10 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/9070/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Ковельське лісове госпождарство» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державного підприємства «Ковельське лісове госпождарство» (далі - ДП «Ковельське лісове госпождарство») звернулося з позовом до в Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2017 року №0007281409 та №0007271409, від 31.10.2017 року №0010692200.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Ковельське ЛГ» (далі - Ковельське ЛГ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.07.2017 року №6789/14-09/00991539.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року №0007271409, №0007281409 та від 31.10.2017 року №0010692200.
Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано контролюючому органу всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участі ФГ «Агро-Плюс», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач подав відзив у якому вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Ковельське ЛГ» (далі - Ковельське ЛГ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 20.07.2017 року №6789/14-09/00991539.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, - підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40 295 грн., у тому числі за 3 квартал 2016 року в сумі 39 215 грн., за 4 квартал 2016 року в сумі 1 080 грн.
На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року №0007271409 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 60 442,50 грн., у тому числі на 40 295 грн. за основним платежем та 20 147,50 грн. - за штрафними санкціями; №0007281409 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань ) на 252 000 грн., в тому числі на 168 000 грн, за основним платежем та 84 000 грн. - за штрафними санкціями.
ДП «Ковельське ЛГ» вищевказані податкові повідомлення рішення були оскаржені до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 25.10.2017 №24103/6/99-99-11-01-02-25, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 року в частині штрафних санкцій з чистого прибутку, а в іншій частині вищевказані ППР залишено без змін.
На підставі рішення про результати розгляду скарги №24103/6/99-99-11-01-02-25 від 25.10.2017, ГУ ДФС у Волинській області винесено нове повідомлення-рішення від 31.10.2017 року №0010692200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) на 168 000 грн за основним платежем.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Згідно з п.2.4 цього Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р №996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести* бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, є превалювання сутності над формою, тобто облік операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Згідно п.п. 14.1.231.п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Проте з визначеного ПК України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
Вимогами п.п.14.1.36. п.14 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
Відповідно до ч. 1,ч.2, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти господарських операцій.
Згідно п.1.2, п.2.1, п.2.2, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №8, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації(власника) на їх проведення.
Відповідно до абз.5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно абз. 8 ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним з основних принципів бухобліку є принцип'превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми».
Згідно п. 2. ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку».
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько- правових відносин між платниками податків.
Наслідки в бухгалтерському та податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи в основу порушень, які були встановлені під час перевірки стали висновками для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про неправомірність формування ДП «Ковельське ЛГ» валових витрат та податкового кредиту за результатом господарських операцій по придбанню у Фермерського господарства «Агро-Плюс» робіт та послуг пов'язаних з лісівництвом (лісозаготівельні роботи, навантаження дров, деревини) у зв'язку з непідтвердженням вказаних взаємовідносин стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних основних фондів, трудових ресурсів, технічного персоналу, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такого роду діяльності.
Даний висновок здійснено в результаті оцінки наданої позивачем до перевірки первинної документації, за результатом аналізу якої, та з урахуванням податкової звітності Фермерського господарства «Агро-Плюс», інформації баз даних, наявних в контролюючому органі, встановлено, що у Фермерського господарства «Агро-Плюс» на підставі цивільно-правових угод працювали та виконували роботи з лісозаготівлі ті ж фізичні особи, які одночасно працювали за цивільно- правовими угодами власне з Державним підприємством «Ковельське лісове господарство».
Згідно аналізу Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва по ФГ «Агро-Плюс» станом на 31.03.2016 року встановлено:
основні засоби відсутні;
запаси станом на 01.01.2016 року склали 1,7 тис.грн.
Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних згідно номенклатури придбаного товару/послуг, в 2016 році ФГ «Агро-Плюс» основні засобі не придбавались.
Проведеним аналізом номенклатури товару, згідно зареєстрованих податкованих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ФГ «Агро-Плюс» товарно-матеріальні цінності та майно, які необхідні для забезпечення виконання робіт, пов'язані з лісівництвом (заготівельні роботи) платником не придбавались.
Відповідно до заключених із ДП «Ковельське лісове господарство» договорів, ФГ «Агро-
Плюс», як «виконавець» зобов'язується власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати послуги, пов'язані з лісівництвом за завданням ДП «Ковельське лісове господарство».
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що господарські операції між ДП «Ковельське лісове господарство» та ФГ«Агро-Плюс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.
Таким чином контролюючим органом встановлено:
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;
- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції.
Отже, перевіркою правомірно встановлено, що результат відображений у даних бухгалтерському та податковому обліку ДП «Ковельське лісове господарство» по операціях із ФГ «Агро-Плюс» фактично не настав внаслідок відсутності у однієї із сторін фізичної можливості для його досягнення.
Крім того слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №803/368/17 по анологічних правовідносинах ДП «Ковельське лісове господарство» по операціях із ФГ «Агро- Плюс», касаційним судом зазначено, що ФГ «Агро-Плюс» жодних робіт та послуг на замовлення позивача не здійснювало, а спірні послуги у період січень-грудень 2016 року надавалися фізичними особами, які вже працювали на Державному підприємстві «Ковельське лісове господарство» за цивільно-правовими угодами.
Зміст первинних документів містить лише загальне формулювання робіт та послуг, що свідчить про їх формальний характер.
При цьому позивачем не надано доказів, які б підтверджували економічну доцільність залучення до робіт пов'язаних з лісодіяльністю контрагента - Фермерського господарства «Агро- Плюс», а також не підтверджено обґрунтованість господарської мети при укладанні спірних договорів з вказаним контрагентом з урахуванням специфіки виду економічної діяльності, якою займається Державне підприємство «Ковельське лісове господарство».
Також, судом встановлено, що з огляду на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, фізичних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, в свою чергу унеможливлює реалізацію спірних послуг в обсягах, які відповідають бухгалтерським розрахункам позивача.
Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи не підтверджують фактичне виконання такого роду операцій, а також не підтверджують обумовлені спірними правочинами реалізовані позивачу роботи та послуги саме Фермерським господарством «Агро- Плюс».
Верховний Суд в аналогічній справі з тим же позивачем наголосив, що наявність у підприємства первинних документів, на підставі яких ним формуються дані податкового обліку, є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.
Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що в даних обставинах у позивача мають місце не окремі недоліки в оформленні первинних документів, складених за результатом господарських операцій з контрагентом, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися. Відсутність належних документів, які б підтверджували товарність спірних операції, їх суперечливість, оформлення з порушенням правил ведення бухгалтерського обліку, вказує на неправомірність формування за наслідками безтоварної операції показників податкового обліку».
Крім того, з оглянутих судом та долучених до матеріалів справи Таблиць 6 Відомості про нарахування заробітної плати грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб за червень - липень 2016 додатка 4 до Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, поданих ДП «Колківське ЛГ» вбачається, що що у ФГ «Агро-Плюс» на підставі цивільно-правових угод працювали та виконували роботи з лісозаготівлі ті ж фізичні особи, які одночасно працювали за цивільно- правовими угодами власне з ДП «Ковельське лісове господарство», а саме: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ,
Беручи до уваги зібрані під час проведення податкової перевірки докази, а також надані сторонами матеріали, суд дійшов висновку, що господарські операції між Державним підприємством «Ковельське лісове господарство» та Фермерським господарством «Агро-плюс» носять нереальний характер у зв'язку з відсутністю у контрагента позивача достатніх трудових ресурсів для надання послуг. З цих міркувань суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, а позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження позовних вимог.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового Кодексу України, суд
В задоволенні позову Державного підприємства «Ковельське лісове госпождарство» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич