13 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/16609/20
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Нагірняк М.Ф.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення від 27.03.2020року щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
В позові зазначено, що Позивач проходив військову службу в період з 1982 року по 2003рік, являється учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і після звільнення з військової служби 31.12.2002 року, йому 31.03.2003року під час первинного огляду органами МСЕК встановлена третя група інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС а 18.02.2014року - 2-а група інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як зазначено в позові, Позивач як інвалід другої групи з 18.02.2014року набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму незалежно від результатів первинного обстеження. На своє звернення до Відповідача отримав протиправну відмову у призначенні та виплаті такої одноразової допомоги.
На думку Позивача, відсутні підстави, передбачені чинним законодавством, для відмови у призначенні та отриманні такої одноразової грошової допомоги.
Ухвалою суду від 07.09.2020року справу було прийнято до провадження, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
02.11.2020 року до суду надійшов відзив Відповідача, Міністерства оборони України на позовну заяву, в якому проти позову заперечується, зазначено, що Позивач, звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-IV "Про внесення змін до Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлено до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", він не має права на одержання одноразової грошової допомоги.
Крім того, на час звернення Позивача про отримання такої одноразової грошової допомоги сплинув дворічний термін, передбачений законодавством для такого звернення, а тому відсутні підстави для її призначення. При ухваленні такого рішення, на думку представника Відповідача, були враховані правові позиції Верховного Суду саме відносно законодавства у редакції на час спірних відносин.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII) в редакції, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону N 2011-XII).
За змістом статті 16 зазначеного Закону N 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, Позивач в період з 1982 року по 2003рік проходив військову службу.
31.03.2003року під час первинного огляду Позивача органами МСЕК встановлена третя група інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а з 18.02.2014року - 2-а група інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. (а.с.12-13).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач в березні 2020року звернувся до Відповідача із відповідною заявою про призначення та виплату спірної одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду такої заяви Позивача рішенням Відповідача в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій (протокол №49 від 27.03.2020року), було відмовлено в призначенні вказаної допомоги. Вказане рішення мотивоване тим, що заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006року"Про внесення змін до Закон України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлено до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому він не має права на одержання одноразової грошової допомоги (а.с.17).
Таке рішення Відповідача відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону N 2011-XII (в редакції, що діяла на час первинного встановлення Позивачу інвалідності в 31.03.2003року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок N 975).
При цьому, пунктом 2 наведеної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. N 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку N 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, моментом виникнення права Позивача на виплату одноразової грошової допомоги є дата первинного встановлення інвалідності (31.03.2003року), а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу III групи інвалідності, а саме Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.91р. N2011-XII, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" N 328 від 3 листопада 2006 року, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, (надалі також - Закон N 2011-XII), Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 (надалі також - Порядок N 499).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018року (справа N750/5074/17, адміністративне провадження NК/9901/44751/18).
Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України така правова позиція Верховного Суду підлягає врахуванню судом при розгляді даної справи..
Суд також вважає, що Позивач помилково ототожнює та змішує поняття "огляд" (первинний чи повторний) та "встановлення групи інвалідності" із підставами для призначення та отримання військовослужбовцем одноразової грошової допомоги.
Відповідно до положень ст.16 Закону N2011-XII ( в редакції до 01.01.2014року та після 01.01.2014року) лише загибель (смерть), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання військовослужбовців, в тому числі строкової служби, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві як страхові випадки - є підставами для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Крім того, слід врахувати, що залежно від ступеня втрати здоров'я (працездатності) встановлюється група інвалідності та визначається її три групи (I, II та III). В розумінні положень Закону N2011-XII обсяг втрати працездатності вказаними особами, в тому числі із встановленням інвалідності, лише впливає на розмір такої одноразової грошової допомоги.
Тобто, в розумінні вказаних положень ст.16 Закону N2011-XII лише захворювання, зумовлене перебуванням на військовій службі, може розцінюватися як підстава для призначення Позивачу одноразової грошової допомоги, а встановлення Позивачу певної групи інвалідності лише впливає на розмір такої допомоги.
Наявність у Позивача захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, було встановлено ще 31.03.2003року під час первинного огляду органами МСЕК, а ступень втрати здоров'я (працездатності) відповідала третій групі інвалідності. При повторному огляді 03.03.2014року Позивача органами МСЕК була встановлена більша ступень (80%) втрати здоров'я (працездатності) внаслідок такого захворювання, що відповідає другій групі інвалідності.
Разом з тим, встановлення з 18.02.2014року Позивачу другої групи інвалідності внаслідок тих же захворювань, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби, не є самостійною підставою для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ч.8 ст.16-3 Закону N 2011-XII Позивач як особа, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, мав можливість його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Всупереч вказаним вимогам Закону N 2011-XII Позивач для отримання одноразової грошової допомоги звернувся лише в 2020році, тобто в термін, що значно перевищує трьохрічний строк.
Більш того, в розумінні вимог п.4 ст.16-3 Закону встановлення під час повторного огляду протягом двох років після первинного встановлення інвалідності вищої групи інвалідності військовослужбовцю дає їм право на отримання, а не призначення, одноразової грошової допомоги в більшому розмірі і така виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата, а не призначення, одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Таким чином, враховуючи, що Позивачу первинне встановлення інвалідності (третя група) мало місце 31.03.2003року, а другої групи інвалідності 18.02.2014року, тобто в термін, що перевищує двохрічний строк, Позивач позбавлений можливості на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Виходячи з вищевикладеного, суд робить висновок, що позовні вимоги Позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві України, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк