16 листопада 2020 року Справа № 160/13128/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.10.2020 р., засобами поштового зв'язку, до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладене у листі за вих. № 0400-0505-8/16795 від 10 квітня 2020 року за підписом першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дуксової Л.В. про відмову у задоволенні заяви про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого, згідно квитанції Дніпровського відділення АТ "Мотор-Банк" №ПН418853 від 21 грудня 2019 року, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5772 гривні, що був сплачений під час придбання вперше квартири ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), помилково (надмірно) сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме: 5772 гривні, що підтверджується квитанцією Дніпровського відділення АТ "Мотор-Банк" № ПН418853 від 21 грудня 2019 року.
В обґрунтування вимог позову позивач вказує про наявність підстав для повернення йому сплаченої суми коштів, а саме збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у вигляді 1% вартості придбаного ним майна, оскільки таке майно було придбано вперше.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/13128/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С.16.10.2020 р.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
10.11.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки діючим законодавством України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено порядок повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у випадку розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Судом під час судового розгляду справи враховані положення постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» (зі змінами та доповненнями) та впровадження низки заходів на виконання рішення уряду відносно даного питання.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
21.12.2019 р. ОСОБА_1 придбано 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі- продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Райською Т.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 10579.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 сплачено збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме: 5772 гривні, що підтверджується копією квитанції Дніпровського відділення АТ «Мотор-Банк» № ПН418853 від 21.12.2019 року.
13.03.2020 р. ОСОБА_1 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено заяву про повернення мені помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме: 5772 гривні шляхом звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із поданням відповідно до вимог чинного законодавства до Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про перерахування 5772 гривні за вказаними у заяві банківськими реквізитами.
Листом за вих. №0400-0505-8/16795 від 10.04.2020 року за підписом першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дуксової Л.В. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви та зазначено, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями щодо визнання дійсності правочину операцій купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, згідно із законодавством не визначає в котрий раз придбавається нерухоме майно.
Отже, спірним в даному випадку є наявність або відсутність правових підстав для повернення позивачу сплаченого ним при купівлі частки квартири збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до положень п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року за № 400/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Як передбачено ч.3 ст.3 даного Закону, платники збору, визначені пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Згідно з пп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року за №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює, зокрема, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року за № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна», покладений на Пенсійний фонд України.
Системно проаналізувавши вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (житлового будинку), зазначеної в договорі купівлі-продажу майна.
Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року.
Пунктом 8 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.
Згідно з пунктом 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб'єкта або об'єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.
Судом встановлено, що згідно з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки від 08.10.2020 року за №227396166 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за позивачем не зареєстровано будь-яких операцій з придбання нерухомого майна, окрім придбання 1/2 частки квартири на підставі Договору купівлі - продажу квартири від 21.12.2019 року.
В свою чергу, відповідачем, як органом на якого законодавством безпосередньо покладено обов'язок контролювати справляння до бюджету збору з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна, не надано суду жодних доказів в підтвердження обставин того, що квартира придбавалася позивачем не вперше, як цього вимагає ч.2 ст.77 КАС України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не повинен був сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, а тому сума сплаченого збору підлягає поверненню.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладене у листі за вих. № 0400-0505-8/16795 від 10 квітня 2020 року за підписом першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дуксової Л.В. про відмову у задоволенні заяви про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого, згідно квитанції Дніпровського відділення АТ "Мотор-Банк" №ПН418853 від 21 грудня 2019 року, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5772 гривні.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року № 1740.
Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Як передбачено п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 року за №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №1650/24182, з наступними змінами та доповненнями, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5772,00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №813/1126/17, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.
При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідача у спірному рішенні про відсутність повноважень щодо визнання дійсності правочину операцій купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки такі обставини не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з поверненням безпідставно сплачених коштів.
Також, суд не приймає посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що діючим законодавством України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не передбачено порядок повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у випадку розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки дані про розірвання укладеного позивачем Договору купівлі-продажу від 21.12.2019 р. відсутні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За наведених обставин у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до положень ст. 139 КАС України за наслідками розгляду даної справи документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 132, 139, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити;
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладене у листі за вих. № 0400-0505-8/16795 від 10 квітня 2020 року за підписом першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Дуксової Л.В. про відмову у задоволенні заяви про повернення суми помилково (надмірно) сплаченого, згідно квитанції Дніпровського відділення АТ "Мотор-Банк" №ПН418853 від 21 грудня 2019 року, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5772 гривні, що був сплачений під час придбання вперше квартири ОСОБА_1 ;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), помилково (надмірно) сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме: 5772 гривні, що підтверджується квитанцією Дніпровського відділення АТ "Мотор-Банк" № ПН418853 від 21 грудня 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова