м. Вінниця
16 листопада 2020 р. Справа № 120/4419/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що на його адресу надійшов лист від відповідача у якому містилась оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000 грн.
Однак на переконання позивача, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки обставини, що були виявлені в ході проведення перевірки стосуються транспортного засобу, яким на підставі тимчасових талонів позивач хоч і користується у своїй діяльності, однак автотранспорт на підставі свідоцтва про право власність належить інші особі, та рейс при якому проводилась перевірка здійснювався власником автомобіля про що також свідчить товарно-транспортна накладна у якій перевізником зазначено ПП "Алл-транс". Тому, за твердженнями позивача, він у спірних відносинах не має статусу автомобільного перевізника та не може бути суб'єктом відповідальності, передбаченої Законом України "Про автомобільний транспорт".
Ухвалою суду від 31.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження за наявними матеріалами справи без проведення судового засідання.
Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов. Разом з тим, відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позов не подав.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_1 транспортний засіб марки DAF CF 85.430 за реєстраційним номером НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_2 .
Відповідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , загальний напівпричіп бортовий SCHMITZ S 01 за реєстраційним номером НОМЕР_4 зареєстрований за ОСОБА_3 /а.с. 10/.
Відповідно до товарно-транспортної накладної № ПРО1-010 від 23.06.2020 року автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричіп за номерними знаками НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 , на замовлення ТОВ "Пірвуд", який є вантажовідправником, в місті Вінниці по вулиці Чехова 7в, був навантажений брусом хвойним та дошкою хвойною (вид пакування пакети) та відправлений автомобільним перевізником ПП "Алл-Транс" до с. Пірново, Вишгородського району, Київської області, до вантажоодержувача ТОВ "Політтрейд Груп". /а.с. 11/.
Згідно акту № 235870 від 23.06.2020 року визначено, що інспекторами Укртрансбезпеки в Київській області у пункті габаритно-вагового контролю ППГВК 36км+500м на а/д М-06 Київ-40 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, модель CF 85 430 номерні знаки НОМЕР_2 .
За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено факт перевезення вантажу даним транспортним засобом із порушенням ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". /а.с. 9/.
Вказані матеріали для розгляду були направлені до органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, тобто в управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Так, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову № 198341 від 11.08.2020 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу за допущене порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно санкції абз. 1 6 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 34 000 грн. /а.с. 7/.
Щодо суті позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ). Так, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини 11 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
За приписами частини 3 статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення № 103).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону N 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 N 1567 (далі - Порядок N 1567).
Надаючи оцінку обставинам, на які безпосередньо посилається позивач у своєму адміністративному позові, суд враховує, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників. Тобто, суб'єктом юридичної відповідальності згідно абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону N 2344 є автомобільний перевізник.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Крім того статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть саме перевізники.
Судом встановлено, що станом на день проведення перевірки та складання відповідного акту про виявлене порушення № 235870 від 23.06.2020 року, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_2 , який відповідно до товарно-транспортної накладної № ПРО1-010 від 23.06.2020 року здійснював перевезення брусу хвойного та дошки хвойної від імені автомобільного перевізника ПП "Алл-Транс" на замовлення ТОВ "Пірвуд".
Крім того наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568) затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Згідно з розділом 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Додатком 7 до Правил № 363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов'язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника, у даному випадку у товарно-транспортній накладні визначено перевізника - ПП "Алл-Транс", проте, даний факт було проігноровано посадовими особами Укртрансбезпеки під час перевірки.
За змістом частини другої статті 801 Цивільного кодексу України витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.
Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивач в розумінні вимог Закону № 2344 в межах спірної ситуації не є автомобільним перевізником, а отже не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно ст. 48 Закону № 2344, у зв'язку з чим правових підстав для застосування до нього адміністративно господарського штрафу згідно абз. 1 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону, не має.
Отже, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що позивач в межах спірних правовідносин не вважався автомобільним перевізником в розумінні статтей 1, 48 Закону № 2344, тому оскаржувана постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198341 від 11.08.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно, наявні підстави для задоволення адміністративного позову.
Окремо суд надає оцінку доводам позивача про те, що зі змісту акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, вказані документи не містять характеристик вимірювального та зважувального обладнання, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Протилежного позивачем доведено не було, з огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача в цій частині. При цьому також враховується висновок щодо оцінки подібних обставин, наведених у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 819/586/16.
Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язкового пред'явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_5 ) до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 198341 від 11.08.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_5 ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39816845).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович