16 листопада 2020 року Справа № 280/6581/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно розрахунковий центр», про зобов'язання вчинити дії,
18 вересня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно розрахунковий центр», в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача надати Державній організацій «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» до переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів у сумі 16500,00 грн. для внесення даних щодо неї до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має банківський рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» в національній валюті. Вказує, що на підставі постанови Правління Національного банку України та відповідного рішення виконавчої дирекції Фонду розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та здійснюються виплати вкладникам банку гарантованих сум за рахунок коштів Фонду. Разом з тим, з невідомих позивачу причин, його не було включено до списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. При зверненні до банка-агента Фонду позивач дізнався, що його не включено до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки такі кошти були переведені на рахунок позивача за договором укладеним з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», який в силу положень ст.215 Цивільного кодексу України та п.7-9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є нікчемним правочином, а відповідно у позивача не виникло права на перераховані грошові кошти. Позивач вважає відмову відповідача у включенні його до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» протиправною та просить зобов'язати його подати до Фонду відповідну додаткову інформацію та включити позивача до Загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, на суму залишку коштів на його вкладному рахунку. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» проти позову заперечив та зазначив, що з метою належного захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зокрема, з метою забезпечення гарантованого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування коштів за вкладами, Уповноважену особу Фонду наділено правом складати відповідний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Однак, чинним законодавством також передбачено обов'язок Уповноваженої особи Фонду забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку. Так, за результатами перевірки правочинів укладених між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівській» було встановлено нікчемність операцій з виконання Банком платіжних документів від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунок позивача, у зв'язку з чим позивач не має права на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Також, відповідач вказував на те, що кошти, які повернуті на рахунок позивача не є банківським вкладом, а є повернутою позикою, у зв'язку з чим не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від третіх осіб письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог не надходило.
Суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, надавши оцінку доказам у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ «Банк Михайлівський» та має відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 .
11 лютого 2016 року між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір №980-015-000188453, за умовами якого ОСОБА_1 передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим договором.
Відповідно до Договору про внесення змін до Договору №980-015-000188453 від 11.02.2016, сторонами обумовлено передачу коштів в розмірі 16500,00 грн.
23 травня 2016 року постановою Правління Національного банку України №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14 «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року. 13 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнка Ю.П.
Рішеннями Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №991 від 13 червня 2016 строк здійснення тимчасової адміністрації було продовжено з 23 червня 2016 до 22 липня 2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01 вересня 2016 року змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову О.Ю. з 05 вересня 2016 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2020 №311 «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчуку В.В. з 12.02.2020.
Крім того, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.06.2018 №1758 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» строком на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 включно, та відповідно продовжено строк повноважень Уповноваженої особи.
В подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строк ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» до 12.07.2021.
Суд зазначає, що у листі ПАТ «Банк Михайлівський» від 07.09.2020 №ЗГ1(К)/0885 позивача повідомлено проте, що оскільки договір №980-015-000188453 від 11.02.2016 укладено позивачем безпосередньо з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», без участі ПАТ «Банк Михайлівський», як повіреного, то відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не подання до Фонду інформації про позивача, як такого, що має право на відшкодування коштів в розмірі 16500,00 грн. за вкладом в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452 (далі - Закон №4452).
Відповідно до п.15 ч.1 ст.2 Закону №4452 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) система гарантування вкладів фізичних осіб являє собою сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники.
Згідно з п.4 ч.1 ст.2 Закону №4452 вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №4452 Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
За приписами ч.ч.1, 2 ст.4 Закону №4452 основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, серед іншого, такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За приписами частини 1 статті 26 Закону №4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №4452 вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування.
Частиною 4 ст.26 Закону №4452 передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти:
1) передані банку в довірче управління;
2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень;
3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника;
4) розміщені на вклад у банку особою, яка є пов'язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення);
5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, оцінювач, у разі якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - один рік до дня прийняття такого рішення);
6) розміщені на вклад власником істотної участі банку;
7) за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;
8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань;
9) за вкладами у філіях іноземних банків;
10) за вкладами у банківських металах;
11) розміщені на рахунках, що перебувають під арештом за рішенням суду.
До матеріалів справи не надано доказів того, що кошти за вкладом позивача підпадають під визначений перелік.
За правилами ч.ч.1-3 ст.27 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється в останній день перед початком процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №4452 протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Таким чином, з моменту отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» відповідач був зобов'язаний сформувати повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, включивши до нього позивача, як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», та визначити суми, що підлягають відшкодуванню.
Разом з тим, відповідачем не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, інформацію стосовно позивача як такого, що має право на відшкодування коштів в розмірі 16500,00 грн.
