Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 листопада 2020 р. Справа№200/8375/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії в розмірі 26 133, 54 грн, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії в розмірі 26 133, 54 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача. Проте за час перебування на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області позивачу була нарахована, але не виплачена пенсія за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року включно в розмірі 26 133, 54 гривень. Зазначає, що відповідач не виплачує заборгованість у зв'язку з відсутністю фінансування територіального управління, яке не є володільцем та безпосереднім розпорядником коштів. Позивач вважає бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті відповідачем нарахованої пенсії за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року включно протиправною, оскільки цим порушено його право на пенсійне забезпечення. У зв'язку із наведеним позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену пенсію в розмірі 26 133, 54 гривень.
Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, обґрунтований тим, що суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Проте до теперішнього часу окремий порядок Кабінетом Міністрів України не визначений. З огляду на наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 14.09.2020 року клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою, - задовольнив. Визнав поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом та поновив пропущений строк звернення до суду. Клопотання позивача про відстрочення йому сплати судового збору - задовольнив. Відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії в розмірі 26133,54 грн. та відкрив провадження по справі № 200/8375/20-а. Розгляд адміністративної справи № 200/8375/20-а визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією паспорта серії НОМЕР_1 (а.с. 17-18).
Як вбачається із довідки від 08.08.2018 року № 0000593163 позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_2 (а.с. 21).
Позивач є пенсіонером за віком (а.с.19) та перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа на підставі електронної пенсійної справи.
Відповідно до листа відповідача від 26.06.2020 року № 0567-02-8/1942 з вересня 2018 року по листопад 2018 року включно сума заборгованості по пенсії позивача складає 26 133, 54 грн (а.с.14-16).
Доказів в обґрунтування законності підстав невиплати пенсії позивачу за спірний період відповідачем суду не надано.
Право позивача на отримання пенсії відповідачем не оспорюється.
Рішення про припинення виплати пенсії позивачу в порядку, встановленому законом, органом Пенсійного фонду не приймалося.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірними питанням у справі є правомірність невиплати пенсії позивачу в період з вересня 2018 року по листопад 2018 року включно у розмірі 26 133, 54 грн.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перш за все підлягає вирішенню питання щодо визначення юрисдикції даної справи.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові по адміністративній справі № 219/11809/19-а від 04.03.2020 року, до адміністративної юрисдикції слід відносити спір про право позивача на виплату пенсії у розмірі, який встановив суд. При цьому до предмета позову в цій справі входила, зокрема, вимога позивача про стягнення нарахованої пенсії.
Отже, розгляд адміністративного позову про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії, входить до юрисдикції адміністративних судів.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, частиною 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій і відсутність відповідного фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату, і не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.
Суд зазначає, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій встановлений обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
Проте, відповідачем протиправно не виплачено позивачу заборгованість з пенсії.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Спору щодо розміру нарахованої заборгованості з пенсії між сторонами немає.
Таким чином суд зазначає, що сума заборгованості по пенсії позивача протиправно відповідачем не виплачена.
Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права, а отже, як майно (див. mutatismutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування, якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatismutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (SukhanovandIlchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до положень ст. 5 КАС України слідує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом також визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
З огляду на наведені приписи КАС України, суд вважає, що відповідачем допущено саме протиправну бездіяльність, яка полягала у невиплаті позивачу нарахованої пенсії з вересня 2018 року по листопад 2018 року включно у розмірі 26 133, 54 грн, а отже вказана вимога підлягає задоволенню.
Крім того, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь нарахованої, але не виплаченої заборгованості з пенсії за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року включно у розмірі 26 133, 54 грн, оскільки вказана вимога є похідною від визнання бездіяльності протиправною.
Разом з тим, суд зауважує, що саме пенсійним органом було розраховано суму заборгованості (а.с.33, 37), а отже суд не втручається у дискреційні повноваження відповідача при визначенні суми заборгованості з пенсії.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з такого.
Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 14.09.2020 року відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення по цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення у даній справі, а судовий збір не сплачено та позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення суми судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258, площа Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії в розмірі 26 133, 54 грн, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року включно у розмірі 26 133, 54 грн (двадцять шість тисяч сто тридцять три гривні п'ятдесят чотири копійки).
Стягнути з Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену пенсію, за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року включно у розмірі 26 133, 54 грн (двадцять шість тисяч сто тридцять три гривні п'ятдесят чотири копійки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб