12 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/358/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Саловській О.А.
розглянув справу
за позовом - Приватного агропромислового підприємства "Січ" (юридична адреса: с. Базар, Чортківський район, Тернопільська область, 48533; адреса для листування: вул. Глибочицька, 40У, оф. 2, м. Київ, 04050)
до відповідача - Базарської сільської ради (с. Базар, Чортківський район, Тернопільська область, 48533)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області (вул. Микулинецька, 20, м. Тернопіль, 46008).
про визнання права власності.
За участю від:
позивача - Шаповал В.В.
відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
Суть справи.
Приватне агропромислове підприємство "Січ" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Базарської сільської ради про визнання права власності на рухоме майно - комбайн John Deere 9500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на підставі ст. 344 ЦК України.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.01.2014, зареєстрованого в реєстрі за № 42,43, Товариство з обмеженою відповідальністю «Суатберг холдингз (Україна)» придбало у громадянина України ОСОБА_1 корпоративні права на Приватне агропромислове підприємство «Січ». В момент передачі корпоративних прав, попереднім власником було здійснено передачу, а новим власником прийнято все майно, яке знаходиться на балансі у ПАП «Січ», згідно додатку №1 до вищевказаного договору. У переліку цього майна значиться і рухоме майно - комбайн John Deere 9500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . З того часу позивач відкрито, безперервно, добросовісно володіє технікою, ставиться до неї як до власного майна, експлуатує за призначенням - в процесі своєї діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, а також вживає необхідних заходів для утримання його в належному стані (здійснює поточний ремонт). Як на момент передачі корпоративних прав, так і на момент звернення з позовом до суду у ПАП «Січ» відсутні документи, що підтверджують реєстрацію цієї техніки. Відсутня така інформація і в базах даних компетентних органів державної влади. Наведене, на думку позивача, є підставою для визнання за ним права власності на це майно за набувальною давністю згідно зі ст. 344 Цивільного кодексу України.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2020 справу №921/358/20 передано на розгляд судді Шумському І.П.
Ухвалою суду від 05.06.2020 позовну заяву ПАП «Січ» було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч. 2 ст. 174 ГПК України строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
В подальшому, Приватним агропромисловим підприємством "Січ", заявою б/н від 19.06.2020 (вх. №4007 від 24.06.2020) подано до матеріалів справи документи на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 05.06.2020. За результатами розгляду судом цих матеріалів, ухвалою суду від 25.06.2020: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/358/20; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області; підготовче судове засідання у даній справі призначено на 23.07.2020; встановлено учасникам процесу строки для подачі відзиву та письмових пояснень.
Головним управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області, у письмових поясненнях №01-12/1973-20 від 06.07.2020 (вх. №4762 від 22.07.2020), зазначено що позивач не звертався до нього з приводу реєстрації, перереєстрації спірного рухомого майна. Посилаючись на численні нормативні акти, Головним управлінням Держпродспоживслужби в Тернопільській області зазначено, зокрема що ним здійснюється реєстрація та облік тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, видача номерних знаків та відповідних реєстраційних документів на них, ведення автоматизованого їх обліку.
Разом з цим, третя особа просила суд розглядати справу без участі її представника.
Ухвалою суду від 23.07.2020: за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження, в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, відкладено підготовче судове засідання на 17.09.2020.
28.07.2020 від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 17.07.2020 (вх. №4882). У них ПАП «Січ» зазначено, що при оформленні додатку №1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.01.2014 на лицевій стороні бланку вказано невірну дату укладення договору « 18.01.2014», замість « 21.01.2014», тобто допущено механічну описку. Ним звернено увагу на те, що договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.01.2014, як і додаток №1 до нього був укладений та нотаріально посвідчений в той самий день - 21.01.2014. На зворотній стороні цього ж нотаріального бланку зазначено правильну дату укладення та нотаріального посвідчення додатку №1, що співпадає із датою укладення самого договору. Наявність описки не впливає на чинність відповідного документу та його належність як доказу того, що вказаний у додатку №1 перелік майна, яке знаходилося на балансі в позивача станом на 2014 рік, містив, окрім іншого, і спірне майно.
Базарська сільська рада у відзиві №185 від 14.07.2020 (вх. №5443 від 14.08.2020) визнає позовні вимоги в повному обсязі. З приводу цього органом місцевого самоврядування зазначено, що позивач добросовісно, відкрито та безперервно користується комбайном John Deere 9500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . А тому у ПАП «Січ» є всі законні підстави для набуття у власність даного комбайну за набувальною давністю.
Ухвалою суду від 17.09.2020: прийнято до розгляду письмові пояснення позивача б/н від 17.07.2020 (вх. № 4882 від 28.07.20200) та відзив №185 від 14.07.2020 (вх. № 5443 від14.08.2020); закрито підготовче провадження та призначено справу №921/358/20 до розгляду по суті в судовому засіданні 15.10.2020, яке за клопотанням позивача відкладалось до 12.11.2020.
Представником позивача в судовому засіданні 12.11.2020 підтримано позовні вимоги.
Окрім викладених у позові обставин, в судовому засіданні 12.11.2020, представником позивача зазначено, що комбайн у 2006 році придбано попереднім власником в межах спеціальної програми у Міністерства економіки України, яка проводилась для сільськогосподарських підприємств. У позивача відсутні документи, які підтверджують факт придбання цього рухомого майна. Наявні у позивача документи відображають інформацію про те, що комбайн вже перебував на балансі ПАП «Січ». Поточний власник не володіє інформацією як це відбувалось та на підставі яких документів.
Відповідач та третя особа явку повноважних представників в судове засідання 12.11.2020 не забезпечили, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.
Як вже зазначалось, третя особа у поясненнях від 06.07.2020 просила розгляд справи проводити без участі її представника.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Ухвалою суду від 20.07.2020 залишено без розгляду подану представником ПАП "Січ" заяву б/н від 17.07.2020 (вх. №4635 від 17.07.2020) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №921/358/20.
В подальшому, ухвалою від 08.10.2020 судом відмовлено у задоволенні заяви б/н від 02.10.2020 (вх. №7046 від 07.10.2020) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, поданої представником позивача Шаповалом В.В.
На виконання ухвали суду від 27.10.2020 судове засідання 12.11.2020 проводилось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.
Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N108D8134773C1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
Відповідно до Свідоцтва серії А00 №159969 про державну реєстрацію, Приватне агропромислове підприємство «Січ» (ідентифікаційний код 30834394) 29.02.2000 зареєстроване як юридична особа, про що до ЄДР внесено запис під №16341200000000503.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «САУТБЕРГ ХОЛДИНГЗ (УКРАЇНА)» (надалі - покупець) та громадянином України ОСОБА_1 (надалі - продавець) 21.01.2014 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне агропромислове підприємство «Січ», які включають правомочності на участь в управлінні підприємством, майнові права засновника підприємства, в тому числі право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) підприємства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами підприємства.
Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Пивоваром В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 42,43.
Згідно п. 1 правочину, предметом продажу є права на управління Приватним агропромисловим підприємством «СІЧ» (надалі - «підприємство»), ідентифікаційний код 30834394, зареєстроване: Управлінням економіки Чортківської райдержадміністрації Тернопільської області 29.02.2000 за реєстраційним номером юридичної особи в Єдиному державному реєстрі №02739593100010072. Свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО №159969, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР16341200000000503. Станом на дату укладення договору загальний розмір статутного капіталу підприємства становить 00 грн 00 коп. Місцезнаходження: Тернопільська область, Чортківський район, с. Базар.
Станом на дату укладення договору загальна вартість майна підприємства становить 2710000 (два мільйони сімсот десять тисяч грн 00 коп.) (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору предметом купівлі-продажу за цим договором є корпоративні права продавця на підприємство (надалі - «предмет купівлі-продажу»).
Згідно п. 2.3 правочину під корпоративними правами, зазначеними в п. 2.1 цього договору, розуміють право власності на статутний капітал підприємства, на підприємство (право на володіння, користування і розпорядження ним, не обтяжене вимогами третіх осіб), на управління підприємством, на призначення посадових осіб і працівників підприємства, на отримання прибутку від господарської діяльності, а також активів у разі його ліквідації, інші правомочності, передбачені законодавством та статутом підприємства.
Під майном підприємства розуміються всі активи, які належать на праві власності підприємству на момент укладення цього договору (п. 2.4 договору).
Згідно п. 3.1 правочину ціна предмету купівлі-продажу становить 2956650 (два мільйони дев'ятсот п'ятдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят) грн 00 коп.
У п. 4.1, п. 4.2 договору зазначено, що право власності на предмет купівлі-продажу переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення цього договору. Покупець набуває всіх прав та обов'язків власника підприємства з моменту державної реєстрації змін до статуту підприємства відповідно до вимог чинного законодавства України.
У додатку №1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне агропромислове підприємство «Січ» наведено повний перелік основних засобів ПАП «Січ». Серед них, під п. 6, п. 7 зазначені комбайн Джон-Дір балансовою вартістю 1150000 грн та комбайн Джон-Дір балансовою вартістю 1200000 грн.
Згідно усних пояснень представника позивача в судовому засіданні 12.11.2020 спірний комбайн значиться у даному переліку під п. 6, балансовою вартістю 1150000 грн.
З наявної в матеріалах справи копії додатку №1 до договору купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне агропромислове підприємство «Січ» вбачається, що на першій його сторінці вказано дату оформлення додатку - 18.01.2014. Разом з цим, із змісту зворотної сторінки додатку №1 вбачається, що його посвідчено 21.01.2014 приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Пивоваром В.А. та зареєстровано в реєстрі за № 44,45,46.
У письмових поясненнях б/н від 17.07.2020 позивачем стверджено, що наслідком розбіжностей у датах оформлення додатку №1 до договору від 21.01.2014 купівлі-продажу є технічна помилка.
