ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.10.2020Справа № 910/1755/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Юрковської В.О. розглянувши
клопотання представників позивачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем» про призначення судової експертизи у справі № 910/1755/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр» (б-р Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133), Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем» (вул. Магнітогорська, буд. 1, м. Київ, 02094) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (вул. Московська, буд. 32/2, Київ, 01010), Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремплюс» (вул. Віскозна, буд. 3, м. Київ, 02094) про визнання договору відступлення права вимоги та договору відступлення прав недійсними,
Представники сторін:
Від позивача 1-2, Тучіна О.В.;
Від позивача 1- 2, Тучін М.М.;
Від відповідача 1, Філатова Н.А.;
Від відповідача 2, Коваль В.В.;
В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/1755/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремплюс» про визнання договору відступлення права вимоги та договору відступлення прав недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладені між відповідачами Договори відступлення права вимоги № 44 від 25.06.2018 та відступлення прав за договорами застави від 25.06.2018 не відповідають вимогам чинного законодавства України. На переконання позивачів, укладений між ТОВ «ФК «Форінт» та ТОВ «Теремплюс» оспорюваний договір відступлення права вимоги № 44 від 25.06.2018 за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як «договір про відступлення права вимоги») є договором факторингу. Позивачі зазначають, що з урахуванням розміру заборгованості, право вимоги якої відступлено згідно з п.1.3 Договору та ціни, погодженої в цьому Договорі, слід дійти висновку, що різниця (15 975 940, 76 грн.) є дисконтом, тобто платою (фінансовою вигодою), яку отримав за договором факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».
Справа розглядалася за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремплюс» про визнання договору відступлення права вимоги та договору відступлення прав недійсними.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 у справі № 910/1755/19 залишено без змін.
Постановою Верховного Суд у складі Касаційного господарського суду від 04.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 та постанову Північного апеляційного суду від 22.01.2020 у справі № 910/1755/19 скасовано, справу № 910/1755/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
02.07.2020 матеріали справи № 910/1755/19 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 910/1755/19 передана судді Демидову В.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 справу № 910/1755/19 прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання на 30.07.2020.
29.07.2020 ТОВ «ФК «Форінт» подав до суду пояснення на позовну заяву про визнання договорів недійсними.
30.07.2020 об 11:12 год до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Полірем» про відвід судді Демидова В.О. у справі № 910/1755/19.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2020 у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2020.
13.08.2020 позивачі подали до суду клопотання про призначення судової експертизи, а саме: призначити у справі №910/1755/19 судову фінансово-економічну експертизу з метою визначення дійсного розміру заборгованості ТОВ «Полірем» та ТОВ «Полірем Центр» станом на дату укладення договору 11.04.2018 відступлення права вимоги від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Форінт» на загальну суму 16 075 940,76 грн., враховуючи строки позовної давності для розрахунку переданих прав.
У судовому засіданні 13.08.2020 оголошено перерву на 17.09.2020.
10.09.2020 відповідач-2 ТОВ «ФК «Форінт» подав до суду заперечення на клопотання позивачів про призначення експертизи, в якому зазначав, що поставлене позивачами питання експерту у клопотанні не входить до предмету доказування та відноситься до «питання права» і не може бути предметом висновку експерта. Також зазначав, що враховуючи факт наявності в матеріалах справи детальних розрахунків заборгованостей за кредитними договорами №010/42-0-1/853 та № 010/42-0-1/854, позивачі не були позбавлені можливості звернутись до експертної установи з метою визначення розміру заборгованості та подати зазначений висновок експерта до суду, або подати докази існування іншої суми заборгованості.
16.09.2020 ТОВ «Теремплюс» подав заперечення на клопотання про призначення судової фінансово-економічної експертизи, в яких зазначав, що вказане клопотання подане із закінченням встановленого законом строку без заяви про поновлення процесуального строку, а тому підлягає залишенню без розгляду. Зазначав, що відповідач-1 на виконання ухвали суду від 03 квітня 2019 року надав суду витребувані документи, зокрема і детальні розрахунки заборгованості по договорам №010/42-0-1/854 від 16.12.2011 та №010/42-0-1/853 від 16.12.2011, які виконані станом на дату укладення оскаржуваного правочину 11.04.2018 із врахуванням строків позовної давності. Позивачі не позбавлені можливості здійснити власний розрахунок вищенаведених сум у разі незгоди з розрахунком, наданим іншими учасниками процесу. Законодавством не встановлено підстав недійсності договору щодо відступлення права вимоги у разі передачі вимоги за зобов'язанням, із розміром якого сторона не погоджується, у зв'язку із чим висновки фінансово-економічної експертизи не будуть стосуватися предмету доказування у цій справі.
У судовому засіданні 17.09.2020 оголошено перерву до 24.09.2020.
24.09.2020 позивачі подали до суду клопотання про долучення доказів (публічної інформації).
24.09.2020 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному, розгляд справи призначено на 15.10.2020.
15.10.2020 судове засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. у відпустці , розгляд справи призначено на 29.10.2020.
29.10.2020 позивачі подали до суду клопотання про залучення співвідповідача АТ «Райффайзен Банк Аваль».
У судове засідання 29.10.2020 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 29.10.2020 оголошено перерву до 05.11.2020.
Суд, вивчивши доводи клопотання ТОВ «Полірем-Центр» та ТОВ «Полірем» про призначення судової фінансово-економічної експертизи, заперечення проти вказаного клопотання, матеріали справи, доходить такого висновку.
Обґрунтовуючи своє клопотання про призначення експертизи, позивачі посилались на те, що з метою встановлення дійсних обставин у справі, на які посилаються позивачі, належить провести експертне дослідження щодо відповідності суми переданої заборгованості первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 11.04.2018 року до ТОВ «ФК «Форінт» у сумі 16 075 940,76 грн., на яку посилаються відповідачі, як на підставу дійсного розміру переданого права.
Посилаються на те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» незаконно відступив новому кредитору ТОВ «ФК «Форінт», який в свою чергу відступив ТОВ «Теремплюс», право вимоги на більшу суму, ніж визначено в рішеннях суду про стягнення заборгованостей з боржників, прийнятих у 2012 році та в заяві банку про грошові вимоги в межах справи про банкрутство ТОВ «Полірем», які відображені в ухвалі суду про затвердження реєстру у справі від 08.04.2015.
Позивачі вважають, що за відсутності додаткових рішень про стягнення з ТОВ «Полірем» та ТОВ «Полірем-Центр» на користь банку заборгованості за кредитними договорами №010/42-0-1/853 та № 010/42-0-1/854 будь-яке збільшення заборгованості боржників та відображення цього в розрахунках заборгованостей є незаконним, оскільки до цих кредитних правовідносин застосовується загальний строк позовної давності.
Крім того, за відсутності первинної документації на підтвердження видачі/ часткового повернення кредитних коштів, відсутності обґрунтованих розрахунків заборгованостей за вказаними кредитними договорами №010/42-0-1/853 та № 010/42-0-1/854 станом на момент відступлення прав (11.04.2018) неможливо визначити дійсний обсяг прав, який було передано від банку наступним кредиторам.
Заперечуючи проти призначення експертизи, відповідачі посилаються на те, що 10.04.2019 на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 03.04.2019 в межах розгляду даної справи, ТОВ «ФК «Форінт» були долучені до матеріалів справи належним чином завірені копії детальних розрахунків заборгованостей ТОВ «Полірем» та ТОВ «Полірем-Центр» за кредитними договорами №010/42-0-1/853 та № 010/42-0-1/854 станом на 11.04.2018.
Відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Згідно із ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
В п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 925/1641/17, від 15.05.2019 у справі № 910/4568/18, від 16.01.2019 у справі № 908/1500/17, від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17.
Суд бере до уваги той факт, що 10.04.2019 відповідачем на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 03.04.2019 в межах розгляду даної справи було надано для долучення до матеріалів справи належним чином завірені копії детальних розрахунків заборгованостей ТОВ «Полірем» та ТОВ «Полірем-Центр» за кредитними договорами №010/42-0-1/853 та № 010/42-0-1/854 станом на 11.04.2018, тобто розрахунки, для визначення яких позивачі просять призначити судову фінансово-економічну експертизу.
Будь-яких контр розрахунків матеріали справи не містять.
При цьому позивачі не позбавлені можливості здійснити власний розрахунок вищенаведених сум у разі незгоди з розрахунком, наданим відповідачем.
Позивачами не зазначено в чому саме полягає складність алгоритму розрахунку заборгованості, задля якого необхідно залучати спеціальні знання.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
З клопотання та питання до експерта вбачається, що позивачами поставлено під сумнів розмір заборгованості боржників (обсяг переданих прав) в залежність від строку позовної давності, яка, на їх думку, може впливати на правильність розрахунків.
Суд зазначає, що поставлене у клопотанні питання експерту є «питанням права».
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Отже, безпідставне призначення судової експертизи має наслідком збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За результатом розгляду клопотання позивачів про призначення експертизи судом відмовлено в його задоволенні у зв'язку з безпідставністю та невідповідністю ст. 99 ГПК України, оскільки поставлені позивачами питання не потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.
Також, в обґрунтування клопотання представники позивачів зазначають, що судом передчасно ухвалено рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.08.2020, а тому вважають, що клопотання про призначення судової експертизи пов'язане з розглядом справи та не було заявлено в підготовчому провадженні з поважних причин.
Відповідно до ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи, а саме для подання клопотання про призначення експертизи.
Так, відповідно до ч.3 ст.164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
Представники позивачів під час стадії підготовчого провадження у справі не заявляли жодних клопотань, а також не зазначали на необхідності часу чи бажанні заявити клопотання.
Позивачі не були позбавлені можливості заявити клопотання про призначення експертизи у разі необхідності.
Виходячи із принципів і основних завдань господарського судочинства, відкриття, зміна, рух та завершення процесу в будь - якій стадії залежать від ініціативи заінтересованих осіб, а предмет спору та обсяг судового захисту визначається особами, які беруть участь у справі. Особи які беруть участь у справі, вільно розпоряджаються належними їм процесуальними правами, пов'язаними з розвитком та завершенням процесу.
Вирішуючи питання щодо дотримання процесуального строку судом враховано, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Важливим елементом верховенства права є гарантії справедливого судочинства. Так, у справі «Bellet v. France» Європейським судом з прав людини вказано, що ст.6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.
При цьому, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У справі «Golder проти Сполученого Королівства» Європейським судом з прав людини зазначено, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.
В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О., повний текст ухвали складено та підписано 16.11.2020.
З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 99, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Полірем-Центр» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Полірем» у задоволенні клопотання про призначення судової фінансово-економічної експертизи.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.11.2020.
Суддя В.О. Демидов