м. Вінниця
13 листопада 2020 р. Справа № 120/4420/20-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначає, що на її адресу надійшов лист від відповідача у якому містилась оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Однак на переконання позивача, оскаржувана постанова є протиправною, оскільки обставини, що були виявлені в ході проведення перевірки стосуються транспортного засобу, який хоч і належить позивачу на праві приватної власності, однак перебував в законному володінні іншої особи, яка в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" і є автомобільним перевізником. Тому, за твердженнями позивача, вона у спірних відносинах не має статусу автомобільного перевізника та не може бути суб'єктом відповідальності, передбаченої Законом України "Про автомобільний транспорт".
Ухвалою суду від 31.08.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подачу відзиву на позов. Разом з тим, відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позов не подав.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 згідно витягу з реєстру платників єдиного податку є фізичною особою-підприємцем, свою діяльність веде відповідно коду КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів. /а.с. 16/.
Із матеріалів справи слідує, що відповідно договору № 3 оренди вантажного автомобіля від 10.01.2020 року позивачем передано автомобіль марки DAF номер НОМЕР_1 в оренду ФОП ОСОБА_2 .
Згідно п. 4.1 зазначеного договору оренди вантажного автомобіля, термін оренди починається з 10.01.2020 року та завершується 31.12.2020 року. /а.с. 19-20/.
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 313 від 16.06.2020 року автомобіль марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 та напів-причіп за номерними знаками НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , на замовлення ТОВ "Щедрий двір", в місті Гайсин Вінницької області, був навантажений висівками пшеничними (вид пакування насипом) та відправлений автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_2 до АДРЕСА_1 до вантажоодержувача ТОВ "Вібо Транс" для експортера "Білліонтонс груп". /а.с. 17/.
Згідно акту № 224990 від 17.06.2020 року визначено, що інспекторами Укртрансбезпеки в Одеській області у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 "Київ-Одеса км 450+500" проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, модель SERRUS номерні знаки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
За результатами габаритно-вагового контролю посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено факт перевезення вантажу даним транспортним засобом із порушенням ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". /а.с. 23/.
Вказані матеріали для розгляду направлені в орган державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, тобто в управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Так, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову № 198328 від 04.08.2020 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу за допущене порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно санкції абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в розмірі 17 000 грн. /а.с. 26/.
Щодо суті позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-ІІІ). Так, цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до частини 11 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
За приписами частини 3 статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення № 103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення № 103).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Надаючи оцінку обставинам, на які безпосередньо посилається позивач у своєму адміністративному позові, суд враховує, що відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників. Тобто, суб'єктом юридичної відповідальності згідно абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 є автомобільний перевізник.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 33 Закону № 2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Таким чином, суд вкотре наголошує, що відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 Правил дорожнього руху.
Судом встановлено, що станом на день проведення перевірки та складання відповідного акту про виявлене порушення № 224990 від 17.06.2020 року, на підставі якого було винесено оскаржувану постанову. ОСОБА_4 дійсно є власником зазначеного транспортного засобу, однак відповідно до договору оренди вантажного автомобіля № 3 від 10.01.2020 року, згідно якого встановлено, що транспортний засіб марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 передано в оренду ФОП ОСОБА_2 , строком на 1 рік, що також підтверджується актом прийому-передачі від 10.01.2020 року, для перевезень вантажів орендарем.
Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що вищезазначений транспортний засіб марки DAF, за реєстраційним номером НОМЕР_1 на момент проведення контролюючим органом перевірки - 17.06.2020 року перебував у законному користуванні на умовах оренди у ФОП ОСОБА_2 , який використовував його у своїй діяльності. Додатковим підтвердженням цих обставин слугує і той факт, що водій, який керував даним транспортним засобом, згідно копії наказу № 1 від 10.01.2020 року, перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , тобто виконував обов'язки по перевезенню вантажу в межах діяльності підприємця.
Суд звертає увагу на те, що основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України (далі ГК України).
Відносини оренди та лізингу між суб'єктами господарювання регулюються статтями 283, 292 ГКУ. Зазначені статті не містять жодної вимоги щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договорів оренди транспортного засобу, що укладаються між суб'єктами господарювання.
Отже, договір оренди транспортного засобу № 3 від 10.01.2020 року оформлений належним чином та є належним доказом того, що позивач передав в оренду транспортний засіб, який був предметом перевірки 17.06.2020 року.
Враховуючи викладені вище обставини суд доходить висновку, що позивач в розумінні вимог Закону № 2344 в межах спірної ситуації не є автомобільним перевізником, а отже не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно ст. 48 Закону № 2344, у зв'язку з чим правових підстав для застосування до нього адміністративно господарського штрафу згідно абз. 1 ч. 1 ст. 60 цього ж Закону, не має.
Отже, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи, що позивач в межах спірних правовідносин не вважався автомобільним перевізником в розумінні статтей 1, 48 Закону № 2344, тому оскаржувана постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу № 198328 від 04.08.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно, наявні підстави для задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент.номер НОМЕР_3 ) до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 198328 від 04.08.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент.номер НОМЕР_3 ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, ЄДРПОУ 39816845).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович