13 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/14779/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинської області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання дій щодо відмови зарахувати період роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.11.2017 по 30.06.2020, за які фактично сплачено страхові внески, до страхового та пільгового стажу, і відмови у призначені пенсії за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірними; зобов'язання відповідача зарахувати період роботи у Відокремленому підрозділі «Шахта Бужанська» Державного підприємства «Волиньвугілля» з 01.11.2017 по 30.06.2020, за які фактично сплачено страхові внески, до страхового та пільгового стажу для призначення пільгової пенсії за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням стажу за вищевказаний період з дати виникнення такого права, тобто з 24.06.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 23.04.2007 по 22.05.2007 проходив курси з відривом від виробництва в Нововолинському ВПУ по підготовці гірників підземних, у період з 23.05.2007 по 14.06.2007 проходив виробничу практику на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля'на робочому місці по професії гірник підземний, у період з 15.06.2007 по 10.08.2010 працював на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» по професії гірник підземний, у період з 12.04.2011 по 10.05.2012 працював на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» по професії гірник підземний та у період з 03.07.2012 по 23.06.2020 працював на ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» по професії гірник підземний, тобто на підземних роботах, які відносяться до Списку №1 та дають право на пільгову пенсію. 16.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на що отримав відповідь про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки за даними персоніфікованого обліку страховий стаж позивача становить 39 років, 11 місяців та 18 днів, в тому числі 9 років 8 місяців та 16 днів - робота в шахті, тобто пільговий стаж за Списком №1. Також відповідач проінформував ОСОБА_1 , що період з 01.11.2017 по 30.06.2020 не зарахований до страхового та пільгового стажу оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу на номером облікової картки позивача відсутня інформація про сплату страхових внесків ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля». Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки страхувальник (роботодавець) у спірний період щомісячно здійснював відрахування страхових внесків із заробітної плати позивача та сплачував страхові внески за нього. При цьому зазначає, що сам факт не зарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача на рахунок Пенсійного фонду за відсутності вини позивача, не є підставою для відмови у зарахуванні пільгового стажу за вказані періоди роботи та позивач не несе відповідальність за неналежне виконання підприємством своїх обов'язків по сплаті обов'язкових платежів. З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов №0300-0802-7/35550 від 28.10.2020 (а.с.28-29) відповідач позовних вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що за даними персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату внесків за період роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020 у BП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля». А тому на даний час підстав для зарахування спірного періоду до пільгового стажу роботи позивача згідно з статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» немає.
Враховуючи наведене просить в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.07.2020 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
Листом ГУ ПФУ у Волинській області від 13.08.2020 №0300-0315-8/25750 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Підставою для відмови слугувало те, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу на номером облікової картки позивача відсутня інформація про сплату страхових внесків ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» за період з 01.11.2017 по 30.06.2020 (а.с.9).
Також, у вищезгаданому листі рекомендовано позивачу звернутись за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення віку 51 років.
Таким чином, позивачу не зараховано до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020, оскільки роботодавцем не сплачувались за позивача страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період та як наслідок відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі дій, з огляду на таке.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя статті 24 Закону №1058-IV - застосовується з 01 жовтня 2017 року).
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058-IV).
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв'язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Як слідує із записів наявних у трудовій книжці, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №893 від 09.09.2020, а також з довідок про доходи ОСОБА_1 від 14.09.2020 №997/7.2.4/01-19 та №999/7.2.4/01-19, виданих ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля», у спірні періоди (з липня 2017 по червень 2020) позивач працював у ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» за що позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, та в подальшому з якої нараховувався ЄСВ (а.с.7-8,10-16).
Отже, судом встановлено та це підтверджується відповідними письмовими доказами, що у періоди з 01.11.2017 по 30.06.2020 позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до загального страхового стажу вказані періоди роботи позивача.
Щодо зарахування позивачу спірного періоду до пільгового стажу то суд зазначає таке.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 затверджено Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (вказана постанова набрала чинності з 03.08.2016, далі - Список N 1).
Розділ І Списку №1 має назву «Гірничі роботи» (видобування корисних копалин. Геологорозвідувальні роботи. Будівництво, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд)
Підрозділом 1 Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» (далі - підрозділ 1) розділу І «Гірничі роботи» Списку N 1 передбачено, що до Списку №1 відносяться працівники: зайняті повний робочий день на підземних роботах; які обслуговують працівників, зайнятих на підземних роботах (медперсонал підземних пунктів охорони здоров'я, працівники підземного телефонного зв'язку тощо).
Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637.
Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.
З копії трудової книжки позивача вбачається, що останній з 03.07.2012 прийнятий на роботу ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» гірником підземним (наказ від 05.07.2017 №95) (а.с.8 зворот).
Довідкою ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.09.2020 №893 (а.с.16), підтверджено те, що ОСОБА_1 з 03.07.2012 по даний час працює повний робочий день під землею виконував гірничі підземні роботи що передбачено Списком №1 розділом 1 підрозділом 1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Крім того, позивачем надано копії витягів з наказів по ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» №36 від 28.01.2004, №25 від 27.01.2009, №10-к від 26.01.2010, №24 від 26.01.2015 та №25 від 24.01.2020 «Про результати проведення атестації робочих місць», яким затверджено перелік робочих місць, професій та посад, працівників, котрим у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначене пільгове пенсійне забезпечення, передбачене Списком № 1, та в якому професію «гірник підземний» віднесено до Списку № 1 (а.с.17-21).
Однак, знову ж таки, підставою для незарахування періоду роботи позивача з 01.11.2017 по 30.06.2020 до пільгового страхового стажу стало те, що роботодавцем не сплачувались за позивача страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період.
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період 01.11.2017 по 30.06.2020 був зайнятий повний робочий день на підземних роботах за Списком №1, отримував у спірний період заробітну плату з якої відраховувались ЄСВ, при цьому, несплата роботодавцем страхових внесків за вказаний період роботи позивача не може бути підставою для відмови позивачу у зарахуванні до пільгового страхового стажу вказаного періоду роботи.
Беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ Волинської області безпідставно не зарахувало до пільгового стажу позивача стаж його роботи з 01.11.2017 по 30.06.2020 з мотивів несплати страхувальником страхових внесків, оскільки, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами у справі у їх сукупності підтверджується стаж роботи позивача у вказані періоди, виплату йому заробітної плати за ці періоди із відрахуванням страхових внесків.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За вказаних обставин позовні вимоги слід задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ Волинської області щодо відмови в зарахуванні до пільгового страхового стажу позивача періоди роботи в ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на посаді гірника підземного з 01.11.2017 по 30.06.2020 та відмови у призначені позивачу пенсії за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового та пільгового стажу період роботи в ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на посаді гірника підземного з 01.11.2017 по 30.06.2020 та призначити пенсію за віком, згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16.07.2020 (тобто, з дня звернення позивача за призначення пенсії на пільгових умовах).
Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини « від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited « проти України « Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції « (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, належать до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин необхідні договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені в установленому порядку.
В позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 2 840,80 грн., з яких 2 000,00 грн. ним сплачено за правничу допомогу, пов'язану з підготовкою та написанням даного позову та 840,80 грн. - судовий збір.
В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують оплату ОСОБА_1 за надання правової допомоги адвокатом Дунець О.Ф. коштів в сумі 2 000,00 грн. а саме: надано договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 05.10.2020 (а.с.22) та квитанцію до прибуткового касового ордеру від №31 від 05.10.2020, згідно якої адвокат прийняла від позивача гонорар в сумі 2 000,00 грн. за підготовку і оформлення даної позовної заяви (а.с.22а), відтак, враховуючи те, що будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката з обґрунтуванням неспівмірності витрат, відповідачем подано не було, тому наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.
Також, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 840,80 грн. згідно квитанції від 06.10.2020 платіж №1010584820 (а.с.5), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 263, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на посаді гірника підземного з 01.11.2017 по 30.06.2020 та відмови у призначені пенсії за віком згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового та пільгового стажу період роботи в ВП «Шахта Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на посаді гірника підземного з 01.11.2017 по 30.06.2020 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16.07.2020 (тобто, з дня звернення за призначення пенсії на пільгових умовах).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський