м. Вінниця
16 листопада 2020 р. Справа № 120/3938/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна" (код ЄДРПОУ - 37247514, місцезнаходження: вул. Блока, 28, м. Вінниця, 21018) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39402165, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) про визнання протиправним та скасування рішення
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 06.05.2020 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0046205005 на суму штрафу в розмірі 7808,67 грн та пені в розмірі 1479,20 грн за період з 21.08.2018 по 21.03.2019.
Вважаючи протиправним вказане рішення, з метою його скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 11.08.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем 18.08.2020 подано матеріали на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 21.08.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Установлено учасникам строк на подання заяв по суті.
На виконання вимог ухвали суду від 21.08.2020 та відповідно до положень ст. 162 КАС України, стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що відповідач заперечує щодо задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Згідно із даних інтегрованої картки платника 71010000 (єдиний внесок за найманих працівників) по ІП "Сканди лайн Україна" (СДРІЮУ 37247514) утворився борг по єдиному внеску:
станом на 20.02.2018 у сумі 3869,26 грн (борг виник в результаті подання звіту за січень 2018 р. №9025254217 від 19.02.2018), погашення якого відбулося 21.02.2018;
станом на 22.10.2018 у сумі 2056,53 грн (борг виник в результаті подання звіту за вересень 2018 р. №9216464327 від 08.10.2018) погашення якого відбулося 24.10.2018;
станом на 20.12.2018 у сумі 7994,53 грн (борг виник в результаті подання звіту за листопад 2018 р. № 9284178217 від 19.12.2018), погашення якого відбулося 21.03.2019;
станом на 21.01.2019 у сумі 8338,00 грн (борг виник в результаті подання звіту за грудень 2018 р. №9298348097 від 09.01.2019), погашення якого відбулося 21.03.2019;
станом на 20.02.2019 у сумі 8392,51 грн (борг виник в результаті подання звіту за січень 2019 р. № 9014100719 від 07.02.2019), погашення якого відбулося 21.03.2019;
станом на 20.03.2019 у сумі 8392,51 грн (борг виник в результаті подання звіту за лютий 2019 р. № 9049787545 від 19.03.2019), погашення якого відбулося 21.03.2019.
В результаті чого, ГУ ДПС у Вінницькій області відповідно до Закону № 2464 було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0046205005 від 06.05.2020 та надіслано засобами поштового зв'язку.
При цьому, Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить будь-яких виключень щодо звільнення платника від застосування штрафних санкцій.
22.09.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача в якій останній виклав свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у наступному.
Так, згідно частині 12 статті 9 Закону 2464, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Проте, поза увагою відповідача залишилась частина 7 цієї ж статті Закону 2464, згідно якій єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Виключення з цього правила Закон надає лише фізичним особам-підприємцям та фізичним особам, які забезпечують себе роботою самостійно.
Водночас, фінансовий стан позивача дозволяв сплачувати податки та збори у розмірі та строки, встановлені Податковим кодексом України та Законом України № 2464. Несвоєчасна ж сплата узгоджених зобов'язань з єдиного внеску була зумовлена виключно протиправними діями відповідача із зупинення видаткових операцій на всіх банківських рахунках позивача.
У свою чергу, усвідомлюючи свій обов'язок сплачувати податки та збори та відповідальність за їх несплату, позивач неодноразово звертався до банківських установ за проведенням транзакцій зі сплати податків, зборів та заробітної плати. Проте, на всі звернення позивача, банківські установи відповідали відмовою.
У контексті спірних правовідносин, об'єктивна сторона складу правопорушення (усічений склад), передбаченого п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 характеризується пасивною поведінкою платника єдиного внеску - бездіяльністю платника за умови об'єктивної можливості виконати обов'язок зі сплати єдиного внеску. Іншими словами, маючи можливість виконати обов'язок зі сплати єдиного внеску, позивач не вчиняє активних дій з виконання такого обов'язку.
Водночас, неодноразові звернення позивача до банківських установ на предмет проведення транзакцій зі сплати податків, єдиного внеску та виплати заробітної плати, свідчать про активну поведінку позивача, спрямовану на виконання вимог зі сплати обов'язкових платежів до бюджету.
Зазначена активна поведінка позивача, поряд із встановленою судом (справа № 120/3978/18-а) протиправністю дій відповідача із зупинення всіх видаткових операцій на банківських рахунках позивача за межами строку дії Рішення ВОАС у справі № 802/2204/17-а, свідчить про відсутність об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого п.2 ч.11 ст. 25 Закону України № 2464. В той час, несвоєчасне погашення зобов'язань з єдиного внеску було зумовлене виключно поведінкою самого відповідача.
Аргументація відповідача щодо виникнення недоїмки з єдиного внеску на певну календарну дату оперує номерами звітів за певний місяць, поданих позивачем. Проте, позивач не подавав звітів з такими номерами. Натомість, позивачем були подані: звіт за січень 2018 року № 9025254213, поданий 19.02.2018 (квитанція від 27.02.2018 ); звіт за вересень 2018 року № 9216464357, поданий 08.10.2018 (квитанція від 08.10.2018); звіт за листопад 2018 року № 9284178195, поданий 19.12.2018 (квитанція від 20.12.2018); звіт за грудень 2018 року № 9298348125, поданий 09.01.2019 (квитанція від 10.01.2019); звіт за січень 2019 року № 9012100722, поданий 07.02.2019 (квитанція від 07.02.2019); звіт за лютий 2019 року № 9049787528, поданий 19.03.2019 (квитанція від 19.03.2019).
Отже, на думку позивача, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач керувався не документами (звітами з єдиного внеску), поданими позивачем, а іншими документами, які позивачем не подавались.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Іноземне підприємство "Сканди Лайн Україна" зареєстроване, як юридична особа 30.08.2010, номер запису: 11741020000008791 та є платником єдиного внеску.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі №802/2204/17-а адміністративний позов задоволено та зупинено видаткові операції платника податків на розрахункових рахунках ІП "Сканди Лайн Україна". Рішення суду було допущено до негайного виконання.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Сканді Лайн Україна" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись із протиправними діями Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо зупинення видаткових операцій на рахунках Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна" позивач звернувся до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №120/3978/18-а, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо зупинення видаткових операцій на рахунках Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна" після 15.08.2018 та скасовано зупинення видаткових операцій на рахунках Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна", відкритих у банківських установах, що були зупинені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі № 802/2204/17-а.
21.03.2019, після скасування судом зупинення видаткових операцій на рахунках, позивачем здійснено погашення:
- заборгованості по заробітній платі за листопад 2018 року - лютий 2019 року у сумі 122 434,94 грн (платіжне доручення ЯЯ №5435755 від 21.03.2019);
- заборгованості з ПДФО із заробітної плати за листопад 2018 року - лютий 2019 року в сумі 27 377,22 грн (платіжне доручення №99 від 21.03.2019);
- заборгованості по сплаті ЄСВ із заробітної плати за листопад 2018 року - лютий 2019 року в сумі 33 461,02 грн (платіжне доручення №98 від 21.03.2019);
- заборгованості з військового збору із заробітної плати за листопад 2018 року - лютий 2019 року в сумі 2 281,38 грн (платіжне доручення №100 від 21.03.2019).
06.05.2020 Головним управлінням ДПС прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0046205005, яким нараховано позивачу штраф у розмірі 7808,67 грн та пеню в розмірі 1479,20 грн (за період з 21.02.2018 по 21.03.2019).
Не погоджуючись із даним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України.
Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги за №23333/6/99-00-06-03-01-06 від 21.07.2020 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0046205005 від 06.05.2020 залишено без змін.
Вважаючи протиправним вказане рішення, з метою його скасування, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953.
Суд при прийнятті рішення виходить з норм законодавства, які діяли на момент винесення оскаржуваного рішення.
Форма рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску затверджена в додатку 12 до вказаної Інструкції.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області за змістом та формою в повному обсязі відповідає вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки разом із зазначеним рішенням позивачу було направлено розрахунок штрафних санкцій, з якого вбачаються підстави нарахування штрафних санкцій.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В силу пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сум єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
В той же час наведені положення узгоджуються із приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - інструкція), де в розділі VII "Фінансові санкції" серед іншого передбачено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, фіскальні органи застосовують штрафні санкції у таких розмірах: За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015 та надалі, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди. Для платників, зазначених у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний рік, для платників, зазначених у підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, - календарний квартал відповідно.
Відповідно до матеріалів справи, у зв'язку з несплатою сум єдиного внеску у позивача утворилася недоїмка за період з 21.02.2018 по 21.03.2019, що стало підставою для нарахування податковим органом штрафу у розмірі 20 відсотків від своєчасно несплачених сум та застосування пені, про що винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0046205005 від 06.05.2020.
Водночас, судом досліджено та встановлено передумови виникнення такої недоїмки.
Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі №802/2204/17-а адміністративний позов задоволено та зупинено видаткові операції платника податків на розрахункових рахунках ІП "Сканди Лайн Україна". Рішення суду було допущено до негайного виконання.
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Сканді Лайн Україна" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року залишено без розгляду.
В подальшому, не погоджуючись із протиправними діями Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо зупинення видаткових операцій на рахунках Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна" позивач звернувся до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №120/3978/18-а, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо зупинення видаткових операцій на рахунках Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна" після 15.08.2018 та скасовано зупинення видаткових операцій на рахунках Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна", відкритих у банківських установах, що були зупинені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі № 802/2204/17-а.
У вказаному рішенні суд першої інстанції зазначив, що накладення адміністративного арешту на майно та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є за своєю правовою природою різними способами забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Зазначене також узгоджується із приписами ст. 283 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів. Зокрема, податковий орган може звертатися із заявою щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків та з заявою щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Так, з огляду на положення п. 91.4. ст. 91 ПК України, зупинення видаткових операцій - це строковий винятковий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, встановлений судом і сплив такого строку припиняє суб'єктивне право відповідача вимагати виконання такого обов'язку та обов'язок позивача його виконати. Це означає, що строк зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків відноситься до преклюзивних строків.
Преклюзивний строк - це період, із закінченням якого припиняється право як таке. Він надає уповноваженій особі виключно визначений час для реалізації свого права і припиняє це право у разі його невикористання чи неналежного використання. Цей строк встановлюється для спонукання особи до здійснення свого права, в іншому ж випадку це право припиняється.
Встановлений судом строк не є процесуальним строком на реалізацію відповідачем свого права стягувана (органу стягнення), а є строком існування самих правовідносин зупинення видаткових операцій, встановленого судом.
Таким чином, і право відповідача, і обов'язок позивача по його закінченню припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права за межами строку зупинення видаткових операцій, в тому числі застосування примусових заходів відповідач вчиняти не має права.
Також, суд першої інстанції враховував, що протягом дії встановленого судом двомісячного строку зупинення видаткових операцій на рахунках позивача, з 14.06.2018 по 15.08.2018, відповідач не вчинив жодних дій щодо реалізації своїх прав - ні виходу за місцезнаходженням позивача для проведення документальної перевірки, ні звернення до банківських установ щодо зупинення видаткових операцій на рахунках позивача. При цьому суд враховує, що ухвалою ВОАС від 04.10.2018 надано роз'яснення щодо строків зупинення видаткових операцій на рахунках позивача, в яких суд, покликаючись на положення ч. 91.4 ст. 91 ПК України, роз'яснив, що відповідний строк складає два місяці і початок відліку строку зупинення слід обраховувати з 14.06.2018.
Отже, встановлений судом двомісячний строк на зупинення видаткових операцій на рахунках позивача починав свій відлік з дати проголошення судового рішення, а саме з 14.06.2018 і спливав 15.08.2018.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції у справі №120/3978/18-а дійшов висновку, що відповідач протиправно звернувся до банківських установ щодо зупинення видаткових операцій на рахунках позивача після спливу двомісячного строку з моменту прийняття ВОАС у справі №802/2204/17-а рішення від 14.06.2018, оскільки такі дії відповідача суперечать положенням Податкового кодексу України, що були чинні на час виникнення спірних правовідносин.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі №120/3978/18-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №120/3978/18-а залишено без змін. Апеляційний суд у вказаній постанові погодився з висновком суду першої інстанції, що встановлений судом двомісячний строк на зупинення видаткових операцій на рахунках позивача починав свій відлік з дати проголошення судового рішення, а саме з 14.06.2018 та закінчився 15.08.2018. При цьому відповідач, звернувшись у вересні 2018 року до банківських установ із листами від 31.08.2018 про зупинення видаткових операцій на рахунках, зупинив видаткові операції на рахунках позивача за межами спливу строку, на який суд зупинив видаткові операції на рахунках позивача, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо реалізації ним управлінських (владних) повноважень.
За встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач звернувшись у вересні 2018 року до банківських установ із листами від 31.08.2018 про зупинення видаткових операцій на рахунках Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна", порушив законні права та інтереси останнього, оскільки контролюючим органом не надано суду обґрунтованих та достовірних фактів підтвердження того, що вказаний спосіб впливу на платника податків є законним.
В силу ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тому, у відповідності до п. 4 ст. 78 КАС України, факт протиправності дій Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо зупинення всіх видаткових операцій на рахунках позивача з вересня 2018 року по березень 2019 року не потребує доказування.
При цьому, суд враховує добросовісність позивача, як платника податків, який подавав звітність та неодноразово звертався до банківських установ із зверненнями щодо проведення транзакцій з виплати заробітної плати та сплати податків та зборів до бюджету по розрахункових рахунках позивача. Вказані обставини підтверджуються відповідями: АТ "Альфа-Банк" від 28.09.2018 за №85803-23.1-б/б; АТКБ "Приватбанк" від 19.12.2018 за №20.1.0.0.0/7 -181213/1533; ПАТ "Державний ощадний банк України" від 14.01.2019 за №46-07/232/801БТ.
Проте, на звернення позивача, банківські установи вказували на арешт рахунків підприємства, на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі №802/2204/17-а, яким зупинено видаткові операції платника податків на розрахункових рахунках ІП "Сканди Лайн Україна".
Крім того, суд враховує ту обставину, що після скасування судом зупинення видаткових операцій на рахунках, позивачем 21.03.2019 здійснено погашення заборгованостей.
Суд зазначає, що застосування штрафних санкцій та пені до платника податків за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тобто за невчинення дій, які платник об'єктивно не міг вчинити через неправомірне зупинення видаткових операцій на його рахунках, відкритих у банківських установах на підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 у справі № 802/2204/17-а, є порушенням принципів обґрунтованості, розсудливості, пропорційності та не відповідає принципу належного урядування.
Визначаючись щодо несвоєчасної сплати заборгованості за період з 21.02.2018 по 14.06.2018 (дату ухвалення рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/2204/17-а) позивач в заявах по суті не наводить мотиви протиправності нарахування такої недоїмки.
Судом, в свою чергу, встановлено, що згідно даних інтегрованої картки платника податків у позивача станом на 20.02.2018 утворився борг в сумі 3869,26 грн в результаті подання звіту за січень 2018 року. Вказана заборгованість була сплачена позивачем 21.02.2018, тобто з пропуском визначеного строку, що доводиться матеріалами справи
Одночасно варто акцентувати увагу на тому, що навіть за наявності підстав для визнання правомірними висновків контролюючого органу в певній частині застосованих санкцій, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі 21-527во06).
При цьому, суд враховує, що у даній спірній ситуації, суд не може самостійно виокремити цю частину, оскільки рішення прийняте за весь період, та на суму, яку не можна роз"єднати.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
Відповідачем, у свою чергу, не доведено та не надано доказів, які підтверджують правомірність застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з вересня 2018 року по березень 2019 року.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0046205005 від 06.05.2020, у зв'язку з чим таке підлягає скасуванню. Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, оскільки позов задоволено, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №0046205005 від 06.05.2020.
Стягнути на користь Іноземного підприємства "Сканди Лайн Україна" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір в розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: Іноземне підприємство "Сканди Лайн Україна" (код ЄДРПОУ - 37247514, місцезнаходження: вул. Блока, 28, м. Вінниця, 21018); Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 39402165, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)
Повний текст рішення складено: 16.11.2020
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна