16 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/2787/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради , в якому просить: 1) визнати протиправною відмову, оформлену листом Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради від 29.07.2020 р. №34.02-04/Ш-00283; 2) стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як особі учаснику бойових дій у розмірі 6800,00 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач є учасником бойових дій, у зв'язку з чим Департаментом праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради в квітні 2020 року йому було виплачено разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 1390,00 грн. Не погоджуючись з таким розміром грошової допомоги він звернувся до відповідача з вимогою виплатити таку у сумі, передбаченій у рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, тобто 5 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач протиправно відмовив у проведенні перерахунку з мотивів того, що згаданим рішенням Конституційного Суду України зміни до Закону України «Про державний бюджет» не вносилися, а нового порядку нарахування допомоги не встановлено. Вважає, що вказана відмова суперечить положенням Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та рішенню Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020, порушує його право на соціальний захист, яке підлягає захисту в судовому порядку.
11 вересня 2020 року відповідач надіслав на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву №34.08-05/2619 від 04.09.2020, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечив. Зокрема, зазначив, що порядок виплати грошової допомоги до 5 травня врегульовано нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України №112 від 19 лютого 2020, якими не передбачено механізму перерахунку такої за заявою особи. Окрім того, у наданій на заяву позивача відповіді останнього повідомлено про те, що виплата грошової допомоги у 2020 році проведена у розмірі, передбаченому законодавством, тобто в сумі 1390,00 грн. Звертає увагу суду на те, що Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово підтверджував можливість зміни механізму реалізації існуючих соціально-економічних гарантій через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) являється учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 16 лютого 2017 року (арк. спр. 10).
В квітні 2020 року ОСОБА_1 було виплачено Департаментом праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (далі - Департамент) щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 1390,00 грн.
Не погодившись із виплаченою сумою разової грошової допомоги, 07 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту із заявою, в якій просив провести перерахунок такої відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 з розрахунку 6800,00 грн. та виплатити недоплачену різницю (арк. спр. 24).
За результатами розгляду поданої заяви листом Департаменту №34.02-04/Ш-00283 від 29.07.2020 ОСОБА_1 повідомлено, що виплата до 05 травня разової грошової допомоги проводиться Міністерством соціальної політики шляхом перерахунку коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення. У 2020 році виплата грошової допомоги проводиться у розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 (арк. спр. 11).
Вважаючи, що сума щорічної разової грошової допомоги до 05 травня виплачена йому у меншому, ніж передбачено нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулює Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон).
При цьому, до ветеранів війни, в розумінні норм Закону належать також учасники бойових дій.
Так, ст. 12 вказаного законодавчого акту передбачені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 статтю 12 було доповнено ч. 4 такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
В подальшому п. 20 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: " Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.".
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та на дату звернення до Департаменту із заявою про перерахунок допомоги, ст. 12 Закону діяла у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998, яка передбачала виплату допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Зокрема, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й ст. 12 Закону в частині, що стосується виплати грошової допомоги до 5 травня, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На реалізацію приписів цієї законодавчої норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020 №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою передбачено, що у 2020 році районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) разову грошову допомогу до 5 травня учасникам бойових дій суму 1390,00 гривень.
На виконання норм вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України відповідачем й було нараховано та виплачено ОСОБА_1 в квітні 2020 року разову грошову допомогу у розмірі 1390,00 грн.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За юридичною позицією Конституційного Суду України у вказаному вище рішенні „встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту".
При цьому Конституційний Суд України врахував також Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, в якому вже було наголошено на тому, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони».
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями п. 1 ч. 2 ст. 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України вважає, що встановлення п. 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у сумі, встановленій в ст. 12 Закону в редакції від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала виплату допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 29 вересня 2020 року в зразковій справі №Пз/9901/14/20.
Нормами ст. 19 Конституції України передбачений обов'язок органів державної влади, до яких також відноситься і відповідач, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, Департамент, проводячи виплату ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня діяв всупереч норм ст. 12 Закону, оскільки виплатив таку у розмірі 1390,00 грн., що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112, чим порушив право позивача на належне соціальне забезпечення.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Суд вважає, що разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підпадає під захист, гарантований цією статтею.
При цьому суд відхиляє твердження Департаменту про те, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня проводиться у розмірі, визначеному саме постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №112 з огляду на ієрархію нормативно-правових актів в системі національного законодавства.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. П. 3 ч. 1 ст. 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Суд також відхиляє посилання Департаменту на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011, яким підтверджено можливість зміни механізму реалізації соціально-економічних прав громадян через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів. Суд вважає, що таке не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вказане допускається виключно шляхом внесення змін до Закону, як правового акту вищої юридичної сили, а не шляхом обмеження розміру виплат підзаконними нормативно-правовими актами.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011). Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а тому позовна вимога в частині визнання протиправною відмову провести виплату разової грошової допомоги до 05 травня, виходячи з суми 6800,00 грн., підлягає задоволенню.
Разом з тим, як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з Департаменту недоотриману разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як особі учаснику бойових дій у розмірі 6800,00 грн. При цьому позивач особисто заявляє, що така допомога ним частково отримана в квітні 2020 року в сумі 1390,00 грн. Таким чином, сума, що підлягає виплаті на користь ОСОБА_1 складає 5410,00 грн.
При цьому, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Департаменту виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5410,00 грн.
У зв'язку з вищенаведеним позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 24, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДПРОУ - 03192997) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову, оформлену листом Департамента праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради від 29.07.2020 №34.02-04/Ш-00283, щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня з розрахунку 5 мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 5410,00 грн.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
СуддяР.О. Ващилін