12 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 906/1070/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Бондар І.М. - адвокат (ордер від 09.10.2019 серія КВ № 22106)
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи"
до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" (далі - ТОВ НВП "Українські авіаційні системи", позивач) звернулось до господарського суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Житомирське регіональне управління" акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - відповідач) про зобов'язання виконати умови договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання за договором банківського рахунку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2020 (суддя Спичак О.М.) позов задоволено повністю, зобов'язано відповідача виконати умови договору банківського обслуговування в частині зарахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 5 000 грн згідно з платіжним дорученням від 22.08.2019 № 186, яке сформовано через рахунок в АТ "Сбербанк"; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1 921 грн.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем було безпідставно встановлено неприйнятно високий ризик ділових відносин з ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" і, як наслідок, неправомірно не виконано обов'язок з обслуговування рахунка ТОВ НВП "Українські авіаційні системи", а саме не зараховано на розрахунковий рахунок ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" грошові кошти у розмірі 5 000 грн згідно з платіжним дорученням від 22.08.2019 № 186, яке сформовано через рахунок в АТ "Сбербанк".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 (колегія суддів у складі: Хрипун О.О., Агрикова О.В., Тарасенко К.В.) рішення господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду, 28.07.2020 (згідно з відмітками на конверті) ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" звернулося до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020; рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2020 залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" та призначено її до розгляду на 22.10.2020. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Бенедисюка І.М. розгляд касаційної скарги 22.10.2020 не відбувся. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 призначено розгляд касаційної скарги ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" на 12 листопада 2020 року.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що касаційну скаргу не отримував, через це 09.10.2020 звернувся до суду для ознайомлення з матеріалами справи для можливості скористатися процесуальним правом на подання відзиву на скаргу. Водночас у відзиві відповідач зазначає, що постанову апеляційного господарського суду у справі прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому просить залишити зазначене судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд у складі колегії суддів вважає клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню на підставі статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У зв'язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 09.11.2020, який наявний в матеріалах справи.
11.11.2020 від відповідача на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (підписане електронним цифровим підписом), яке мотивоване тим, що відповідач не має можливості забезпечити явку свого представника до вказаного судового засідання через захворювання представника відповідача адвоката Лопатнікової А.В. на Covid-19.
У судовому засіданні 12.11.2020 Суд, заслухавши думку присутніх учасників справи щодо заявленого клопотання про відкладення, відмовив у задоволенні клопотання відповідача, оскільки участь представників учасників справи у засіданні суду касаційної інстанції не є обов'язковою згідно із законом; не визнавалася вона такою й судом. Судочинство в Україні здійснюється і в умовах карантину. Матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду касаційної скарги й за відсутності представника відповідача.
Так, касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.
Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин у вказаній справі та в справі № 906/1070/19.
Так, зокрема:
- у справі від 16.10.2018 № 910/21320/17 позов обґрунтовано посиланнями на неправомірність одностороннього розірвання Банком договору банківського обслуговування, укладеного з Товариством, та відмови від зарахування коштів на розрахунковий рахунок, що був відкритий на його виконання, за платіжними дорученнями Товариства. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, що 06.06.2017 Банк відкрив Товариству поточний рахунок № НОМЕР_1 на підставі заяви про відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, за якими Товариство приєдналося до Умов, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, та які разом складають Договір банківського обслуговування
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові у справі № 910/21320/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності встановлення Банком Товариству неприйнятно високого ризику ділових відносин та, відповідно, їх припинення шляхом розірвання Договору, закриття рахунку № НОМЕР_1 та відмови від виконання договірних зобов'язань з виконання платіжних доручень Товариства.
Судом апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, встановлено таке.
Як пояснює позивач, ним було підписано заяву про приєднання до договору банківського рахунку з АТ КБ "Приватбанк" в особі Житомирського центрального відділення Філії "Житомирське регіональне управління", а 12.07.2019 АТ КБ "Приватбанк" в особі Житомирського центрального відділення Філії "Житомирське регіональне управління" було відкрито ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" рахунок № НОМЕР_2 .
Докази на підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи не надано.
Відкриття вказаного банківського рахунку було підтверджено відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції. Однак відповідач наполягає, що рахунок № НОМЕР_2 відкрито через технічну помилку і за даним рахунком позивачем не проведено жодної операції, Банком не встановлено жодного ліміту. Також відповідач звернув увагу суду на те, що ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" не сплачував комісію за відкриття банківського рахунку № НОМЕР_2 відповідно до тарифів, умов та правил АТ КБ "Приватбанк".
При цьому з наданих позивачем копій листів, надісланих на електронну скриньку, вбачається, що 10.07.2019 АТ КБ "Приватбанк" було виявлено неточності у документах, завантажених ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" у "Приват24 для бізнесу", та запропоновано в строк до 12.07.2019 повторно додати в "Приват24 для бізнесу" розшифровку по КВЕД стр. 2000 звіту про прибутки та збитки або звіт про основні показники діяльності підприємства (форма № 1 - підприємництво) за останній звітній рік. У листі від 09.08.2019 була висловлена аналогічна вимога зі строком до 11.08.2019. У листі від 17.08.2019 була висловлена аналогічна вимога зі строком до 18.08.2019.
30.07.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 156 щодо блокування фінансових операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження укладення між сторонами договору не надано суду заяву, в якій би було зазначено, що, підписавши цю заяву, ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" приєднується і погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
У свою чергу, відповідач заперечує факт укладання з позивачем договору через систему інтернет-клієнт-банк шляхом приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті httr://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ненадання позивачем належних доказів на підтвердження наявності та умов договору між ним як клієнтом та АТ КБ "Приватбанк" унеможливлює спонукання відповідача до їх виконання.
Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового акта, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками суду попередньої інстанції стосовно встановлення ним обставин справи, містять посилання на обставини, які були предметом дослідження й оцінки судом попередньої інстанції та були спростовані ним.
Разом з тим суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що посилання скаржника в касаційній скарзі на постанову в іншій справі не можуть бути взяті до уваги, оскільки ця постанова прийнята за іншої, ніж у даній справі, фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.
Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 906/1070/19.
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ НВП "Українські авіаційні системи" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 906/1070/19.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A N32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, N 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, N 212-A, с.15, п.31).
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Українські авіаційні системи" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 906/1070/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суддя В. Селіваненко