Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
16 листопада 2020 рокуСправа № 912/2146/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.,
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у судовому засіданні справу №912/2146/20 від 06.07.2020
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України"), код ЄДР 20077720, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601
до відповідача: Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик"), код ЄДР 24153576, вул. Ливарна, буд. 1, м. Кропивницький, 25491
про стягнення 8 482 504,97 грн
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява АТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Теплоенергетик" про стягнення боргу у загальній сумі 8 482 504,97 грн, в тому числі: основний борг у сумі 7 397 856,83 грн; пеня у сумі 678 783,25 грн; три проценти річних у сумі 258 880,66 грн; інфляційні втрати у сумі 146 984,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (первісним боржником) Договору постачання природного газу №5317/18-БО-18 від 08.10.2018 в частині повної та своєчасної сплати за поставлений природний газ. Внаслідок укладення між позивачем, первісним боржником та КП "Теплоенергетик" договору переведення боргу №18/6249/19 від 18.10.2019, КП "Теплоенергетик" взяв зобов'язання первісного боржника по сплаті за отриманий газ відповідно до Договору №5317/18-БО-18.
Ухвалою від 06.07.2020 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/2146/20. Справу постановив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 04.08.2020 - 14:30. Надав сторонам строк для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу надано строк для подачі відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, позивачу - строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
31.07.2020 до господарського суду електронною поштою надійшло клопотання №39/5-754-20 від 31.07.2020 про проведення засідання без участі уповноваженого представника позивача, за підписом представника НАК "Нафтогаз України".
04.08.2020 до господарського суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд продовжити КП "Теплоенергетик" строк на подання відзиву на позовну заяву по справі №912/2146/20, відмовити АТ "НАК "Нафтогаз України" у стягненні з КП "Теплоенергетик" інфляційних втрат у сумі 146 984,23 грн, зменшити розмір пені до 1000 грн, підготовче засідання провести за відсутності відповідача.
Господарський суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №211 від 11.03.2020 установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.
Крім цього, Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" №392 від 20.05.2020 (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, №30, ст. 1061).
У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
Відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції на момент відкриття провадження у справі та встановлення строку для подання відзиву) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" чинний із 17.07.2020, викладено пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином."
Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, відповідач мав право на подачу відзиву на позов у строк до 06.08.2020 включно, тому відсутні підстави для продовження такого строку. Відзив на позов прийнято судом та подальший розгляд здійснюється з його урахуванням.
Ухвалою від 04.08.2020 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів. Підготовче засідання у справі №912/2146/20 відклав до 15.10.2020 - 11:30 год.
10.08.2020 на електронну адресу суду (з КЕП) від АТ "НАК "Нафтогаз України" надійшла відповідь на відзив у якій останній заперечує проти зменшення пені, позовну заяву вважає такою, що відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи. Проте позивачем не надано доказів направлення копії такої відповіді на адресу відповідача.
Ухвалою від 15.10.2020 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.11.2020 - 11:40. Зобов'язав позивача до дня судового засідання подати суду належні докази направлення відповіді на відзив позивачу відповідно до вимог ч. 3 ст. 166 та п. 2 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
В заяві №б/н від б/д про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, що надійшла до суду 23.10.2020 електронною поштою (з КЕП), представник АТ "НАК "Нафтогаз України" В. Остапенко зазначив, 10.08.2020 позивачем направлено на електронну поштову скриньку суду відповідь на відзив по справі №912/2146/20. При цьому цим же листом було направлено даний документ і на офіційну адресу відповідача (головним адресатом в листі зазначено inbox@kr.arbitr.gov.ua, копія листа - на адресу vp_tec@ukr.net). Таким чином, відповідь на відзив була одночасно направлена як на поштову скриньку суду, так і на поштову скриньку відповідача. Офіційна електронна пошта відповідача vp_tec@ukr.net була зазначена в реквізитах відзиву на позовну заяву по справі.
Відповідач не повідомляв суд про неотримання такої відповіді на відзив, тощо.
Відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про прочитання електронного повідомлення, що міститься в матеріалах справи.
До господарського суду 02.11.2020 надійшла заява №13-2257/03-01 від 02.11.2020 відповідача здійснити розгляд даної справи за відсутності відповідача з посиланням на продовження дії карантину на всій території України до 31.12.2020.
Судове засідання, призначене на 02.11.2020, не відбулось у зв'язку з тим, що суддя Коваленко Н.М., в провадженні якої перебуває дана справа з 26.10.2020 по 10.11.2020 включно була тимчасово непрацездатна.
Ухвалою від 12.11.2020 господарський суд судове засідання у даній справі призначив на 14:30 - 16.11.2020.
Позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про прочитання електронного повідомлення, що міститься в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справі та відповідні їм правовідносини сторін.
08.10.2018 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (далі - ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА", Споживач) укладено Договір № 5317/18-БО-18 постачання природного газу (далі - Договір, а.с. 9-18), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 року по 17 жовтня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 200 тис. куб. метрів.
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ - у пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему;
Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
В розділі 5 Договору узгоджено ціну природного газу. Так, згідно з п. 5.2. ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (20%). Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн.
У п. 5.4. Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Згідно з п. 11.3. Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:
1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору.
Розділом 12 Договору передбачено, що він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 р. до 17 жовтня 2017 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 26.10.2018 (а.с. 19), так сторонами було викладено в новій редакції:
- п.2.1. Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 270 тис. куб. метрів.
- п.3.8. Споживач зобов'язується подати не пізніше 31 жовтня 2018 року постачальнику:
- довідку за підписом уповноваженої особи про загальний обсяг використання споживачем природного газу в період із 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 (включно) з детальною розбивкою загальної кількості природного газу, зазначеної в довідці, за категоріями використання (у тому числі згідно з цим договором);
- підписані споживачем два примірники акта приймання - передачі природного газу, датованого 26.10.2018 року, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу в період з 01 жовтня 2018 по 26 жовтня 2018 (включно) згідно з цим договором, його фактична ціна та вартість;
Виключно споживач несе відповідальність за достовірність обсягів газу, зазначених ним в довідці та акті приймання - передачі природного газу.
- п.3.9. Постачальник не пізніше 06 листопада 2018 року повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.
- п.12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 до 26 жовтня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому сторонами внесено зміни до Договору шляхом укладення додаткової угоди №2 від 29.10.2018 (а.с. 20), так сторонами викладено в новій редакції:
- п.2.1. Постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 31 жовтня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 470 тис. куб. метрів.
- п.5.3. Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2. цього договору, здійснюється за умови: - виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", обов'язку щодо відкриття рахунка зі спеціальним режимом використання: - дотримання вимог пункту 12 Положення".
- п.12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 до 31 жовтня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
02.11.2018 сторонами укладено Додаткову угоду №3 (а.с.21-22) за якою зокрема, викладено з 1 листопада 2018 року у наступній редакції:
- п. 5.1 Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням.
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
- п.5.2. Ціна за 1000 куб.м газу з 01 листопада 2018 року становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість -7 482,61 грн.
- п.5.3. Постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2 цього договору, здійснюється за умови дотримання вимог пункту 11 Положення.
Викладено підпункти 1 та 3 пункту 6.3. розділу 6 "Порядок та умови проведення розрахунків у новій редакції та за п.12.1 продовжено строк дії договору до 30.11.2018 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
26.11.2018 сторонами укладено Додаткову угоду №4 (а.с.23-31) за якою зокрема, викладено розділи 1-12 цього Договору у наступній редакції, зокрема:
- п.2.1. Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтий 2018 року по 30 квітни 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 7 850 тис. куб. метрів (сім мільйонів вісімсот п'ятдесят тисяч куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018 - 0, листопад 2018 - 1200, грудень 2018 - 1500, січень 2019 - 1600, лютий 2019 - 1650, березень 2019 - 1550, квітень 2019 - 350.
- п.4.2. Ціна за 1000 куб.м газу становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) -20%. Усього разом з податком на додану вартість -7 482,61 грн.
