вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2262/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест-Груп" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5В)
про стягнення 1490594,60 грн. заборгованості згідно договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 65 від 12.07.2017 р., у тому числі - 1200000,00 грн. основного боргу, 92472,66 грн. пені, 70000,00 грн. штрафу, 12960,00 грн. інфляційних втрат та 15161,94 грн. 3% річних,
секретар судового засідання: Павлюк В.Г.
Представники сторін:
від позивача: Клименко К.В. (довіреність № 01-20/10/1 від 02.01.2020 р., рішення № 6394-79-VII від 19.03.2020 р.);
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Виконавчий комітет Ірпінської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест-Груп" (далі - відповідач) про стягнення 1490594,60 грн. заборгованості згідно договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь № 65 від 12.07.2017 р., у тому числі - 1200000,00 грн. основного боргу, 92472,66 грн. пені, 70000,00 грн. штрафу, 12960,00 грн. інфляційних втрат та 15161,94 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача загалом 1490594,60 грн., а також судовий збір.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.08.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.08.2020 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2020 р. підготовче засідання було відкладено на 21.09.2020 р.
21.09.2020 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 01-20/29-18 від 18.09.2020 р. (вх. № 19911/20 від 21.09.2020 р.), в якій позивач просить суд провести підготовче засідання за відсутності представника позивача та вважає за можливе призначити справу до судового розгляду по суті, оскільки зі сторони позивача всі можливі завдання підготовчого провадження вирішені.
У судове засідання 21.09.2020 р. представники сторін не з'явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2020 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2020 р.
У судовому засіданні 29.10.2020 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України
Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У судовому засіданні 29.10.2020 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
12 липня 2017 року між Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест-Груп" (замовник) було укладено договір № 65 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, предметом якого є участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь.
Згідно з п. 1.2 договору місце розташування об'єкта: м. Ірпінь, вул. Університетська, 1-л, 1-м, 1-н, будинок № 2.
У відповідності з п. 1.3 договору цільове призначення об'єкта: багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 6750,00 м.кв., квартирною площею 6750,00 м.кв. (Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 0030-05-2017 від 12.05.2017 р.).
Умовами п. 2.1 договору передбачено, що загальна вартість будівництва житлового будинку в м. Ірпінь, вул. Університетська, 1-л, 1-м, 1-н, будинок № 2, розрахована відповідно до заяви замовника, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2017 р. № 102), складає: 5150,0 * 10365,0 = 53379750,0 грн. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховується відповідно до Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, затвердженого рішенням сесії Ірпінської міської ради від 06.11.2014 р. № 4146-60-VІ. Для даної забудови величина пайового внеску складає: 53379750,0 х 4% = 2135190,00 грн.
Сплата коштів замовником на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста здійснюється шляхом безготівкового перерахування в сумі 2135190,00 грн. згідно графіка (додаток 1) до цього договору, але не пізніше, ніж до введення об'єкта в експлуатацію. Зазначені кошти замовник перераховує на розрахунковий рахунок (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору за порушення строків сплати пайового внеску стягується пеня у розмірі 0,1% від нарахованої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.
Згідно з п. 3.1 договору підрядник зобов'язався інформувати про всі зміни, які відбуватимуться в ході будівництва, для своєчасного внесення змін до договору, а також сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь у розмірі, визначеному в п. 2.2 даного договору.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що Виконавчий комітет Ірпінської міської ради і замовник уклали цей договір добровільно. При укладенні цього договору сторони майнових претензій не мають.
Згідно з п. 5.1 договору невід'ємною частиною договору є графік сплати пайового внеску.
Відповідно до п. 5.2 договору даний договір може коригуватися у випадку, коли фактична вартість будівництва буде більшою або меншою за результатами (по закінченню) будівництва об'єкта, або в результаті виникнення інших причин, що має бути узгоджено сторонами та оформлено додатковим договором до цього договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами всіх своїх обов'язків за цим договором (п. 6.1 договору).
Додатком № 1 до договору (з урахуванням угоди № 25 про внесення змін до договору № 65 від 09.04.2019 р. про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, предметом якого є участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь) сторони визначили графік сплати пайового внеску відповідача на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, згідно якого загальна сума пайового внеску 2135190,00 грн. підлягає сплаті у 2019 та 2020 роках у наступному порядку: 300000,00 грн. у червні 2019 року; 300000,00 грн. у вересні 2019 року; 400000,00 грн. у грудні 2019 року; 300000,00 грн. у березні 2020 року; 300000,00 грн. у червні 2020 року; 300000,00 грн. у вересні 2020 року, 235190,00 грн. у грудні 2020 року.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2019 р. у справі № 911/1967/19 було задоволено позовні вимоги Виконавчого комітету Ірпінської міської ради та стягнуто з ТОВ «Орлан-Інвест-Груп» 300000,00 грн. основного боргу за договором № 65 від 12.07.2017 р. згідно графіка сплати платежів за червень 2019 року, 2301,37 грн. пені, 197,26 грн. 3% річних та судові витрати.
Проте, відповідачем не було виконано свого зобов'язання щодо сплати існуючої заборгованості за вересень, грудень 2019 року та березень, червень 2020 року згідно графіка сплати (додаток 1 угоди № 25), що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Так, позивач зазначає, що станом на час розгляду справи у відповідача наявна заборгованість згідно договору № 65 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 12.07.2017 р. платежами за вересень, грудень 2019 року та березень, червень 2020 року у розмірі 1200000,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 4146-60-VI від 06.11.2014 р. затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, відповідно до якого залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь проводиться відповідно до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та цього Положення.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Частиною 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Розділом 2 Положення про порядок залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь (надалі - Положення) передбачено порядок встановлення розміру пайової участі.
Так, відповідно до п. 2.1 Положення величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, укладеному Ірпінською міською радою із замовником будівництва об'єктів архітектури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Згідно з п. 2.2 Положення, у разі, якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України: показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для багатоповерхових житлових будинків; опосередкованої вартості адміністративних будинків, які споруджуються на території України, на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для нежитлових будівель та споруд; опосередкованої вартості будинків садибного типу, які споруджуються на території України, на дату укладання договору про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури, що здаються в експлуатацію, на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури - для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових та дачних будинків.
Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Пунктом 2.5 Положення передбачено, що розмір пайової участі у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпінь складає, зокрема, для житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, розмір коштів пайової участі визначається диференційовано, з урахуванням загальної вартості об'єкта будівництва: для нежитлових приміщень - у розмірі 10%, для житлового фонду - 4%; для нежитлових будівель та споруд - 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Відповідно до п. 2.8 Положення у випадку будівництва у житловому будинку вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень його загальна кошторисна вартість має визначатись з урахуванням кошторисної вартості таких приміщень. Розмір пайової участі розраховується як сума двох складових: перша становить величину пайової участі, розраховану під житлову частину будинку; друга - величину пайової участі, розраховану для нежитлових будівель та споруд. За відсутності окремих кошторисних розрахунків розмір пайової участі визначається пропорційно загальній площі приміщень. У випадку будівництва об'єктів змішаного типу (таких, що залучаються до пайової участі та тих, що не залучаються) розмір пайової участі розраховується пропорційно загальній площі окремих приміщень в залежності від їх призначення.
Згідно з ч. 8 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Частиною 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" було передбачено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Відповідно до п. 2.10 Положення, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Ірпінь сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури визначається у договорі, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, а у разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена, вона визначається для багатоповерхових житлових будинків, виходячи із затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України показників опосередкованої вартості спорудження житла, розрахованої на дату укладення договору.
Зі змісту п. 2.1 договору вбачається, що величина пайової участі відповідача у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Ірпеня розраховувалася, відповідно до заяви відповідача, виходячи з опосередкованої вартості (згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 102 від 03.05.2017 р.) будівництва житлового будинку, що відповідає наведеним вище приписам ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно з ч. 1 ст. 173 та ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною третьою ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Суд, проаналізувавши умови залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури та порядок встановлення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбачені ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і Положенням, затвердженим рішенням Ірпінської міської ради Київської області № 4146-60-VI від 06.11.2014 р., а також дослідивши зміст договору № 65 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 12.07.2017 р., укладеного між сторонами, дійшов висновку, що договір не суперечить нормам законодавства, пункти договору визначені на розсуд сторін та погоджені ними.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог не спростував. Разом з тим, будь-яких доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов'язань щодо сплати коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Ірпіня за спірний період суду не надав.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді платежів за договором № 65 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 12.07.2017 р. за вересень, грудень 2019 року та березень, червень 2020 року, є доведеною, обґрунтованою, підтвердженою належними доказами і такою, що підлягає задоволенню.
Водночас, суд, дослідивши матеріали даної справи, зокрема, додаток № 1 до договору (з урахуванням угоди № 25 про внесення змін до договору № 65 від 09.04.2019 р. про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, предметом якого є участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Ірпінь), де сторони визначили графік сплати пайового внеску відповідача на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь, згідно якого підлягає сплаті: 300000,00 грн. у червні 2019 року; 300000,00 грн. у вересні 2019 року; 400000,00 грн. у грудні 2019 року; 300000,00 грн. у березні 2020 року; 300000,00 грн. у червні 2020 року; 300000,00 грн. у вересні 2020 року, 235190,00 грн. у грудні 2020 року, встановив, що за заявлений позивачем період до сплати відповідачем підлягає пайовий внесок у розмірі 1300000,00 грн.
Враховуючи, що позивач просить суд стягнути з відповідача 1200000,00 грн. пайового внеску, а суд при прийнятті рішення не може виходити за межі позовних вимог, то позовна вимога про стягнення з відповідача пайового внеску підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі 1200000,00 грн.
Окрім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасного внесення платежів, позивач на підставі п. 2.3 договору просить суд стягнути з відповідача 7% штрафу у розмірі 70000,00 грн. та пеню у розмірі 92472,66 грн.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Поряд з цим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати пайового внеску, на підставі п. 2.3 договору просить суд стягнути з відповідача 70000,00 грн. штрафу, який становить 7% від 300000,00 грн., 7% від 400000,00 грн., 7% від 300000,00 грн. (розміри несплачених внесків).
Окрім того, з долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем, з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», за період з 01.07.2020 р. до 02.07.2020 р. на суму 300000,00 грн. в сумі 196,72 грн., з 01.04.2020 р. до 02.07.2020 р. на суму 300000,00 грн. в сумі 12262,30 грн., з 01.01.2020 р. до 01.07.2020 р. на суму 400000,00 грн. в сумі 39322,40 грн. та за період з 01.10.2019 р. до 01.04.2020 р. на суму 300000,00 грн. в сумі 40691,24 грн. Загальний розмір пені складає 92472,66 грн.
Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в частині позову про стягнення штрафу та пені підлягають задоволенню.
Крім того, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплати пайових внесків, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми за період з 01.07.2020 р. до 02.07.2020 р. на суму 300000,00 грн. в сумі 49,18 грн., з 01.04.2020 р. до 02.07.2020 р. на суму 300000,00 грн. в сумі 2286,89 грн., з 01.01.2020 р. до 01.07.2020 р. на суму 400000,00 грн. в сумі 6032,79 грн. та за період з 01.10.2019 р. до 01.04.2020 р. на суму 300000,00 грн. в сумі 6793,08 грн., а інфляційні втрати за період з січня по квітень 2020 року на суму 400000,00 грн. в сумі 6000,00 грн. та за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року на суму 300000,00 грн. в сумі 6960,00 грн., в загальному розмірі - 12960,00 грн.
Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову також підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1490594,60 грн. заборгованості за договором № 65 про залучення коштів замовників будівництва об'єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Ірпінь від 12.07.2017 р., з яких: 1200000,00 грн. основного боргу, 70000,00 грн. штрафу, 92472,66 грн. пені, 15161,94 грн. 3% річних, 12960,00 грн. інфляційних втрат, є доведеними, підтвердженими доказами і такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан-Інвест-Груп" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Виговського, буд. 5В, код 38733894) на користь Виконавчого комітету Ірпінської міської ради (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 2-А, код 05408846) 1200000 (один мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 92472 (дев'яносто дві тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 66 коп. пені, 15161 (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят одну) грн. 94 коп. 3% річних, 12960 (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 22358 (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 92 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 16.11.2020 р.
Суддя В.М. Бабкіна