при призначенні пенсії за віком, оскільки середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсій був застосований під час призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких він ґрунтується, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 11.03.2001 року була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується копією протоколу №127066 від 22.03.2001 та копією протоколу №127066 від 02.04.2001.
За особистою заявою ОСОБА_1 від 27.04.2001 позивача переведено на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", що підтверджується копією розпорядження №127066 від 28.04.2001.
Відповідно до особистої заяви встановленого зразка від 12.02.2020 року пенсія позивача була перерахована з пенсії державного службовця на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 12.02.2020 року та становить 4137,73 грн., згідно копії рішення №923180127066 про перерахунок пенсії від 19.02.2020.
Не погоджуючись із розрахунком пенсії, позивач 24 лютого 2020 року подала заяву відповідачу з проханням розрахувати їй пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням середньої, заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначення пенсії, а саме середній показник за 2017-2019 роки.
Листом від 11.09.2020 №8115-7822/Д-02/8-0800/20 відповідач повідомив позивача про те, що з 27.04.2001 року позивач отримував пенсію призначену відповідно до Закону України "Про державну службу". Відповідно до особистої заяви позивача від 12.02.2020 року її пенсія була перерахована з пенсії державного службовця на пенсію за віком з 12.02.2020 року та становить 4137,73 грн. Підстави при перерахунку пенсії за віком для застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою при призначенні пенсії за віком відсутні, оскільки показник середньої заробітної плати був застосований під час призначення пенсії за Законом України "Про державну службу".
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
За правилами статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
В свою чергу, приписами частини першої статті 45 Закону № 1058 встановлено, що:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;
2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
В силу вимог частини другої статті 45 Закону № 1058, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Крім того, згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Буквальний зміст цих норм свідчить на користь того, що правила, які регулюють переведення з одного виду пенсії на інший поширюються виключно на ті три види пенсій, які призначаються положеннями Закону № 1058, а саме: 1) пенсії за віком; 2) пенсії по інвалідності; 3) пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 3 статті 2 Закону № 1058, для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.
Як встановлено судом, позивачу 11.03.2001 року призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується її особистою заявою від 12.03.2001 року та копією протоколу №127066 від 22.03.2001.
Згодом, розмір пенсії за віком перераховувався, про що свідчить розпорядження № 127066 від 28.04.2001.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058, заробітна плата для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
З огляду на викладене заява позивача від 12.02.2020 до пенсійного органу стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що вже призначена їй з 11.03.2001, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень статті 26 Закону № 1058-IV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018 у справі № 336/368/16-а, від 03.04.2018 № 753/8128/16-а, від 24.04.2018 у справі № 185/1391/17, від 21.02.2020 у справі № 185/1389/17, від 27.03.2020 у справі № 335/8983/17, від 15.05.2020 у справі № 334/13/16-а.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 03.07.2018 у справі № 336/613/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому і не може бути застосований при обчисленні пенсії новий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Аналогічну ідею закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Стаття 13 Конвенції під назвою "Право на ефективний засіб юридичного захисту" вказує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), а згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З урахуванням положень ст. 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.11.2020.
Суддя А.В. Сіпака