- п.11.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу з 30 квітня 2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
19.03.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №5 (а.с.32) про таке:
1. Пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п.3.9. 3.13. 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2 п.6.4 цього Договору застосовуються Сторонами з "01" березня 2019 року.
2. Пункти 3.2.1., 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп. 3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2 п.6.4 цього Договору з "01" березня 2019 року втрачають чинність.
20.03.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №6 (а.с.33), якою викладено п.2.1. у наступній редакції:
- п.2.1. Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтий 2018 року по 30 квітни 2019 року (включно) замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 5693,57 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди): жовтень 2018 - 0, листопад 2018 - 0, грудень 2018 - 1624,550, січень 2019 - 1417,245 лютий 2019 - 1301,775, березень 2019 - 1100, квітень 2019 - 250.
29.03.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №7 (а.с.34) про таке:
1. По тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінити словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відмінку.
22.04.2019 сторонами укладено Додаткову угоду №8 (а.с.35) про таке:
1. Викласти в пункті 2.1. Розділу 2. "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" замовлений Споживачем на квітень 2019 року обсяг (об'єм) природного газу, зазначений в таблиці цього пункту у наступній редакції: квітень 2019 - 170.
Сторони домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу який Постачальник передає Споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) визначається з врахуванням вищезазначених змін.
Наведені Додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.
На виконання умов Договору позивач передав у власність ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" природний газ на загальну суму 42 137 932,89 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період із грудня 2018 по квітень 2019. (а.с. 40-44)
18.10.2019 між АТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - Кредитор), ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (далі - Первісний боржник) та КП "Теплоенергетик" (далі - Новий боржник) укладено договір переведення боргу №18/6249/19 (далі - Договір переведення).
Відповідно до п.1.1 Договору переведення за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором за Договором про постачання природного газу від 08.10.2018 р. №5317/18-БО-18 (далі - Зобов'язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює Первісного боржника у Зобов'язанні.
Згідно з п.2.1 Договору переведення сторони встановили, що сума боргу станом на момент укладання договору дорівнює 7 397 856,83 грн.
Сторони погодили у п.3.1 Договору переведення, що за цим договором до Нового боржника переходять обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за Договором постачання природного газу від 08.10.2018 р. №5317/18-БО-18.
Відповідно до п. 6.1. Договору переведення, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін. Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором.
Позивач стверджує, що оплату за переданий газ було здійснено лише частково, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.
Сума заборгованості за Договором станом на 25.05.2020 складає 7 397 856,83 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом, заявивши до стягнення суму основного боргу, а також пеню у розмірі 678 783,25 грн, 3% річних у розмірі 258 880,66 грн та інфляційні втрати у розмірі 146 984,23 грн.
При розгляді даного спору господарський суд враховує такі положення чинного законодавства.
Відповідно до ст. 194 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 264 ГК України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1 ст. 692 ЦК України)
За приписами ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розміру неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Враховуючи укладення між позивачем, Первісним боржником та відповідачем Договору переведення, відповідач відповідає за неналежне виконання як основного зобов'язання за Договором так і за сплату пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Наявність основного боргу відповідача перед позивачем підтверджується випискою операцій по Договору 5317/18-ЮО-18 з 01.10.2018 по 31.03.2020, випискою операцій по Договору 18/6249/19 з 01.10.2018 по 31.03.2020, сальдо, підприємство "Теплоенергетик КП" з 01.10.2018 по 31.03.2020, сальдо, підприємство "Кіровоградтепло ДП ЦНТУН ТОВ" з 01.10.2018 по 31.03.2020. (а.с.45-51)
Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, господарський суд встановив, що позивачем правильно визначено періоди їх нарахування та арифметично такі нарахування є вірними, а отже пеня у сумі 678 783,25 грн та 3% річних у сумі 258 880,66 грн підлягає задоволенню. (а.с.36-39)
Щодо здійснених позивачем інфляційних нарахувань нарахованих за зобов'язаннями березня 2019 року за період травень 2019 року - квітень 2020 року на суму 129 074,90 грн та за зобов'язаннями квітня 2019 року за період червень 2019 року - квітень 2020 року на суму 17 909,33 грн, загальний розмір інфляційних нарахувань складає 146 984,23 грн, суд враховує таке.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Проаналізувавши розрахунок втрат від інфляції позивача за зобов'язаннями березня 2019 та квітня 2019 суд встановив правильність їх нарахування у загальному розмірі 146984,23 грн. (а.с.38-39)
Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позов з приводу неправомірного нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередні місяці, тобто нарахування "інфляційних на "інфляційні", суд зазначає таке.
Суд враховує висновки викладені у пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, а саме: "При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови КМУ №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 у справі №916/2889/13 та від 14.01.2020 у справі №924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах."
Таким чином, втрати від інфляції у загальній сумі 146 984,23 грн нараховані правильно та підлягають задоволенню судом повністю.
Відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, відповідач послався на такі обставини.
КП "Теплоенергетик" є підприємством стратегічного значення для міста Кропивницького, оскільки від його ефективного функціонування залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста в опалювальний період.
В силу вимог постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.05.2015 №670-р відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання та не може визначити порядок сплати боргу.
Споживачі несвоєчасно здійснюють оплату за послуги з теплопостачання. Станом на 01.03.2020 дебіторська заборгованість перед КП "Теплоенергетик" складає 287616,4 тис. грн., що підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість від 17.03.2020 №13/568/03. Водночас, КП "Теплоенергетик" постійно проводиться претензійно-позовна робота щодо зменшення дебіторської заборгованості. (а.с.89)
Економічна необґрунтованість тарифу підприємства на послуги з теплопостачання та заборгованість по пільгам та субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню. Так, станом на 01.03.2020, обсяг заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що надані бюджетним організаціям становить: 48609274,39 грн; обсяг заборгованості по пільгам на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню становить: 31585,9 грн; обсяг заборгованості по субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню становить: 1033806,44 грн, що підтверджується довідкою щодо заборгованості перед КП "Теплоенергетик" від 17.03.2020 № 13/569/03. (а.с.90)
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про ціни і ціноутворення", Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Обсяг невідшкодованої заборгованості за 2012-2015 роки з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, надані населенню КП "Теплоенергетик" склав 6 млн. грн, а за надані послуги бюджетним установам та організаціям більше 25 млн. грн, що підтверджується протоколами №3 та №4 від 29 травня 2017 року обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах. (а.с.85-88)
Через невідповідність тарифів, які не забезпечують рентабельність підприємства та низький рівень розрахунків за послуги теплопостачання споживачами послуг боржник несе збитки, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2019 рік та балансом на 31 грудня 2019 року КП "Теплоенергетик". (а.с.81-84)
Відповідно до рішення Міської ради міста Кропивницького "Про повернення з оренди цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" від 06.11.2018 №1942 та акту приймання-передачі в господарське відання ЦМК державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" від 26.04.2019, повернуто з оренди ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства теплових мереж "Кіровоградтеплоенерго" (далі - ЦМК); закріплено за КП "Теплоенергетик" на праві господарського відання повернутий з оренди ЦМК.
З метою обслуговування вказаного ЦМК, у тому числі колишніх споживачів послуг з теплопостачання, що надавались ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА", КП "Теплоенергетик" збільшено штатну чисельність працівників на 377 осіб. Внаслідок цього, фонд заробітної плати КП "Теплоенергетик" збільшився на 83%. Одночасно збільшились інші виробничо-господарські витрати, які пов'язанні з обслуговуванням зазначеного ЦМК.
Відповідно до рішення Міської ради міста Кропивницького від 27.08.2019 №2761"Про врегулювання питань пов'язаних з підготовкою до опалювального сезону", між АТ "НАК "Нафтогаз України" (Кредитор), ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" (Первісний боржник) та КП "Теплоенергетик" (Новий боржник) укладено договори про переведення боргу, а саме: №12/6245/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 11476803,57 грн); №12/6246/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 17781757,49 грн); №13/6239/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 39007887,76 грн); №14/6244/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 6752600,53 грн); №1516/6247/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 5998188,27 грн); №16/6248/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 5771186,97 грн); №1617/6240/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 19001272,03 грн); №1718/6241/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 54058485,61 грн); №18/6242/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 84168603,02 грн); №18/6243/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 89211,51 грн); №18/6249/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 7397856,83 грн); №18/6250/19 від 18.10.2019 (сума боргу: 49017,42 грн).
Разом з цим, надходження оплати за послугу з теплопостачання, у тому числі колишніми споживачами послуг з теплопостачання, що надавались ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" фактично розпочато лише в грудні 2019 року з початком опалювального періоду 2019/20 року.
Постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В., накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40045209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в Кіровоградське РУ "Приватбанк" м. Кропивницький МФО 323583, ПАТ "КБ "Надра" Кіровоградське РУ МФО 323624, АБ "Укргазбанк" МФО 320478, ПАТ "Мегабанк" м. Харків МФО 351629, АТ "Укрексімбанк" МФО 351629, АТ "Ощадбанк" МФО 300465, філії Кіровоградське ОУ АТ "Ощадбанк" м. Кропивницький МФО 323475 та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик".
Постановою про арешт коштів боржника від 10.12.2019 у ВП №60810574, прийнятою заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Санкаускас Н.В., накладено арешт на грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження у загальному розмірі 40045209,92 грн, які належать КП "Теплоенергетик", що містяться на рахунках: в ГУ ДКСУ у Кіровоградській області та всіх інших відкритих рахунках, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - КП "Теплоенергетик".
У зв'язку із накладенням арештів на всі рахунки боржника через примусове виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2019 у справі №912/684/19 КП "Теплоенергетик" позбавлене можливості придбання необхідних матеріалів для забезпечення безперебійного теплопостачання мешканцям міста Кропивницького та на об'єкти соціальної інфраструктури, що матиме вкрай небезпечні наслідки для міста.
Позивач у відповіді на відзив наголошує, що відповідачем не надано доказів, що б свідчили про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, загрозу банкрутства тощо. Проаналізувавши фінансові документи відповідача, зокрема - баланс станом на кінець 2019 року, слід звернути уваги на декілька показників:
- відсутність дебіторської заборгованості за розрахунками з державою (враховуючи період постачання природного газу кінець 2018 - 2019 рік - ставить під сумнів аргументацію Відповідача щодо постійної заборгованості держави по субвенціям);
- наявність коштів на рахунках у банках;
- наявність майна (основних засобів);
- наявність товару тощо.
Позивач звертає увагу суду, що відповідачем не надано і будь-яких доказів проведення судової/позасудової роботи з контрагентами щодо прискорення розрахунків за отриманий товар, а відтак відсутні будь-які докази вчинення з боку відповідача усіх належних дій для прискорення розрахунків, покращення фінансового стану підприємства. Не є належною і достатньою підставою для зменшення пені і посилання відповідача на невідповідність тарифів. Дане твердження має декларативний характер та не доведене належними доказами.
У разі наявності порушених прав та інтересів відповідач не позбавлений права на захист у передбаченому законодавством порядку даних прав та інтересів. Позивач звертає увагу, що відповідач, однак, не надав суду жодної інформації щодо будь-яких заходів для усунення спірних нормативів.
Статтею 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення" встановлено, що Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов'язані відшкодувати суб'єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Отже, даним Законом передбачено, що за встановлення цін, тарифів, нормативів, нижчих за економічно обґрунтовані відповідальність покладена саме на органи державної влади, прописаний обов'язок компенсувати різницю між такими розмірами.
Положенням ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Однак, декларуючи відповідні дії державних органів, що порушили інтереси, відповідач, всупереч положенням ст. 617 ЦК України, Закону України "Про ціни та ціноутворення" фактично бажає покласти на Відповідача негативні фінансові наслідки та не вчиняє дій з захисту порушених прав та інтересів.
Крім того, Європейський суд у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 зазначив, що відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Позивач просить також врахувати такі обставини.
Станом на 31.03.2020, відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан НАК "Нафтогаз України" розмір короткострокових позик складає 41,335 млрд. грн, довгострокових - 7,142 млрд. грн; Всього - 48,477 млрд. грн. (дана інформація є публічно-доступною, розміщена на сайті naftogaz.com).
Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2019/2020 років.
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.
Так, основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам у опалювальний період 2017-2018 років є постанова Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року №187, якою затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - Положення про ПСО).
Згідно з п.п. 4 п. 3 Положення встановлено обов'язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для всіх категорій використання природного газу, в тому числі для виробництва електричної енергії такими виробниками, на умовах та порядку, що визначені Положенням про ПСО.
Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Позивач зазначає, що держава, покладаючи на АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не виконує свої зобов'язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб'єктом, тим самим спричиняючи до збитків.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року по справі №826/6064/17, залишеним в силі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб'єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов'язки.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
Частина 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При розгляді заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд враховує, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.
Також судом при вирішенні заявленого відповідачем клопотання враховано таке.
Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.
Згідно з п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.
А отже, КП "Теплоенергетик" - відповідач у справі, самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Господарський суд враховує, що згідно наданої відповідачем інформації, грошові кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 Порядку розподілу коштів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, і перераховуються в частині вартості спожитого природного газу - на рахунок постачальника природного газу зі спеціальними обов'язками, яким є НАК "Нафтогаз України", вартості послуг з транспортування природного газу - на рахунок оператора газотранспортної системи, вартості послуг з розподілу природного газу - на рахунок оператора газорозподільної системи.
Окрім того, господарський суд приймає до уваги той факт, що відповідачу потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати робітникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно Звіту про фінансові результати за 2019 рік відповідач має непокритий збиток в розмірі 44 953 тис. грн, що значно більше, у порівнянні з минулим звітним періодом - 24 765 тис. грн.
Судом враховано, що позивачем у справі до стягнення також заявлено збитки від інфляції та 3% річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за Договором.
Заявляючи додаткові вимоги, позивач використав передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, який відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.
Крім того, діяльність позивача та відповідача, як суб'єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електроенергії, тому суд враховує не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.
Господарський суд вважає, що наведені вище обставини та надані докази дають підстави для використання свого права на зменшення розміру нарахованої пені.
Разом з цим, враховуючи, що діяльність АТ НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та враховуючи правове призначення штрафних санкцій, господарський суд вважає, що зменшення пені згідно клопотання відповідача до 1000,00 грн є надто значним зменшенням, а тому зменшує розмір неустойки на 50% та стягує з відповідача пеню у розмірі 339 391,62 грн.
Доводи позивача в частині заперечень щодо зменшення штрафних санкцій, судом приймаються до уваги, але враховуючи всі вищевикладені підстави, співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, явно скрутний фінансовий стан відповідача, а також інтереси обох сторін у справі, господарський суд вважає можливим зменшити розмір штрафних санкцій до 50 %.
Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково у сумі 8 143 113,35 грн, з яких: 7 397 856,83 грн основного боргу, 339 391,63 грн пені, 258 880,66 грн 3% річних та 146 984,23 грн інфляційних втрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас стосовно зменшення розміру пені на 50 %, то судовий збір за стягнення пені, вимоги за якою не задоволені судом покладається на відповідача на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Отже, судовий збір, сплачений позивачем за подання даного позову покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 247, 251-252, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенергетик" (код ЄДР 24153576, вул. Ливарна, буд. 1, м. Кропивницький, 25491) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДР 20077720, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01601) 8 143 113,35 грн, з яких: 7 397 856,83 грн основного боргу, 339 391,63 грн пені, 258 880,66 грн 3% річних та 146 984,23 грн інфляційних втрат, а також 127 237,57 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірники рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 16.11.2020.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.