18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 листопада 2020 року м. Черкаси справа № 925/1029/20
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М, без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації про стягнення 61493 грн. 52 коп.,
Позивач - публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 61493 грн. 52 коп. боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано тим, що позивачем в період з серпня 2019 року по березень 2020 року надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення на пільгових умовах відповідно до законодавства, які позивачем в повному обсязі не відшкодовані.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19.08.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1029/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.10.2020 року.
Відповідач в особі свого представника подав суду 02.09.2020 року відзив на позовну заяву (вх. № 13441/20, а.с. 48-51), в якому просив у задоволенні позову відмовити через неправомірність вимог. Так, відповідач зазначив, що рішеннями Лисянської районної ради від 20.12.2018 року №33-26/VII «Про районний бюджет на 2019 рік» та від 24.12.2019 року №43-24/VII субвенції по компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі не передбачені. Пред'явлення позову до відповідача є безпідставним, оскільки відповідач дотримується приписів законодавства і не може взяти на себе зобов'язання, які суперечать чинному законодавству. Дана заборгованість виникла у зв'язку з тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 та 2020 роки» кошти на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку окремим категоріям громадян не передбачені. Відповідно договір про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку на 2017 рік не укладався. Відповідач, який є головним розпорядником коштів, не має змоги погасити заборгованість в заявленій у позові сумі за надані послуги зв'язку за 2019 рік , 2020 рік пільговим категоріям громадян. У разі врегулювання питання щодо фінансування видатків за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян на державному рівні, відповідач сплатить всю суму заборгованості перед позивачем. До того ж, відповідач фінансується з державного бюджету, а отже здійснити будь-яку виплату самостійно без надходження видатків і субвенцій з бюджету не має права.
Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили. Позивач в особі свого представника подав суду 01.10.2020 року заяву (вх. № 15180/20, а.с. 62), в якій підтримав позовні вимоги, просив розгляд справи провести без участі їх представника за наявними в ній матеріалами. Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання судом був повідомлений належним чином відповідно до даних Укрпошти сервіс відстеження поштових відправлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з таких підстав.
Позивач у період з серпня 2019 року по березень 2020 року надавав телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають у смт. Лисянка та Лисянському районі Черкаської області у тому числі пільгових категорій, і щомісяця звертався до відповідача з відповідними листами № 71і200-05- від 06.09.2019, № 71і200-05-395 від 07.10.2019, № 71і200-05-411 від 06.11.2019, № 71і200-05-434 від 05.12.2019, № 71і200-05-6 від 10.01.2020, № 71і200-05-67 від 06.02.2020, № 71і200-05-110 від 06.03.2020 про погодження вартості наданих послуг згідно з формою " 2-пільга" та із актом звіряння за формою " 3-пільга" (а. с. 11, 15, 19, 23, 27, 30,34).
Міністерство соціальної політики України листом від 20.01.2020 року повідомило позивача про розгляд його листа стосовно надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян та зауважило, що Держаним бюджетом України починаючи з 2016 року не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв'язку, в зв'язку з чим рекомендовано звернутись до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (а.с. 37).
Як вбачається із актів звірок взаєморозрахунків форми "3-пільга", розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, розрахунку видатків форми " 2-пільга", на виконання вимог законодавства із надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, позивачем у період з серпня 2019 року по березень 2020 року надані послуги пільговим категоріям абонентів на загальну суму 61493 грн. 52 коп. (за серпень 2019 року - 9668 грн. 01 коп., за вересень 2019 року - 9514 грн. коп., за жовтень 2019 року - 9302 грн. 23 коп., за листопад 2019 року - 8740 грн. 82 коп., за грудень 2019 року - 8720 грн. 65 коп., за січень 2020 року - 7869 грн. 02 коп., за лютий 2020 року - 7678 грн. 54 коп.) акти щомісяця направлялися відповідачу, що відповідачем не заперечується.
З розрахунків позивача вбачається, що відповідач відшкодування наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 61493 грн. 52 коп., з урахуванням коригування загальної кількості пільговиків та розміру пільг за період з 01.08.2019 року по 29.02.2020 року. Стягнення цієї заборгованості є предметом спору у справі, що розглядається.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із актів цивільного законодавства, а саме - Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про охорону дитинства", "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з преамбулою Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", цей Закон визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 названого Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Законами України від 22.10.1993 № 3551-ХII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", від 23.03.2000 № 1584-ІІІ "Про жертви нацистських переслідувань", від 28.02.1991 № 796-ХII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 24.03.2008 № 203/98-ВР "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від 24.03.1998 № 203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" і від 26.04.2001 № 2402-ІІІ "Про охорону дитинства" встановлені пільги з оплати послуг зв'язку (далі - телекомунікаційних послуг) для визначеної цими Законами категорій осіб (далі - пільгові категорії громадян).
Згідно з ч.6 ст. 48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
За змістом підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 БК України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Закон України "Про телекомунікації" та Правила не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 N 256 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг. Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Відповідно до ч. 1 п.8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки із постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку).
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр). Згідно з пунктами 10, 11 Реєстру, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1101 затверджено "Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення".
Пунктами 2, 3 Порядку визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
Відповідно до п. 5 Порядку розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, кількості малих групових будинків та дітей, які перебувають в них, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.
Пунктами 7-9 Порядку визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення подають щомісяця: до 25 числа регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на наступний місяць; до 8 числа заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на поточний місяць.
Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки та не пізніше ніж протягом двох робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць, за якими Мінсоцполітики не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, зокрема - Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, Статуту та внутрішніх актів товариства. Згідно з п. 2.2.1. Статуту товариства, одним із його видів діяльності є надання телекомунікаційних послуги споживачам.
Черкаська філія публічного акціонерного товариства "Укртелеком" є відокремленим підрозділом публічного акціонерного товариства, не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства публічного акціонерного товариства частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва.
Відповідач - Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації в особі його керівника є головним розпорядниками коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, а з 01.01.2020 року є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.
У період з 01 серпня 2019 року по 29 лютого 2020 року позивач надав послуги зв'язку споживачам, які проживають на території смт. лисянка та Лисянському районі Черкаської області які, згідно з нормами чинного законодавства належать до пільгових категорій громадян на загальну суму 61493 грн. 52 коп., відповідач зазначені витрати позивачу не відшкодував, що і стало підставою звернення до суду. Наявність і розмір спірної заборгованості позивачем доведено і підтверджено належними і допустимими доказами, відповідачем - не спростовано.
З огляду на викладене вище суд вбачає, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
При цьому, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.
Крім того, п. 14 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016 року № 1789-VIII, ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 20-4, зокрема: до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали інвалідами під час проходження військової служби; інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сімом, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Разом з тим, вказаним нормативним актом не перекладається відповідальність держави за невиконання взятих своїх зобов'язань перед громадянами, що мають відповідні пільги та перед операторами зв'язку, які належним чином виконали свій обов'язок і надали послуги на органи місцевого самоврядування.
Саме відповідач є управлінням державної адміністрації до компетенції якого відноситься питання соціального захисту населення (постанова Верховного Суду від 26.06. 2018 року у справі № 924/781/17).
Таким чином, враховуючи п. 20-4 ст. 91 Бюджетного кодексу України, п. 2, 3 Порядку, судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що відповідач не має законодавчо встановленого обов'язку по відшкодуванню або фінансуванню пільг з послуг зв'язку.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 509, ч.ч. 3,4 ст. 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
З огляду на вищезазначене, у позивача виникло право на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1, ст. 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Згідно п.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
При цьому, ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 року по справі № 924/781/17).
Отже надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян є обов'язком позивача.
Не визначення порядку відшкодування різниці вартості послуг зв'язку на пільгових умовах проти повної вартості є непропорційним втручанням держави у право власності позивача непорушність якого гарантується Конституцією України та Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод".
В свою чергу, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Аналогічні правові позиції наведені у постановах Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі №911/1541/17, від 17.04.2018р. у справі №906/621/17, від 05.07.2018р. у справі №904/7478/17.
Законодавство і судова практика України в цьому питанні узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ, викладеними у його рішеннях.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005р. у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004р. у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Суд враховує, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, про що зазначалось вище. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону зобов'язаний відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів ці витрати.
Таким чином, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону, і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких осіб.
На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з відповідача61493 грн. 52 коп. боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі за період з 01.08.2019 року по 29.02.2020 року, відсутність бюджетного фінансування відповідача на проведення відшкодування за надані пільги з послуг зв'язку та оплату заборгованості, яка утворилась, не звільняє його від виконання обов'язків згідно із законодавством.
Доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком", в тому числі і через відсутність коштів на проведення відшкодування за надані пільги з послуг зв'язку та оплату заборгованості, яка утворилась, суд вважає необґрунтованими і з цих підстав відхиляє.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладених обставин справи та вимог законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і з зазначених вище підстав задовольняє повністю. Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, ідентифікаційний код юридичної особи 03195725, місцезнаходження: 19300, Черкаська область, смт. Лисянка, пл. Миру, буд. 30 на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", ідентифікаційний код юридичної особи 01181877, місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, буд. 34 - 61493 грн. 52 коп. заборгованості, 2102 грн. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Пвнічного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 16.11.2020 року.
Суддя В.М. Грачов