Рішенням власника Приватного агропромислового підприємства «Січ» №02/2014 від 17.06.2014 затверджено статут Приватного агропромислового підприємства «Січ» (ідентифікаційний код 30834394) в новій редакції.
Згідно преамбули статуту Приватне агропромислове підприємство «Січ» було створене на основі приватної власності на підставі статуту та рішення засновника ПАП «Січ» від 23.02.2000 та зареєстроване 29.02.2000 Управлінням економіки Чортківської райдержадміністрації за реєстраційним номером 02739593Ю0010072.
У п. 1 статуту вказано, що власником підприємства є Товариство з обмеженою відповідальністю «Саутберг Холдингз (Україна)» (вул. Іллінська, 8, під'їзд 1, поверх 6, Бізнес ценрт Іллінський, м. Київ, 04070).
До позовної заяви ПАП «Січ» долучено довідку №1-21/05-2020 від 21.05.2020, із змісту якої вбачається, що у позивача на балансі знаходиться комбайн John Deere із кузовним номером H09500X666703 та балансовою вартість 120000 грн.
Матеріали справи також містять датовані 26.03.2020 адвокатські запити представника позивача, адресовані Державній службі України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державній митній службі України, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, з метою здобуття інформації: про реєстрацію та перебування на обліку вказаного комбайна; про ввезення його на митну територію України; про укладення ПАП «Січ» заявки на укладення договору поставки техніки на умовах розстрочки платежу і постачання в рахунок держзамовлення сільгосппродукції як плати за одержану техніку; про укладення договорів поставки техніки; про передачу його у власність ПАП «Січ».
З отриманих відповідей на вказані запити не вбачається отримання заявником інформації на них, зокрема щодо реєстрації комбайна в уніфікованій автоматизованій електронно-обліковій системі та перетину ним кордону.
З огляду на викладене, ПАП «Січ» зазначаючи себе добросовісним набувачем рухомого майна - комбайна John Deere 9500, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , а також стверджуючи, що з 2014 року це майно перебуває у його відкритому та безперервному володінні більш як п'ять років, з посиланням на ст. 344 ЦК України, просило суд визнати за ним право власності на зазначене майно.
В судовому засіданні 12.11.2020 представник ПАП "Січ" зазначив, що документи на підставі яких підприємство взяло на баланс вказаний комбайн не збереглись. Згідно з поясненнями колишнього власника майна позивача, комбайн був придбаний ПАП "Січ" в межах державних програм.
З'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 ЦК України).
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 у своїх висновках щодо застосування норм права зазначила, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У своїй довідці №1-21/05-2020 від 21.05.2020 позивачем стверджено, що у нього на балансі знаходиться комбайн John Deere із кузовним номером H09500X666703 та балансовою вартість 120000 грн.
Володіння особою майном вважається безтитульним, якщо фактичне володіння не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.
В той же час, наявність певного юридичного титулу, в даному випадку - прийняття ПАП «Січ» на баланс спірного рухомого майна, включення його до переліку основних засобів ПАП «Січ» свідчить про наявність у позивача суб'єктивного права власника (титулу). А дана обставина вказує про відсутність підстав для задоволення позову на підставі ст. 344 ЦК України.
Як зазначалось вище, пояснюючи підстави взяття комбайну на баланс представник ПАП "Січ" вказав на придбання його підприємством в межах однієї з державних програм, що додатково стверджує існування титулу.
Відсутність хоча б одного з елементів - безтитульного перебування майна у позивача, звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України.
Окремо слід зазначити, що відповідно до ст. 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Процесуальним законом саме на позивача покладено обов'язок визначення відповідача у справі.
Звертаючись до суду з позовом, заявник повинен чітко зазначити спосіб захисту, якого він вимагає, та яке право він вважає порушеним, невизнаним чи оспорюваним, чітко вказати ким порушені його права та в чому полягає порушення.
Вказана правова позиція викладена зокрема у Постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №914/777/17.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Про це йдеться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17, від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц, від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц.
При цьому пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. Результатом розгляду такої справи є відмова у задоволенні позову.
В якості відповідача у справі за вимогою про визнання права власності на рухоме майно (сільськогосподарську техніку) позивачем визначено сільську раду.
Повноваження органів місцевого самоврядування окреслено у ст.ст. 140 - 146 Конституції України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Проте, позивачем не надано суду доказів порушення чи оспорення органом місцевого самоврядування такого права та не мотивовано належним чином повноважень сільської ради у спірних правовідносинах.
За таких обставин, Базарська сільська рада є неналежним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
У зв'язку з неналежністю відповідача у справі, суд критично оцінює заяву Базарської сільської ради №185 від 14.07.2020 (вх. №5443 від 14.08.2020) про визнання позову (ст. ст. 46, 191, 238 ГПК України).
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на усе вищенаведене позовні вимоги ПАП «Січ», з наведених ним підстав заявлені до органу місцевого самоврядування не підлягають до задоволення.
У відповідності до ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 50, 73-80, 86, 91, 123,129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 16 листопада 2020 року.
Суддя І.П. Шумський