13 листопада 2020 року Справа № 280/6216/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), підписаний представником - адвокатом Кошліченко Ніною Валеріївною (далі - представник), до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25.09.2015 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25.09.2015 року;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.05.2019 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.05.2019 року.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на день прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу відповідачем не проведено з ним розрахунку щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначає, що протягом 2015, 2016-2019 ОСОБА_1 своїм правом на отримання додаткової відпустки як учасник бойових дій не скористався На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 14.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №280/6216/20. Повідомлено сторін про розгляд справи одноособово суддею Лазаренком Максимом Сергійовичем в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши 25.09.2020 до суду відзив на позовну заяву (вх.№44940), в якому з посиланням на положення частини дев'ятнадцятої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначив, що надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам, у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком - (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Отже, зазначеним Законом компенсація за додаткову відпустку учасникам бойових дій не передбачається. Щодо сплати витрат на правову допомогу у розмірі 3 500,00 грн. зазначає, що при візуальному огляді є сумнів сам акт прийому - передачі викопаних робіт до договору № 200604-01 від 04.06.2020, в якому підпис замовника ОСОБА_1 доволі сильно різниться з підписом його у посвідченні учасника бойових дій та у паспорті, що ставить під сумнів саму процедуру наданої правової роботи в присутності позивача та її завищеною ціною, тому вважаємо, що правова допомога надавалась формально без участі самого позивача. Крім того вказує на те, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
15.08.2014 позивач, ОСОБА_1 , на підставі Наказу Президента України № 607 від 21.07.2014 призваний у Збройні Сили України та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, а 25.09.2015 на підставі наказу № 262 звільнений з військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ), що підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_5 , записи №№ 9, 17, довідкою № 1982/1 від 28.08.2020 про суму грошового забезпечення ОСОБА_1 , виданою командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2
16.05.2016 по 08.06.2016 позивач проходив військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_6 (Львівська область), та 10.06.2016 на підставі Наказу № 155 від 10.06.2016 зарахований з військової частини НОМЕР_6 селища Старичі Яворівського району Львівської області до особового складу військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ) для подальшого проходження військової служби, де проходив військову службу до 16.05.2019, звільнений з військової служби на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «По військовий обов'язок та військову службу», що підтверджується Витягом з Наказу № 117 від 16.05.2019, довідкою про період проходження військової служби № 1965 від 28.08.2000, а також військовим квитком серії НОМЕР_5 , записи №№ 11, 12, 17.
В період часу з 01.02.2015 по 16.03.2015, з 27.03.2015 по 05.05.2015, з 18.05.2015 по 23.09.2015 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської і Донецької областей, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції № 1285/52 від 23.09.2015, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , та Військовим квитком серії НОМЕР_5 , запис № 20.
За підсумками участі в антитерористичній операції ОСОБА_1 було присвоєно статус учасника бойових дій, на видано посвідчення учасника бойових дій у 2015 році, але в зв'язку із його втратою повторно видано посвідчення УБД серії НОМЕР_7 , виданого повторно 18.03.2016 року.
Протягом 2015, 2016-2019 років ОСОБА_1 своїм правом на отримання додаткової відпустки учасникам бойових дій не скористався, у зв'язку з введенням у зазначений період особливого періоду.
19.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Листом Військової частини НОМЕР_2 від 02.09.2020 № 4292 відмовлено позивачу у здійсненні такого нарахування та виплати компенсації.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за періоди з 2015, 2016-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення позивач звернувся до суду з даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про відпустки» від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки»), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону);додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;.
Стаття 16-2 Закону України «Про відпустки» передбачено додаткові відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, відповідно до якої учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Учасниками бойових дій, відповідно до визначення в статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтею 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено право військовослужбовців на відпустки та порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.
Відповідно пункту 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Згідно пункту 14 вказаної статті у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пунктів 17-19 зазначеної статті в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Особливий період, відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.
Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.
Відповідно до частини восьмої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини чотирнадцятої статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Тому, суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вказана позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (адміністративне провадження №Пз/9901/4/19), яке набрало законної сили.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду не приймаються, оскільки даний спір не стосується підстав та обставин звільнення позивача з військової (публічної) служби. З огляду на це суд вважає, що достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права є саме загальний шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. Такий шестимісячний строк позивачем в даному випадку не пропущено, оскільки відмова відповідача у виплаті позивачу грошової компенсації датована вереснем 2020 року.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Частиною третьою статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Судом досліджено договір про надання правової допомоги №200604-02 від 04.06.2020, укладеним між ОСОБА_1 (замовником, клієнтом) та адвокатом Кошліченко Ніною Олександрівною.
На виконання умов договору, адвокатом складено акт прийому-передачі виконаних робіт і послуг за договором про надання правничої допомоги №200604-02 від 04.06.2020, у відповідності до якого замовник, з однієї сторони прийняв, а адвокат, з іншої сторони, передав наступні послуги:
- усна консультації з приводу стягнення з відповідача компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, усна консультації з питань подання позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
- складання заяви про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій до військової частини НОМЕР_2 ;
- складання позовної заяви із підготуванням доказів до неї, для подання до Запорізького окружного адміністративного суду.
Всього робіт та послуг передано на суму 3500,00 (три тисячі п'ятсот) грн.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера №98 від 03.09.2020 про сплату 3500,00 грн.
Щодо посилань представника на сумніви достовірності підпису позивача, суд зазначає наступне.
Стаття 358 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за складання чи видачу працівником юридичної особи незалежно від форми власності, який не є службовою особою, складання чи видача приватним підприємцем, аудитором, експертом, оцінювачем, адвокатом, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних чи адміністративних послуг, завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права чи звільняють від обов'язків, підроблення з метою використання або збуту посвідчень, інших офіційних документів, що складені у визначеній законом формі та містять передбачені законом реквізити, виготовлення підроблених офіційних печаток, штампів чи бланків з метою їх збуту або їх збут чи збут завідомо підроблених офіційних документів, у тому числі особистих документів особи.
Відповідно до примітки статті 358 Кримінального кодексу України під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Частиною першою статті 365-2 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за зловживання своїми повноваженнями аудитором, нотаріусом, оцінювачем, уповноваженою особою або службовою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, іншою особою, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг, у тому числі послуг експерта, арбітражного керуючого, приватного виконавця, незалежного посередника, члена трудового арбітражу, третейського судді (під час виконання цих функцій), або державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, державним виконавцем, приватним виконавцем з метою отримання неправомірної вигоди, якщо це завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам або інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.
Без проходження процедури, встановленої законами України, неможливо ставити під сумнів достовірність наданих позивачем документів, зокрема, акту приймання-передачі виконаних робіт до договору № 200604-01 від 04.06.200.
Таким чином, зважаючи на наявність всіх необхідних доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, суд, враховуючи приписи статті 134 КАС України, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25.09.2015 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25.09.2015 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.05.2019 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.05.2019 року.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13.11.2020.
Суддя М.С. Лазаренко