05 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/199/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільрембуд" (вул. Гайова, 30, м. Тернопіль)
до відповідача №1 - Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" (вул. Князя Володимира Великого, 29, м. Чортків, Тернопільська область)
відповідача №2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів власного випуску №1 від 23.03.2017
За участю представників:
Позивача :Степанов В.В.
Відповідача №1 : Сеньків П.П.
Відповідач №2 : не прибув
Суть справи
ТОВ "Тернопільрембуд" звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" (відповідача №1) та ОСОБА_1 (відповідача №2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів власного випуску №1 від 23.03.2017, укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вищезазначений договір від 23.03.2017, який укладений між ВАТ "Чортківський завод "Агромаш", як емітентом цінних паперів та ОСОБА_1 , як акціонером (продавцем цінних паперів) є незаконним, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує корпоративні права позивача, що полягає у зменшенні або невиплаті очікуваних дивідендів у зв'язку із зменшенням майна (грошових коштів) через виконання оспорюваного правочину. Зокрема в позовній заяві, заяві про усунення в ній недоліків та відповіддях на відзиви позивач зазначає що :
- укладаючи спірний договір відповідач №1 мав не виконанні грошові зобов'язання перед позивачем за угодою від 20.04.2016 року та зобов'язання з обов'язкового викупу акцій, який випливали в тому числі з рішення загальних зборів акціонерів від 10.03.2016 (чим порушив ст. ст. 67 - 69 Закону України "Про акціонерні товариства");
- на відміну від невиконання договору з позивачем відповідач №1 повністю сплатив відповідачу №2 кошти за спірним договором від 23.03.2017, в той час як відповідач №2 не передав цінних паперів у власність акціонерного товариства ;
- на дату укладення оскаржуваного договору діяла заборона на зміну власників цінних паперів щодо відповідача №1, встановлена рішенням НКЦПФР №1532 від 11.11.2014;
- рішення Спостережної ради відповідача №1 від 24.02.2017 року про скликання позачергових загальних зборів акціонерів та самі збори від 21.03.2017 року, на підставі яких укладався спірний договір прийняті з порушенням ст.ст. 47,52,66,67,71,78 Закону України "Про акціонерні товариства");
- відповідач №1 приховує свою заборгованість по обов'язковому викупу акцій та не виплачує дивідендів з моменту свого заснування та інше.
У відзиві на позов відповідач №1 проти задоволення вимоги заперечив вказавши, що:
- внаслідок проведення 10.03.2016 позачергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" у відповідача не виникло зобов'язання з обов'язкового викупу акцій у інших осіб.
Договір від 20.04.2016 року з обов'язкового викупу акцій у позивача є неукладеним через не повернення ним одного примірника проекта цього правочину відповідачу №1.
Тому, на момент винесення питання на загальних зборах акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" від 21.03.2017 року про викуп акцій у відповідача №2, у відповідача №1 не було зобов'язання з обов'язкового викупу акцій у інших осіб, тому твердження позивача про порушення положень ст.67 Закону України"Про акціонерні товариства" є необгрунтованим;
- чинне законодавство, зокрема, ст. 67 Закону України "Про акціонерні товариства", не містить жодних обмежень (в частині прийняття відповідного рішення загальними зборами акціонерів, укладення договору, тощо) щодо викупу акціонерним товариством "Чортківський завод "Агромаш" власних акцій у своїх акціонерів під час дії рішення Національної комісії з цінних паперів та Фондового ринку щодо зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку;
- викуп відповідачем №1 у відповідача №2 акцій здійснювався відповідно до статті 66 цього Закону, відтак положення ст.71 Закону України "Про акціонерні товариства" до спірних відносини застосовуватись не можуть;
- рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, є дійсними, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Разом з тим, доказів, які б свідчили про визнання недійсним рішення Спостережної ради відповідача №1 від 24.02.2017 та загальних зборів акціонерів від 21.03.2017 позивач не наводить і ним вже пhопущено трьохмісячний строк на звернення з цього приводу до суду.
Відзив відповідача №2 містить аналогічні заперечення проти позову та клопотання щодо здійснення розгляду справи без його участі.
Підготовче засідання у справі, призначене вперше на 16.07.2020 неодноразово відкладалось, в тому числі за клопотаннями сторін та у зв'язку з карантинними заходами, запровадженими для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Хід розгляду даної справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання. Зокрема ухвалами від 15.09.2020 та від 02.11.2020 було закрито підготовче провадження та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд".
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
Статут ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" (відповідача №1) був затверджений рішенням загальних зборів акціонерів (протокол №1) від 03.04.1998 та 08.04.1998 зареєстрований розпорядженням голови Чортківської РДА за номером 135.
Рішенням НКЦПФР №1532 від 11.11.2014 зупинено внесення відповідачем №1 змін до системи депозитарного обліку його цінних паперів.
Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" від 10.03.2016 року було дано згоду на вчинення уповноваженим особам від імені цього товариства значного правочину щодо відчуження на користь ТОВ СЕ "Борднетце Україна" частки нерухомого майна.
Законність даного рішення була неодноразовим предметом судових спорів.
Станом на 05.11.2020 року в установленому порядку рішення зборів від 10.03.2016 року не визнано недійсними.
Відповідно до наданого позивачем Протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" від 10.03.2016 року питання обов'язкового викупу акцій на ньому не розглядалось.
За твердженням ТОВ "Тернопільрембуд" (позивача у справі що розглядається) між ним та ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" (відповідачем №1) було укладено договір №б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016. За цим договором в акціонерного товариства виникли зобов'язання з обов'язкового викупу акцій у позивача.
Умови правочину щодо виплати позивачу вартості акцій відповідачем №1 не виконано.
У свою чергу ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" проти укладення цієї угоди заперечує.
Питання укладення та виконання договору №б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016 є предметом розгляду господарської справи № 921/262/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільрембуд" до Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" про стягнення 1 964 226,09 грн.
Станом на 05.11.2020 року рішення у справі № 921/262/19 не прийнято.
Рішенням Спостережної ради відповідача №1 (протокол від 24.02.2017 року) вирішено на вимогу акціонера ОСОБА_1 (відповідача №2) скликати позачергові загальні збори акціонерів - 21.03.2017 року.
Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" від 21.03.2017 року, серед іншого вирішено викупити у відповідача №2 належні йому прості іменні акції.
Рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" від 21.03.2017 в судовому порядку не оспорювалось і є чинним.
На підставі даного рішення зборів між відповідачами у справі укладено договір купівлі-продажу цінних паперів власного випуску №1 від 23.03.2017, який і оскаржується позивачем у справі.
За його умовами відповідач №1 повинен був не пізніше трьох днів від підписання договору сплатити відповідачу №2 - 1 699 299 грн., взамін на перереєстрацію (протягом 10 днів після оплати коштів) на себе права власності на 809 190 штук простих іменних акцій.
Право власності на акції переходить від відповідача №2 до відповідача №1 з моменту їх зарахування на рахунок ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" у депозитарія відповідно до чинного законодавства.
Відповідачем №1 свої зобов'язання за спірним договором були виконані.
Згідно з відповіддю ПАТ "Національний депозитарій України" на лист відповідача №1 від 02.10.2019 року, через встановлені рішенням НКЦПФР №1532 від 11.11.2014 року обмеження, Центральний депозитарій не може виконати операції щодо викупу цінних паперів за договором від 23.03.2017.
У своїй відповіді від 19.07.2017 року відповідачу №1 НКЦПФР вказало, що з 2014 року ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" не привело свого статуту та внутрішніх положень у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства", а тому не має підстав для відміни рішення №1532 від 11.11.2014 чи прийняття окремого рішення у зв'язку з придбанням відповідачем №1 акцій в акціонера ОСОБА_1 .
Відтак, спірний договір у відповідній частині залишається не виконаним.
Однак, ОСОБА_1 було передано зберігачу нотаріально завірене розпорядження на проведення операції згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів власного випуску №1 від 23.03.2017 .
Відповідно до Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, в ньому 06.07.2018 року було зареєстровано звернення ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення членами Спостережної ради ВАТ "Чортківський завод "Агромаш".
На даний час розслідування по даному факту не завершене.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.10.2020 у справі № 921/198/20 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до відповідачів - ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів власного випуску №1 від 23.03.2017, укладеного між відповідачами. Позов заявлявся з аналогічних підстав, що і у справі яка розглядається.
Рішення від 12.10.2020 у справі № 921/198/20 не набрало законної сили.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
Відповідно до змісту п. 3 ч 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до змісту ст. ст. 46, 162 ГПК України право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Однак, поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованості заявленої ним вимоги з визначених ним підстав та порушення його права вчиненням оспорюваного правочину.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша цієї статті).
За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з рекомендаціями, викладеними у постанові пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 за № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об'єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Визначеними у позові мотивами і поданими суду доказами позивачем така презумпція спірного договору не спростована.
Так у своєму зверненні до суду позивач зазначає про те, що рішення Спостережної ради відповідача №1 від 24.02.2017 року про скликання позачергових загальних зборів акціонерів та самі збори від 21.03.2017 року, на підставі яких укладався спірний договір прийняті з порушенням ст.ст.47,52,66,67,71,78 Закону України"Про акціонерні товариства".
З даного приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до рекомендацій, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому, господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше (п.2.11 постановою пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року N 4 ).
Станом на 05.11.2020 року названі рішення органів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" у встановленому порядку не оскаржені та не визнанні недійсними. А тому обставини їх незаконності за відсутності про це вимоги суд не може встановлювати в межах справи, що розглядається.
Окрім того, сама недійсність рішення загальних зборів не є беззаперечною підставою для визнання протиправним укладеного договору .
Такий висновок щодо застосування норм права, зокрема викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За ст. 67 Закону України "Про акціонерні товариства" ( у редакції Закону на момент укладення договору від 23.03.2017) загальні збори акціонерного товариства не мають права приймати рішення про викуп акцій, якщо на дату викупу акцій товариство має зобов'язання з обов'язкового викупу акцій відповідно до статті 68 цього Закону.
Таке рішення щодо відповідача №2 прийнято на загальних зборах акціонерів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" 21.03.2017, яке є чинним і незаконність якого не встановлена.
Щодо тверджень позивача про існування в акціонерного товариства зобов'язання з обов'язкового викупу акцій за іншим договором від 20.04.2016 року, то як випливає з відзиву відповідача №1 на позов та матеріалів господарської справи № 921/262/19 питання укладення та виконання договору №б/н купівлі-продажу цінних паперів від 20.04.2016 є між сторонами не визначеним і предметом іншого судового спору, який ще не вирішено.
Питання обов'язкового викупу акцій не було предметом розгляду і загальних зборів акціонерів ВАТ "Чортківський завод "Агромаш" від 10.03.2016 року, на які посилається позивач.
Вказана вище ст. 67 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції Закону на момент укладення договору від 23.03.2017) не містила обмежень щодо приймання відповідачем рішення про викуп акцій у разі зупинення компетентним державним органом внесення акціонерним товариством змін до системи депозитарного обліку його цінних паперів.
Від так, необґрунтованими є доводи позивача з цього приводу, як з огляду на законодавство так і на об'єкт судового дослідження (законність договору, а не рішення загальних зборів).
За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним (п.2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 ).
Тому безпідставними є твердження позивача про недійсність договору від 23.03.2017, через його невиконання відповідачем №2.
А також з огляду на те, що сам позивач не має жодних прав чи зобов'язань за оспорюваним правочином.
Слід зазначити, що обов'язок судів обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст.11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з чим, не потребують встановлення у даній справі наведені позивачем обставини приховування відповідачем №1 своєї заборгованості, чи не виплати з моменту свого утворення дивідендів акціонерам.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з ст.15 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду мають особи у разі його (права) порушення, невизнання або оспорювання.
Загальні збори є вищим органом акціонерного товариства, який може вирішувати будь-які питання діяльності товариства у тому числі укладати від його імені правочини (ст.ст. 33,34 Закону України "Про акціонерні товариства").
Отже, вчинення відповідачем №1 спірного правочину може порушувати права і інтереси ВАТ "Чортківський завод "Агромаш", а не права позивача.
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (CreditIndustrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20 травня 1998 року; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (CaseTerem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30, від 18 жовтня 2005 року; рішення у справі «Фельдман та банк «Слов'янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30, від 21 грудня 2017 року). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення у справі «Фельдман та банк «Слов'янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини від 21 грудня 2017 року).
Відсутність порушення спірними договорами прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі № 916/2084/17.
З огляду на все викладене в задоволенні позову ТОВ "Тернопільрембуд" до Відкритого акціонерного товариства "Чортківський завод "Агромаш" (відповідача №1) та ОСОБА_1 (відповідача №2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів власного випуску №1 від 23.03.2017, укладеного між відповідачами слід відмовити .
Відповідно до ст. ст. 123,129 ГПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені стст 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16 листопада 2020 року.
Суддя І.П. Шумський