Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 листопада 2020 р. Справа№200/7936/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мозгової Н.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26 серпня 2020 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, 5) про визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення соціальних регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.09.2016 року по 01.09.2018 року, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити призначені соціальні регресні виплати у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.09.2016 року по 01.09.2018 року.
Так, у позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він перебуває на обліку у Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на підставі електронної справи, яка надійшла з Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та отримує щомісячні страхові регресні виплати. У період з 01.09.2016 року по 01.09.2019 року йому призупинено виплати щомісячних страхових регресних виплат, оскільки відповідно до Постанови КМУ №365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Вважає такі дії протиправними та такими, що порушують його конституційні права на соціальний захист.
Ухвалою суду 31.08.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
08.09.2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 14.09.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У період з 09.11.2020 року по 13.11.2020 року включно суддя Мозговая Н.А. перебувала у відрядженні.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, де зазначив, що вимоги позивача не підлягають задоволенню. Свою позицію вмотивовував тим, що позивач має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 04.02.2010 року та згідно довідки МСЕК від 14.03.2012 року йому встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% та ІІІ група інвалідності. З 15.02.2010 року позивач перебував на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні ВД Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому позивач з 01.09.2014 року по 01.03.2017 року, як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку у Торецькому міському відділенні ВД Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Торецьким міським відділенням був проведений перерахунок на загальну суму 2153,90 грн., нараховані та виплачені борги за червень - серпень 2014 року на суму 8179,47 грн. 13.03.2017 року позивач звернувся до Торецького міського відділення із заявою, у якій просив припинити страхові виплати, у зв'язку зі зміною місця проживання. Постановою відділення Фонду №0515/50169/50169/14 від 13.03.2017 року позивачу були припинені щомісячні страхові виплати з 01.03.2017 року. 02.09.2018 року позивач звернувся до Бахмутського міського відділення із заявою про продовження раніше призначеної страхової виплати та постановою Фонду №0502/21104/21104/09 від 21.09.2018 року позивачу продовжені раніше призначені щомісячні страхові виплати з 01.09.2018 року та виплачуються по теперішній час. Щодо виплати заборгованості по страховим виплатам зазначив, що заборгованість за минулий період буде виплачена з урахуванням вимог ч.4 ст.47 Закону №1105, тобто після затвердження КМУ окремого порядку (а.с.30-32).
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якого було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування - на підконтрольній українській владі території за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 16.12.2019 року №1436-5000246238 (а.с.11).
Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою, має самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи.
Інвалідність ІІІ групи позивачу встановлено безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК №258166 (а.с.12).
З 15.02.2010 року позивач перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області.
З 01.09.2014 року по 01.03.2017 року позивач, як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у Торецькому міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
13.03.2017 року позивач звернувся до Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про припинення нарахування страхових виплат з 01.03.2017 року у зв'язку зі зміною місця проживання (а.с.35).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Торецьку від 13.03.2017 року №0515/50169/50169/14 позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.03.2017 року. Причина припинення: у зв'язку зі зміною місця проживання як переселенця (а.с.36).
12.09.2018 року позивач звернувся до Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати (а.с.37).
Постановою Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 21.09.2018 року №0502/21104/21104/19 позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 4712,45 грн. з 01.09.2018 року (а.с.38).
Відповідно до листа Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 29.09.2020 року №37.01-03/1499 позивачу за період з вересня 2016 року по березень 2017 року було нараховано та сплачено страхові виплати у розмірі 17651,28 грн. (а.с.42)
Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність невиплати позивачеві заборгованості по страховим виплатам за період з 01.09.2016 року по 01.09.2018 року.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон N 1706-VII).
Статтею першою Закону N 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону N 1706-VII).
Як зазналося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.
Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
З огляду на матеріали справи, позивач здобув право на отримання страхових виплат та наразі перебуває на обліку у Бахмутському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, де отримує страхові виплати. До 01.06.2014 страхові виплати отримував за місцем постійного мешкання в Донецькій області.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.
Відповідно до підпункту "в" пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV, грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 Закону № 1105-ХІV (у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами першою, п'ятою та шостою статті 47 Закону № 1105-XIV (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, приписи чинного законодавства передбачають вичерпний перелік підстав, за наявності яких можуть бути припинені відповідні страхові виплати.
Судом встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
13.03.2017 року позивач звернувся до Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про припинення нарахування страхових виплат з 01.03.2017 року, у зв'язку зі зміною місця проживання (а.с.35).
Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у м. Торецьку від 13.03.2017 року №0515/50169/50169/14 позивачу припинено виплату щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 01.03.2017 року. Причина припинення: у зв'язку зі зміною місця проживання як переселенця (а.с.36).
Відповідач зазначає, що припинення позивачу страхових виплат здійснено, у зв'язку із зміною місця проживання та не виплачені, у зв'язку з не затвердженням Кабінетом Міністрів України порядок сплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період.
З цього приводу, суд зазначає наступне.
За правилами частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (надалі Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг, здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини першої та другої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Згідно з ч. 7 ст. 47 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат та потребує від позивача здійснення додаткових дій не передбачених Законом № 1105.
Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України": перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області протиправно не виплачено щомісячні страхові виплати позивачу у період з 01.03.2017 року по 01.09.2018 року.
Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати соціальних регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.03.2017 року по 01.09.2018 року, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити, призначені соціальні регресні виплати у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.03.2017 року по 01.09.2018 року.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення соціальних регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.09.2016 року по 01.03.2017 року, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити, призначені соціальні регресні виплати у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.09.2016 року по 01.03.2017 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Торецького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 29.09.2020 року №37.01-03/1499 позивачу за період з вересня 2016 року по березень 2017 року було нараховано та сплачено страхові виплати у розмірі 17651,28 грн. (а.с.42).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що позивачем до суду не надано доказів того, що за період з 01.09.2016 року по 01.03.2017 року відповідачем не нараховані та не виплачені соціальні регресні виплати у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, а відповідачем надано суду докази сплати за період з вересня 2016 року по березень 2017 року страхових виплат, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно з нормами частини другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 7 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Таким чином, доводи відповідача, які викладено у відзиві на адміністративний позов щодо пропуску позивачем строку звернення із позовом до суду є безпідставними.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при частковому задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету з кожної сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (420,40 грн. з кожної сторони).
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, 5) про визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення соціальних регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.09.2016 року по 01.09.2018 року, зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити, призначені соціальні регресні виплати у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.09.2016 року по 01.09.2018 року - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, 5) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 соціальних регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.03.2017 року по 01.09.2018 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, 5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) призначені соціальні регресні виплати у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 01.03.2017 року по 01.09.2018 року.
У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 41325231, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок №5) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Повний текст судового рішення складено 16 листопада 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая