18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 листопада 2020 року Черкаси справа № 922/1625/20
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю прокурора відділу прокуратури Черкаської області Вітер Л.В. та за участю представника відповідача - Джирми А.В., адвокат, розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовною заявою керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 42376,56 грн,
Керівник Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області звернувся у Господарський суд Харківської області в інтересах держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ», у якому просить суд:
- визнати недійсними додаткові угоди: №3 від 10.05.2019, №6 від 16.07.2019, №8 від 29.11.2019, які укладалися до договору на постачання природного газу від 14.03.2019 №С/355-19 між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» на користь держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області збитки у виді надмірно сплачених грошових коштів у сумі 27973,93 грн;
- та відшкодування судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорювані додаткові угоди суперечать пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки вони укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку природного газу в період виконання умов договору, що у свою чергу спричинило державі збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів в оспорюваній сумі.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано прокурору строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази сплати судового збору у сумі 4204,00 грн до Державного бюджету України.
24.06.2020 прокурор надіслав до суду листа від 24.06.2020 про сплату судового збору у сумі 4204,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1427 від 18.06.2020.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 21.07.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
25.08.2020 прокурор надіслав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд, крім визнання недійсними додаткових угод: №3 від 10.05.2019, №6 від 16.07.2019, №8 від 29.11.2019, також визнати недійсною додаткову угоду №10 від 20.01.2020, які укладалися до договору на постачання природного газу від 14.03.2019 №С/355-19 між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ»; та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» на користь держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області збитки у виді надмірно сплачених грошових коштів у сумі 42376,56 грн.
У зв'язку із збільшенням позовних вимог за клопотанням відповідача протокольною ухвалою від 25.08.2020 суд відклав підготовче засідання у справі.
За клопотанням прокурора протокольною ухвалою від 03.09.2020 суд відклав підготовче засідання у справі.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.09.2020 прийнято до розгляду заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.10.2020 розгляд справи відкладено, у зв'язку із задоволенням клопотання прокурора про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 11.11.2020 позивач (його представник) не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату час проведення судового засідання.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справи докази, суд
З позовом до суду в інтересах держави звернувся керівник Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області, який просив визнати недійсними додаткові угоди: №3 від 10.05.2019, №6 від 16.07.2019, №8 від 29.11.2019, №10 від 20.01.2020, які укладалися до договору на постачання природного газу від 14.03.2019 №С/355-19 між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ»; та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» на користь держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області збитки у вигляді надмірно сплачених грошових коштів у сумі 42376,56 грн.
У позовній заяві прокурор посилається на порушення інтересів держави, зазначив про необхідність їх захисту та стверджує про наявність у нього підстав для звернення до суду, зокрема,зазначаючи, що під час закупівлі природного газу порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання. Крім того, укладення додаткових угод всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є прямим порушенням законності в бюджетній сфері, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний і моральний збиток, що не може не відобразитись на державних інтересах та авторитеті держави, а також порушує інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування, як розпорядника державних коштів, який в межах здійснення покладених на нього функцій зобов'язаний забезпечувати ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів. Також прокурор зазначив, що Височанською селищною радою Харківського району Харківської області, не вжито належних заходів до визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю природного газу та повернення надмірно сплачених коштів, в тому числі шляхом звернення до суду.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Відповідно до частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це у позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
За доводами прокурора під час опрацювання інформації, розміщеної на офіційному веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель «Prozorro» щодо проведених відкритих торгів із закупівлі товарів, робіт та послуг розпорядниками бюджетних коштів м.Люботин та Харківського району встановлено факти порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що свідчить про порушення позивачем та відповідачем законодавства про публічні закупівлі, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду.
Відповідно до части 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За положеннями частини 3 цієї статті встановлено, що оспорювати правочин у суді передусім має право одна із сторін або інша заінтересована особа. Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, управі пред'являти позов про визнання недійсним правочину, який укладений іншими сторонами. За відсутності визначення поняття заінтересована особа під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Крім того, у визначених законом випадках оспорювати правочин у суді має також прокурор, який, зокрема, звертається до суду з позовною заявою.
Як зазначено вище, положеннями частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відкриття провадження у справі за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Водночас, суд зазначає, що коли правочин оспорюється однією із його сторін, то необхідно враховувати те, чи порушено її право. Як вбачається з наданих прокурором листів Височанської селищної ради, які були направлені прокурору за результатами розгляду їх звернень, селищною радою зазначено, що їх інтереси при укладенні, оспорюваних прокурором, додаткових угод не порушені, вони вчинені згідно з положеннями чинного законодавства, отже, і застосовувати будь-які цивільно-правові засоби для визнання їх недійсними у селищної ради немає підстав.
Як вбачається зі змісту укладеного між Височанською селищною радою Харківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» договору на постачання природного газу від 14.03.2019 №С/355-19, відповідач зобов'язався поставити споживачеві відповідний товар (природний газ) відповідної якості та у кількості, яка визначена у договорі, а споживач у свою чергу зобов'язаний оплатити вартість отриманого газу.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 Цивільного кодексу України)
Відповідно до статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Отже, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» діяли, укладаючи та виконуючи зобов'язання за укладеним договором поставки газу діяли, як два рівнозначних суб'єкта і правовідносини, які виникли між ними носять характер приватно-правових, тобто у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування не виконував функції суб'єкта владних повноважень.
Отже, зазначення прокурором Височанської селищної ради, як органу, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і відповідно позивачем є помилковим, оскільки селищна рада не наділена такими повноваженнями у спірних правовідносинах.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Статтею 7 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено органи, які здійснюють державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.
Згідно з частиною 3 статті 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, основними завданнями Мінекономрозвитку є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державних та публічних закупівель. Повноваження здійснюються шляхом здійснення нормативно-правового забезпечення державного регулювання у сфері публічних закупівель, аналізу функціонування системи публічних закупівель, узагальнення практики здійснення закупівель, надання роз'яснень щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель.
Статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно з положеннями статті 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до пункту 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Разом з тим, Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №310 від 06.08.2014, визначено, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України, які є центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та невиконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Так, зокрема, згідно з пунктами 3, 4, 9 частини 4 Положення про Державну аудиторську службу України, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
За змістом пунктів 2, 5 Положення про Державну фінансову інспекцію України, остання відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний фінансовий контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Суд з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, а отже суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила (за ухвалою суду у разі залишення позовної заяви без розгляду). У разі подання прокурором такої заяви, судом буде вирішено питання про повернення судового збору, а оскільки такої заяви прокурором не подано підстав для повернення судового збору у суду немає.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 226, статтями 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Залишити позов без розгляду.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 16.11.2020.
Суддя Кучеренко О.І.