При цьому, під час розгляду справи встановлено, що підставою для відмови у включення позивача до переліку вкладників стало те, що договір з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб'єктним складом.
Суд не погоджується з такою позицією відповідача з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина 3 статті 38 Закону №4452 визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
За правилами статті 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальне поняття недійсності правочину встановлено ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту частин 2 та 3 якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, однак дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставин, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Тобто, саме по собі твердження про нікчемність правочину є недостатнім для визнання його таким, оскільки у даному випадку воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Відтак, якщо Уповноважена особа Фонду вважає правочин нікчемним, вона зобов'язана навести відповідне обґрунтування з посиланням на передбачені ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстави визнання правочину нікчемним.
З матеріалів справи встановлено, що в обґрунтування твердження про нікчемність правочину з переказу ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на розрахунковий рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» грошових коштів, став висновок відповідача про те, що транзакції ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів на рахунок позивача в ПАТ «Банк Михайлівський» були вчиненні з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» не мав достатньої кількості коштів для виконання таких операцій.
На думку відповідача вказане свідчить про безпідставне та в порушення вимог чинного законодавства України зарахування на рахунок позивача грошових коштів, що належать ПАТ «Банк Михайлівський».
Суд зазначає, що статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктами 1.24, 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
З наявної в матеріалах справи виписки ПАТ «Банк Михайлівський» вбачається, що 19 травня 2016 року ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зі свого рахунку на рахунок позивача, відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський», здійснив перерахунок коштів у розмірі 16500,00 грн.
Таким чином, ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19 травня 2016 року відповідними платіжними дорученням зі свого розрахункового рахунку ініціював переказ коштів на повернення позик та сплату процентів позивачу на підставі відповідних договорів, укладених між ними.
На підставі системного аналізу приписів статті 38 Закону №4452, суд зазначає, що перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів), укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
Разом з тим, договори за якими відбулись перерахування грошових коштів були укладені між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та позивачем, і відповідні транзакції були вчинені 19 травня 2016 року саме на умовах вказаних договорів.
ПАТ «Банк Михайлівський», виконуючи розрахунковий документ ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на кошти, які переказувались, а тому ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною переказу коштів, а є лише виконувачем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтом, в даному випадку перед позивачем, забезпечуючи рух коштів від ініціатора - ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» до отримувача переказу, тобто позивача.
Також, суд зазначає, що договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів були правомірними та відповідали діючому законодавству України.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів, у зв'язку з недодержанням посадовими особами ПАТ «Банк Михайлівський» вимог законодавства України та вказівок НБУ.
Також, суд звертає увагу і на ту обставину, що 19.11.2016 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» №1736-VIII від 15.11.2016 розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4452 доповнено пунктом 15 такого змісту: «15. До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Тобто, з метою поширення гарантій Закону №4452-VI до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не є вкладом згідно із чинними законодавством. А саме, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом №1736-VІІІ віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Судом встановлено, що правочин по наданню позивачем позики та операції по перерахуванню коштів позичальнику і повернення коштів з рахунку вказаного Товариства на рахунок позивача вчинені після віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних. Отже, кошти позивача відповідають критеріям визначеним змінами, внесеними до Закону №4452-VI Законом №736-VІІІ, а тому вони прирівнюються до вкладу, а позивач, відповідно - до вкладника.
За наведених обставин, суд вважає, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом.
Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду від 21 грудня 2019 року у справі №826/1674/18 і такі висновки враховуються судом під час вирішення даної справи.
Також, аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2020 по справі №808/3802/17.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність відповідача суперечить приписам чинного законодавства та є протиправною.
Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 9 серпня 2012 року №14 (далі - Положення №14), Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;
3) переліки:
рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку;
осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.
Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Згідно із пунктами 2, 3, 5 Розділу ІІІ цього Положення Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді. Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом. Фонд здійснює відшкодування коштів за вкладами відповідно до Загального реєстру за частинами Загального реєстру.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів в розмірі 16500,00 грн. за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича (01001, м.Київ, провулок Рильський, будинок 10-12/3, код ЄДРПОУ 38619024), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно розрахунковий центр» (29013, м.Хмельницький, вул.Кам'янецька, 82, оф.2, код ЄДРПОУ 39140702) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича включити інформацію про ОСОБА_1 до Переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «Банк Михайлівський» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та подати до цього Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як такого, що має право на відшкодування коштів в розмірі 16500,00 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот гривень) по поточному рахунку № НОМЕР_1 , для внесення даних щодо нього до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок ) стягнути на користь ОСОБА_1 з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Новікова