13 листопада 2020 року Справа 160/14662/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кальник В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.11.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- звільнити від сплати судового збору;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру пенсії за вислугу років, як працівнику МВС з дати поновлення виплати - 07.10.2009 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України вв Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , як працівнику МВС, починаючи з 07.10.2009 року.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема: чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина 2 стаття 171 КАС України).
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 КАС України, суддя вважає, що її слід залишити без руху з огляду на таке.
Приписами статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Представником позивача не надано копії позовної заяви із відповідними додатками для направлення відповідачу.
Частиною 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2020 року становить 2 102,00 грн.
При цьому, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання, зокрема, фізичною особою, до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто станом на момент звернення до суду така становить 840,80 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, які є похідними по відношенню одна до іншої, у зв'язку з чим сума судового збору, що підлягав до сплати за подання такого позову, становить 840,80 гривень.
Позивачем не надано доказів на підтвердження сплати судового збору за подання адміністративного позову.
10.11.2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків № 61857 від 05.11.2020р. про суми виплачених доходів та утриманих податків у позивача - ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року станом на 03.11.2020р. відсутні доходи. Оскільки, 5% розмір річного доходу позивача становить 0 грн., тому, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру доходу позивача за попередній календарний рік, що є підставою для звільнення його від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Приписами ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Аналіз вказаних норм свідчить, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням приписів з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Однак, представником позивачів не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним позовну заяву у встановленому законом порядку.
У наданій представником позивача довідці зазначено про відсутність інформації про доходи позивача у 2019 році на території України, проте, як вбачається із позовної заяви, позивач постійно проживає на території держави Ізраїль, однак, інформації про їх доходи в Ізраїлі суду не надано.
Щодо посилання представника позивача в клопотанні на практику Верховного Суду, суд зазначає, що зі змісту ухвали суду від 08.04.2020 р. у справі №160/4528/19 неможливо встановити, яким саме доказам було надано оцінку Верховним Судом при звільненні від сплати судового збору за подання касаційної скарги, та які саме докази було визнано як належні на підтвердження незадовільного майнового стану особи, яка подала касаційну скаргу.
При цьому, згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду.
Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки наведені представником позивача обставини не є встановленою Законом України «Про судовий збір» обставиною для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надав доказів наявності інших підстав для звільнення від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
За приписами ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 160,161, 169, 294 КАС України, суддя, -
В задоволенні клопотання Акермана Олега Матвійовича - представника ОСОБА_1 про звільнення позивача від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов - залишити без руху.
Надати позивачу термін - п'ять робочих днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 840,80 грн.; копії позовної заяви та копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки у визначений термін.
Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до цієї ухвали, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили згідно зі ст. 256 КАС України.
Суддя В.В. Кальник