Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 листопада 2020 р. Справа№200/6393/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000094/2 від 19.12.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00119 19.12.2019 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, шляхом доплати судового збору у розмірі 16321 (шістнадцять тисяч триста двадцять одна) гривня 36 коп.
В установлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі №200/6393/20-а та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року судом задоволено клопотання Азовської митниці Держмитслужби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим провадженням, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 19 жовтня 2020 року.
19 жовтня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником відповідача надано клопотання про розгляд справи без участі представника Азовської митниці Держмитслужби, за наявними матеріалами справи.
19 жовтня 2020 року судом відкладено підготовче засідання до 28 жовтня 2020 року.
26 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника в письмовому провадженні.
28 жовтня 2020 року судом відкладено підготовче засідання до 04 листопада 2020 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 19.12.2019 року для підтвердження митної вартості товару за основним методом - першим (за ціною договору (контракту), у відповідності до ст. 53 МК України, при митному оформленні Фероніобію, позивачем належним чином і в повному обсязі були виконані вимоги ч. 2 ст. 53 МК України, і надані Азовській митниці Держмитслужби всі документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість вказаного товару. Митне оформлення імпортованого Товару здійснювалося Позивачем через свого представника - компанію ТОВ "МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ" згідно договору про надання послуг на митне декларування товарів. Однак, Відповідачем при здійсненні митних формальностей за UA 700050/2019/100171 від 19.12.2019 року, було встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість спірного товару, а саме: Відповідач провів порівняльний аналіз вартості товару, заявленого Декларантом (Фероніобію на рівні 32.71 Евро/кг) з значенням біржових котирувань сайту "AsianMetal". Також, картка відмови № UA 700050/2019/00119 від 19.12.2019 року видана посадовою особою митного органу з порушенням ст.54 та ст.256 МК України.Позивач вважає дії відповідача порушенням вимог діючого митного законодавства, у зв'язку з чим, рішення про коригування митної вартості № UA 700050/2019/000094/2 від 19.12.2019 року та картка відмови № UA 700050/2019/00119 від 19.12.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що при здійсненні митних формальностей за МД від 19.12.2019 №UA700050/2019/100171 встановлено ризик заявленнянеповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість спірного товару. Зокрема, за МД №UA700050/2019/100171позивачем визначено митну вартість за основним методом визначення митної вартості товару на рівні 32,71 Євро/кг Nb (умови поставки згідно Інкотермс - СРТ Маріуполь, країна походження - Бразилія), в той час, товар «Фероніобій» належить до категорії товарів, вартість про які публікуються світовими інформаційними агентствами. Згідно інформації сайту "AsianMetal" розрахунок вартості фероніобію відповідно до котирувань за період 10 днів, що передують складанню Специфікації №8 від 07.01.2019 до зовнішньоекономічного договору від 01.08.2015 року №089LS-02/554.2 складає 38,638 Євро/кг Nb. середнє значення за вміст 1 кг ніобію складає 38,638 EUR. За результатом перевірки встановлено, що продавець "Metinvestinternational SA" та покупець "ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" є пов'язаними особами, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість. Вважає, що за спірною поставкою на законну вимогу митниці декларантом не надано документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості, що є обов'язком в розумінні ст.52 Митного кодексу України. Отже, зважаючи на те, що заявлена декларантом митна вартість значно менша ніж на сайті компанії "AsianMetal" митним органом застосовано другорядний метод (резервний метод) для визначення митної вартості.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь",зареєстроване в якості юридичної особиза ЄДРПОУ 00191158, місцезнаходження - Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1.
Відповідач - Азовська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43333684) в розумінні ст. 46 КАС України є суб'єктом владних повноважень.
01 серпня 2015 року між Metinvestinternational SA, як продавцем, та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь", як покупцем, укладений контракт № 089LS-02/554 на постачання фероніобію, за умовами якого обумовлено, що кількість, ціна та технічні характеристики товару, а також його упаковка, маркування, зазначаються в специфікаціях. (том 1 а.с. 39-49)
04 липня 2016 року між сторонами вищевказаного контракту укладена додаткова угода № 3, стосовно зміни назви Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь", та його реквізитів. (том 1 а.с. 50-51)
Додатковими угодами №4 від 27.12.2016 року, №6 від 02.01.2018 року, та № 8 від 18.12.2018 року, укладеними між сторонами до вищевказаного контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року, був продовжений строк дії контракту до 31.12.2017 року, до 31.12.2018 року, та до 31.12.2019 року. (том 1 а.с. 52-55)
07 січня 2019 року до вищевказаного контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року, між сторонами складена та підписана специфікація № 8 на постачання товару FeNb 65(111), FeNb 65(112) у кількості 480 МТ +/- 10% за ціною 32,71 Евро за 1 кг чистого ніобію у сплаві на умовах CPT-Маріуполь, згідно Incoterms 2010. (том 1 а.с. 56-57)
Згідно із договором доручення № 089лт/002/2012 від 22.03.2012 року, про надання послуг з митного декларування товарів, укладеним між ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (у подальшому змінено назву на - ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"), як замовником, та ТОВ "СКИФ-ШИППИНГ" (у подальшому змінено назву на - ТОВ "Метінвест-Шиппінг"), як декларантом, замовник доручив, а декларант прийняв на себе зобов'язання з митного декларування товарів замовника, що переміщуються через митний кордон України. (том 1 а.с. 83-91)
Декларантом ТОВ "Метінвест-Шиппінг" в інтересах ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" подано митну декларацію №UA700050/2019/100171, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112). Додатково додано: зовнішньоекономічний контракт №089LS-02/554 від 01.08.2015 року із специфікацією №8 від 07.01.2019 року до нього; додаткова угода №3, №4, №8; інвойс №122643 від 12.12.2019 року; договір із третіми особами СВ/МІ-1 від 01.08.2015 року; договір із третіми особами 20160331 від 31.03.2016 року; рахунок із третіми особами №90024055 від 10.12.2019 року; калькуляція №б/н від 29.01.2019 року; специфікація з третіми особами №16 до контракту від 31.03.2016 року №20160331 від 07.01.2019 року; доповнення №1 до специфікації №16, договору 20160331 від 07.01.2019 року. (том 2а.с. 22)
За результатом обробки зазначеної декларації 19.12.2019 року о 09:26посадовими особами відповідача складено повідомлення декларанту №47364, в якому зазначено, що орган доходів і зборів вважає, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та покупцем вплинув на задекларовану декларантом митну вартість, у зв'язку із чим, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, ідентичних та/або подібних товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію - визначення витрат у вартісній формі на виробництво одиниці або групі товарів); 4) копію декларації країни відправлення.
Крім того, зазначено, що відповідно до вимог частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості товару можуть бути подані інші додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи; а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. (том 1а.с. 36)
Згідно із повідомленням декларанту № 4738519.12.2019 року о 09:26, митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, декларантом не надано додаткові документи, а саме: копію декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам,а також не надано експертний висновок ДП "Укрпромзовнішекспертизи" від 25.01.2019 року №190, який надавався при попередніх митних оформленнях за специфікацією № 8 від 07.01.2019 року до зовнішньоекономічного договору від 01.08.2015 року № 089LS-02/554.
За результатами опрацювання висновку ДП "Укрпромзовнішекспертизи" від 25.01.2019 року №190 та документів наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявленого по МД від 19.12.2019 № UA700050/2019/100171 встановлено розбіжності, а саме: у специфікації від 07.01.2019 року № 8 до контракту від 01.08.2015 №089LS-02/554 та комерційному рахунку від 12.12.2019 №122643 зазначено ціну 32,71 EUR/кг Nb на умовах поставки СРТ Маріуполь, згідно експертного висновку ДП "Укрпромзовнішекспертизи" від 25.01.2019 року № 190, ціна на фероніобій складає 37,77-38,65 EUR/ кг Nb. (том 1а.с. 37-38)
Азовською митницею ДФС виписана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700050/2019/00119. (том 1 а.с. 32-34)
19.12.2019 року Азовською митницею ДФС ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UА 700050/2019/000094/2, з огляду на встановлені розбіжності у заявленій ціні товару. Рішення мотивоване тим, що за результатами опрацювання висновку ДП "Укрпромзовнішекспертизи" від 25.01.2019 року №190 та документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявленого по МД від 19.12.2019 року UА 700050/2019/100171, встановлені розбіжності, а саме: у специфікації від 07.01.2019 року № 8 до контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554 та комерційному рахунку від 12.12.2019 року № 122643 зазначено ціну 32,71 EUR/кг Nb на умовах поставки СРТ Маріуполь; згідно експертного висновку ДП "Укрпромзовнішекспертизи" від 25.01.2019 №190 ціна на фероніобій складає 37,77-38,65 EUR/кг Nb. (том 1 а.с. 30-31)
З посиланням на ч. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом ДФСУ від 11.09.2015 року № 689, в якості масиву інформації використано інформацію AsianMetal, згідно із якою, середнє значення вартості за вміст 1 кг ніобію за період 10 днів, що передує даті: 04.01.2019 року - 38,51 EUR /кг Nb, 03.01.2019 - 38,15 EUR /кг Nb, 02.01.2019 - 38,24 EUR /кг Nb, 29.12.2018-38,24 EUR /кг Nb, 28.12.2018-38,67 EUR /кг Nb, 27.12.2018-38,74 EUR /кг Nb, 26.12.2018-38,99 EUR/кг Nb, 25.12.2018 -38,99 EUR /кг Nb, 24.12.2018-38,99 EUR /кг Nb, 21.12.2018- 38,86 EUR/кг Nb. Середнє значення за вміст 1 кг ніобію становить - 38,638 EUR.
З посиланням на ст.ст. 61,64 МК України, визначення митної вартості товару, митним органом проведено із застосуванням 2 (другорядного методу) з урахуванням інформації мережі Інтернет масив - AsianMetal.
19 грудня 2019 року для випуску товару у вільний обіг було подано в порядку електронного декларування митну декларацію №UA700050/2019/100214 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару, випуску товару у вільний обіг: фероніобію марки FeNb 65 (112), внаслідок чого, під гарантійні зобов'язання, товар був випущений у вільний обіг.
11 березня 2020 року, Азовською митницею ДФС листом №7.1-08-1/7.1-28-05-01/13/1068 за результатами розгляду звернення ТОВ "Метінвест-Шиппінг" із долученими додатковими документами щодо підтвердження митної вартості, а саме: протокол тендерного комітету від 10.12.2018 року №127-ФС, прайс-лист від 13.09.2019 року; електронне листування з представником постачальника про надання знижки, лист ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" про наявність кредиторської заборгованості від 03.03.2020 року № 08.02.01/806; витягу з глобальної системи щодо кредиторської заборгованості, - зазначено про відсутність законних підстав для прийняття рішення щодо можливості застосування митної вартості товару, заявленої декларантом, з огляду на те, що дані у висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 25.01.2019 № 190 та дані спеціалізованого видання "Метал - Експерт. Новини ринків феросплавів" від 07.01.2019 року №252 не підтверджують фактурну вартість фероніобію у розмірі 32,71 євро/кг Nb, що заявлена у рахунку від 12.12.2019 року №122643, та специфікації від 07.01.2019 року №8 до зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2015 року №089LS-02/554, укладеного між ПрАТ "МК "Азовсталь" (Україна) та "METINVEST INTERNATIONAL SA" (Швейцарія). Крім того, зазначено про ненадання запитуваних додаткових документів, а саме: виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. (том 2а.с. 36-38)
Таким чином, спірними є правові підставі для прийняття відповідачем рішенняпро коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000094/2 від 19.12.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00119 від 19.12.2019 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року.
Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
При цьому, основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 Митного кодексу України).
За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 12-14 статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Частинами 18 та 19 статті 58 Митного кодексу України визначено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:
1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 Митного кодексу України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно зі ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відмовою у митному оформленні є письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (ст. 256 Митного кодексу України).
Відповідно до п. 2.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 (далі - Методичні рекомендації) робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, зокрема, шляхом, перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки та аналізу документів, додатково поданих органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до статті 53 Кодексу.
При здійсненні заходів, зазначених у попередньому пункті, дозволяється змінювати їх послідовність та обсяг залежно від характеру зовнішньоекономічної операції та результатів аналізу, виявлення та оцінки ризиків за вже проведеними заходами. За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу (пункти 3, 4 Розділу 2 Методичних рекомендацій).
Пунктом 3 Розділу 3 Рекомендацій передбачено, що посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює аналіз, виявлення та оцінку ризиків, повинна враховувати особливості формування вартості товарів, які реалізуються в порядку біржової торгівлі. При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків товарів, які є об'єктом біржової торгівлі, ціну договору щодо товару, який імпортується (вартість операції), без урахування витрат на доставку, комісійних витрат, премії або знижки за фактичну якість товару і премії продавцю необхідно порівнювати зі значенням біржових котирувань за період 10 днів, що передує даті складання рахунка-фактури (інвойсу) або додатку (специфікації) до зовнішньоекономічного договору (контракту).
При здійсненні аналізу, виявлення та оцінки ризиків на підставі сировинних складових ураховуються дані про вміст сировини, що використовується для виготовлення цього товару.
За відсутності даних про щоденні біржові котирування для аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовується інформація про середні значення біржових котирувань за календарний місяць, в якому здійснювалось відвантаження товару.
Розділом 5 рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
За змістом оскаржуваних позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000094/2 від 19.12.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00119 від 19.12.2019 року, підставою їх прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Визначення митної вартості ввезеного позивачем товару за другорядним методом - резервним здійснено через відсутність в митного органу та декларанта інформації, необхідної для застосування інших методів визначення митної вартості.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За змістом ч.ч. 1, 18 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, не застосовується у разі, зокрема, якщо зв'язок між покупцем та продавцем вплинув на ціну товарів. При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з операцій, що зазначені в п. 18 ст. 58 Митного кодексу України
Позивач, заявляючи митну вартість придбаного у пов'язаної особи товару, на підтвердження того, що визначена ним митна вартість є близькою до вартості операцій з непов'язаними покупцями ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами, надав договір №20160331 від 31.03.2016 року, укладений між METINVEST INTERNATIONAL SA та CBMM EUROPE BV, на умовах якого METINVEST INTERNATIONAL SA придбав фероніобій у CBMM EUROPE BV, що в подальшому був реалізований позивачу на умовах контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554. В специфікації від 07.01.2019 року №16 до договору №20160331 від 31.03.2016 року та змінах 1 до вказаної специфікації сторони узгодили постачання фероніобію від CBMM EUROPE BV до METINVEST INTERNATIONAL SA за ціною 30,30 євро/кг чистого сплаву на умовах СРТ Маріуполь.
Під час митного оформлення відповідачем не встановлювалося неможливості визначення позивачем митної вартості за ціною угоди через порушення пункту 18 ст. 58 Митного кодексу України.
Згідно положень Митного кодексу України декларант під час митного оформлення має підтвердити митну вартість та обґрунтованість обрання методу її визначення, а митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, втім наведені повноваження здійснюються митним органом у спосіб, визначений законом.
Документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Виходячи з положень п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган наділений правом запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин 3, 4 статті 53 Митного кодексу України передумовою виникнення в митного органу права витребувати додаткові документи під час перевірки правильності визначення декларантом позивача митної вартості є:
- наявність розбіжностей що мають вплив на правильність визначення митної вартості, в доданих до декларації документах, ознаки їх підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари
- наявність в митного органу обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Верховний Суд у своїй постанові від 15.05.2019 в справі № 825/1093/16 та постанові 20.09.2019 у справі № 820/11574/15 зазначив, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Верховний Суд в своїй постанові від 12.03.2019 року у справі № 826/1857/16 зауважив, що позивач на стадії декларування товару (подання декларації та інших документів) зобов'язаний довести та надати докази (відповідні документи) того, що має право декларувати товари придбані у пов'язаної особи за основним методом - за ціною договору (контракту). У разі надання таких документів, контролюючий орган, у разі наявності у нього сумнівів щодо впливу взаємозв'язку на ціну товарів, має надати декларанту свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце та витребувати додаткові документи, що передбачені ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.
У наданих позивачем до митної декларації №UA700050/2019/004499 документах, зокрема, зовнішньоекономічному договорі № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року, специфікації № 8 від 07.01.2019 року, рахунку №90024055 від 10.12.2019 року, комерційному рахунку № 122643 від 12.12.2019 року йдеться про постачання компанією MetinvestInternationalSa на користь позивача товару - фероніобію FeNb 65 (111) за ціною 32,71 Євро за 1кг чистого ніобію у сплаві на умовах СРТ м. Маріуполь. Жоден з пред'явлених позивачем документів не містить розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість товару або ознак підробки документів, що б могли надати митному органу підстави висновку про невірне визначення позивачем митної вартості.
В оскаржуваному рішенні не визначено встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості та не конкретизовано яким саме чином зв'язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.
Підставою витребування додаткових документів в рішенні про коригування митної вартості та картці відмови відповідач визначив встановлення в ході проведення митних процедур та перевірки правильності визначення позивачем митної вартості розбіжностей, а саме: в експертному висновку ДП "Укрпромзонішекспертиза" № 190 від 25.01.2019 року визначено ціну за фероніобій 37,77-38,65 Євро за кг, в наданих позивачем документах до декларації UA700050/2019/004499 - 32,71 євро за кг, відповідно до відомостей інформаційного ресурсу ASIAN METAL - вартість фероніобію за 10 днів передуючих поставці становить: 04.01.2019 - 38,51 євро/кг Nb, 03.01.2019 - 38,15євро/кг Nb, 02.01.2019 - 38,24 євро/кг Nb, 29.12.2018 - 38,24 євро/кг Nb, 28.12.2018 - 38,67 євро/кг Nb, 27.12.2018 - 38,74 євро/кг Nb, 26.12.2018 - 38,99 євро/кг Nb, 25.12.2018 - 38,99 євро/кг Nb, 24.12.2018 - 38,99 євро/кг Nb, 21.12.2018 - 38,86 євро/кг Nb. Наведені розбіжності відповідач вважав достатніми для витребування додаткових документів.
Пунктом 4 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими Наказом ДФС № 689 від 11.09.2015 року передбачено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості посадові особи, які провадять такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі неправильного визначення митної вартості товарів.
Наведені Методичні рекомендації передбачають можливість використання під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків таких джерел інформації як висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Проте, виявлення в ході проведення митного контролю з будь-якого інформаційного ресурсу (інформація з мережі Інтернет, висновку спеціалізованих організацій) продажу товару, тотожного пред'явленому до митного оформлення, за ціною вищою, ніж заявлена митна вартість, не є безумовною підставою визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару пред'явленого до митного оформлення та не може бути безумовною підставою відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав детально проаналізувати комерційні умови зовнішньоекономічної операції за якою до митного оформлення пред'явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю тотожних товарів згідно інформаційних ресурсів мережі Інтернет не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів. Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оцінки та аналізу наданих позивачем документів в обґрунтування висновків щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару.
Слід також зазначити, що відповідач під час митних процедур вимагав від позивача на підставі ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України надати: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам), розрахунок ціни (калькуляцію). Водночас, частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачено надання наведених документів за їх наявності. Крім цього, витребувана відповідачем калькуляція надавалася позивачем разом і декларацією, у прийнятті якої відповідач відмовив.
У разі витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості на підставі ч.ч. 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника та яким чином зв'язок між продавцем та покупцем вплинув на вартість пред'явленого до митного оформлення товару. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
З огляду на вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано жодних аргументів і доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації або на визначення вартості товару вплинув зв'язок між покупцем та продавцем, що в свою чергу свідчить про недоведення відповідачем правомірності незастосування основного методу визначення митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 6 800,64 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення на користь підприємства суми витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Азовської митниці Держмислужби.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України), тобто розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховий Суд, про що останнім вказується, зокрема, в постанові від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, з аналізу змісту статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі N 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 року у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах справи наявні довіреність від 27.12.2019 року № 09-18/7938 на представництво позивача адвокатом Бузівською Наталею Миколаївною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4972 від 31.01.2018 року, договір про надання юридичних послуг (правої допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року, укладений між сторонами - позивачем (клієнт) та адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога", до складу якого прийнято Бузівську Н.М. на підставі рішення № 2 від 05.03.2018 року (про що до позову надано відповідну довідку від 07.03.2018 року); додаткові угоди до вказаного договору № 7/1 від 03.12.2018 року, № 34 від 01.10.2019 року, № 146 від 14.05.2020 року; акт приймання-передачі послуг № 1 від 08.09.2020 року за додатковою угодою № 146 від 14.05.2020 року на суму 6 110,25 грн.; рахунок на оплату № 596 від 08.09.2020 року на суму 6 110,25 грн.; платіжне доручення №4500100865 від 18.09.2020 року про оплату юридичних послуг на суму 6 110,25 грн.; розрахунок розміру винагороди від 08.09.2020 року за договором № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року.
За п.п. 1.1, 2.1 (п.п. 2.1.1) вищевказаного договору про надання правової допомоги його предметом є надання клієнту правової допомоги з питань, що виникають у процесі його господарської діяльності, зокрема, шляхом надання адвокату повноважень діяти від імені клієнта з усіма правами, наданими законодавством позивачу у судовому процесі.
Згідно з п. 5.1 договору загальна вартість послуг за цим договором не перевищує 200 000 грн. Вартість послуг складає 5000 грн. на місяць. Сторони мають право шляхом укладення додаткової угоди до договору узгодити виконання додаткових завдань за додаткову оплату.
Відповідно до додаткової угоди до вказаного договору № 146 від 14.05.2020 року дана угода визначає порядок оплати послуг за надання послуг у спорі Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" з Азовською митницею Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000094/2 від 19.12.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00119 від 19.12.2019 року. У додатковій угоді визначена вартість певних послуг.
У розрахунку розміру винагороди від 08.09.2020 року за договором № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року визначено таку вартість наданих адвокатом послуг: усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (15 % від прожиткового мінімуму, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік") - 315,30 грн. (1 година); збір доказів (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. (1 година); перевірка та підготовка документів (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. (1 година); складання позовної заяви (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. (1 година); складання та подання процесуальних документів (заява) (15 % від прожиткового мінімуму) - 315,30 грн. (1 година); гонорар за складність справи - 1% ціни позову - 4 553,75 грн.; всього - 6 110,25 грн.
Аналогічні ціни на вказані послуги передбачались у додатковій угоді до договору №146 від 14.05.2020 року.
28 жовтня 2020 року від відповідача судом отримано заяву про зменшення судових витрат на правничу допомогу, обґрунтовану наступним. Відповідач вважає, що дана сума є безпідставно завищеною, необґрунтованою, непропорційною та неспівмірною в розрізі предмету спору та складності справи. Представник позивача адвокат Бузівська Н.М. здійснювала представництво позивача також в інших аналогічних справа, її правова позиція у таких справах залишається незмінною, у зв'язку з чим безпідставним є включення до розрахунку наданих послуг з надання клієнту усної консультації, погодження правової позиції, підготовки позову, оскільки адвокат вже була обізнана про обставини спірного митного оформлення. Зазначене також свідчить про недоцільність включення до розрахунку наданих послуг такої як "гонорар за складність справи" у сумі 4 553,75 грн.
Щодо визначення у розрахунку послуг гонорару за складність справи у розмірі 1% ціни позову - 4 553,75 грн. суд зауважує, що з огляду на розрахунок послуг адвокатом витрачено лише по 1 годині на підготовку позову, складання та подання процесуальних документів, усна консультація клієнта, узгодження правової позиції та підготовку документів, що не свідчить про складність справи, оскільки адвокату не знадобилась значна кількість часу на вчинення відповідних дій.
Згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій системі документообігу суду "Діловодство спеціалізованого суду", оскільки на розгляді у Донецькому окружному адміністративному суді перебуває 42 справи з аналогічним предметом спору (справи №200/4925/20-а, № 200/4959/20-а, № 200/4956/20-а, № 200/4972/20-а, № 200/4964/20-а, № 200/4962/20-а, № 200/4966/20-а, № 200/4960/20-а, № 200/4947/20-а, № 200/4924/20-а, № 200/4955/20-а, № 200/4923/20-а, № 200/6521/20-а, № 200/6522/20-а, № 200/6409/20-а, № 200/6506/20-а, № 200/6510/20-а, № 200/6413/20-а, № 200/4946/20-а, № 200/6524/20-а тощо).
Суд вважає, що наявність такої кількості подібних спорів між сторонами, які є та були предметом розгляду в суді, ініційовані одним і тим самим адвокатом від імені одного того й самого позивача, з подібним предметом, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви.
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача про безпідставність включення до розрахунку послуг гонорару за складність справи у розмірі 1% ціни позову (4 553,75 грн.).
Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
Так, у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Оцінюючи здійснені адвокатом послуг суд зазначає, що сума витрат позивача на професійну допомогу, пов'язану зі справою, що заявлена до відшкодування (окрім безпідставно включеного до розрахунку послуг гонорару за складність справи) становить 1576,50 грн., які підлягають присудженню на користь позивача.
Підсумовуючи наведене, враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, як суб'єкта владних повноважень, на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі - 6 800,64 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 576,50 грн.
Керуючись статтями 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Донецької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2019/000094/2 від 19.12.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00119 19.12.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби (87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Адмірала Луніна,1 ЄДРПОУ 43333684) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецької області, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1 код ЄДРПОУ 00191158) судовий збір у розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) гривень64 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість гривень) 50 копійок.
Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано в нарадчій кімнаті __ листопада 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Троянова