Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" листопада 2020 р.Справа № 922/2164/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", с.Покровське Красноградського району Харківської області,
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартекспорт", м.Київ , 2) Державного реєстратора Зачепилівської селищної ради Харківської області Лазарєва Юрія Олексійовича, смт Зачепилівка Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Забарино Зачепилівського району Харківської області,
про визнання протиправним та скасування рішення,
за участю представників:
позивача - не з'явився;
1-го відповідача - Мельничук І.В. (довіреність б/н від 31.07.2020), в режимі
відеоконференції;
2-го відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія", с. Покровське Красноградського району Харківської області, 09.07.2020 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартекспорт", м.Київ, та державного реєстратора Зачепилівської селищної ради Харківської області Лазарєва Юрія Олексійовича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Зачепилівської селищної ради Харківської області Лазарєва Юрія Олексійовича щодо державної реєстрації речового права на земельну ділянку з кадастровим номером: 6322281000:04:000:0506 (номер запису про інше речове право в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 32371192; індексний номер рішення: 47755325), на підставі договору оренди землі, укладеного між ТОВ "Смартекспорт" та ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2020 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2164/20 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Ухвалою господарського суду від 01.09.2020, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі продовжено до 12.10.2020.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/2164/20 закрито; розгляд справи по суті призначено на 27.10.2020 о 14:40.
Позивач у судові засідання з розгляду справи по суті 27.10.2020 та 12.11.2020 не з'явився; про причину неявки суд не повідомив; заяви про розгляд справи за його відсутністю не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
До матеріалів справи долучено заяву позивача (вх. № 23849 від 13.10.2020) про проведення підготовчого засідання, призначеного на 13.10.2020, без його представника. Проте, суд вважає, що така заява не може бути врахована на стадії розгляду справи по суті, оскільки в даній заяві представником позивача не зазначено, що він у подальшому не буде брати участь у наступних судових засіданнях та просить інші судові засідання проводити без його участі.
Одним із завдань підготовчого провадження є збір доказів, визначення остаточних позовних вимог, а на стадії розгляду справи по суті такі докази досліджуються судом та встановлюється, чи підтверджують такі докази позовні вимоги. Неприбуття у судове засідання позивача, та ненадання оригіналів документів для огляду, унеможливлює надання оцінки судом доказам та визначення остаточних позовних вимог.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у розумінні ст. 202 ГПК України, позивач повинен подати клопотання про розгляд справи без його участі під час розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Тобто, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З метою повідомлення позивача про час та місце розгляду даної справи, судом засобами поштового зв'язку направлялись копії ухвал від 13.10.2020 та від 27.10.2020 на адресу останнього: 61003, м.Харків, пл.Конституції, 12, зазначену позивачем у позовній заяві, як "адреса для кореспонденції".
Проте, копії вищевказаних ухвал були повернуті до суду без вручення адресатові у зв'язку з його відсутністю за вказаною адресою.
Крім того, ухвали суду від 13.10.2020 та 27.10.2020 були опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Отже, позивач не був обмежений у доступі до інформації про дату і час проведення судових засідань, та мав змогу ознайомитися зі змістом ухвал самостійно, навіть якщо ухвалу в паперовому вигляді ним не було отримано.
За таких обставин вбачається, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, а тому позивач, у розумінні вимог ст. 120 ГПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (див. наприклад рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. N 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Таке визначення є традиційним для науки процесуального права.
Важливою в аспекті коментованої статті є правова позиція Конституційного Суду України, викладена в Рішенні від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 КПК України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника): закріпивши право будь-якої особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізоване особою у цивільному, арбітражному, адміністративному і кримінальному судочинстві. Положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, треба розуміти як конституційне право особи з метою отримання правової допомоги вибрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Отже, позивач як юридична особа не обмежений у виборі свого представника та зобов'язаний реалізовувати надані йому права добросовісно.
При цьому суд має обмежувати сторони у реалізації їх процесуальних прав у разі зловживання ними. Таке обмеження не є порушенням прав учасників спору. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці висловлював правову позицію про те, що обмеження доступу до суду з метою запобігання зловживанню процесуальними засобами також загалом може визнаватися таким, що має легітимну мету (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Моннелл і Морріс проти Сполученого королівства".)
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відтак, суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.
Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивач двічі не з'явився в судові засідання під час розгляду справи по суті, і при цьому, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про необхідність залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 202, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", с.Покровське Красноградського району Харківської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартекспорт", м.Київ, та Державного реєстратора Зачепилівської селищної ради Харківської області Лазарєва Юрія Олексійовича, смт Зачепилівка Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с. Забарино Зачепилівського району Харківської області, про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.11.2020.
Суддя Н.М. Кухар