ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.11.2020Справа № 910/7662/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) в інтересах держави в особі
Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2),
Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6),
Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (03186, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 30)
до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36),
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д)
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
відповідача 1 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а)
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 Державне підприємство “Управління капітального будівництва та інвестицій” (04053, м. Київ, вул. Артема, 59)
про визнання недійсною реєстрації права комунальної власності, визнання права власності та права користування земельною ділянкою
за участю представників згідно з протоколом судового засідання
У судовому засіданні 11.11.2020, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У травні 2017 року Перший заступник військового прокурора Центрального регіону України (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач-1, КМУ), Міністерства оборони України (далі - позивч-2, МОУ) та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі - позивач-3, Київське КЕУ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач-1, Рада) та Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-2, ГУЮ у м. Києві) про визнання недійсною реєстрації права комунальної власності, визнання права власності та права користування земельною ділянкою.
Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка, загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42 є військовим майном та вибула з власності держави в особі КМУ без волі останнього, оскільки передана у комунальну власність територіальній громаді без відповідного рішення КМУ або МОУ, у зв'язку з чим прокурор просив:
- визнати недійсною реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради від 01.04.2015 на земельну ділянку площею 2,8288 га, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42 (кадастровий номер 8000000000:69:254:0100);
- визнати за державою в особі КМУ право власності на земельну ділянку площею 2,8288 га по проспекту Відрадному, 42 у м. Києві (кадастровий номер 8000000000:69:254:0100);
- визнати право користування зазначеною земельною ділянкою за МОУ в особі Київського КЕУ.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду від 12.09.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2019 скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.
Під час нового апеляційного розгляду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 30.06.2020 суд частково задовольнив касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Військової прокурори Центрального регіону України, скасував рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2020, а справу направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що судам необхідно надати належну правову оцінку доводам позивачів щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель державної форми власності на момент набрання чинності Законом №5245-VI, а також, відповідно, правомірності здійсненої державної реєстрації права комунальної власності.
За результатами проведення автоматизованого розподілу справи №910/7662/17, остання була передана на розгляд судді Пукшин Л.Г., що відображено у витязі з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 суд прийняв справу №910/7662/17 до свого провадження та вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.09.2020.
10.08.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив, у якому відповідач-2 зазначає про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що реєстрація права комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради від 01.04.2015 на земельну ділянку площею 2.8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний 42, була проведена у спосіб та порядок, які не відповідали вимогам законодавства станом на дату державної реєстрації права власності.
11.08.2020 до канцелярії суду також надійшов відзив відповідача-1, у якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вимога про визнання недійсною державної реєстрації права комунальної власності є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 26.07.2007 №34/1968 про передачу земельної ділянки, тому такий спосіб захисту є неналежним. За доводами відповідача-1 передача спірної земельної ділянки у користування державному підприємству відбулась у відповідності до вимог закону.
18.08.2020 до суду надійшло клопотання Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 02.09.2020 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 23.09.2020.
21.09.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України у який останні зазначили, що спірне рішення державного реєстратора прийнято щодо земельної ділянки, до складу якої входять землі державної власності - землі оборони (встановлено рішенням у справі №910/4266/16), а відтак, відповідач вчинив дії щодо земельної ділянки за відсутності відповідної правової підстави.
22.09.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання 23.09.2020.
У судовому засіданні 23.09.2020 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого засідання на 30 днів та відкласти розгляд справи на 21.01.2020.
13.10.2020 до канцелярії суду надійшла заява прокуратури, у якій остання просить суд вважати вірними п. 2,3 прохальної частини позову у наступній редакції:
« 2. Визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельну ділянку загальною площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована по проспекту Відрадний, 42 у місті Києві.
3. Визнати право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована по проспекту Відрадний, 42 у місті Києві, за Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління».
У судовому засіданні 21.10.2020 суд прийняв заяву прокуратури та на місці ухвалив закрити підготовче провадження, призначити розгляд справи по суті на 11.11.2020.
У судовому засіданні 11.11.2020 суд заслухав прокурора та представників позивачів, які підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору. Представники відповідачів та третьої особи-1 проти позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1028/2 від 17.07.1978 “Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі” постановлено надати в користування квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу, правонаступником якої є Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, земельні ділянки площею близько 70 га, на яких розміщені військові частини та організації Київського військового округу в Жовтневому районі, в тому числі Київське вище військове училище ім. Фрунзе по Брест-Литовському проспекту 71/2; військову частину №63630 площею біля 14 га по вул. Трудових резервів; військове містечко 165 площею біля 39 га по вул. Качалова 3 (наразі адреса - проспект Відрадний, 42).
Відповідно до листа начальника розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил - начальника Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України від 09.06.2003 №163/2588, з метою забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців Київського гарнізону, де на квартирному обліку перебуває 7,3 тис. чоловік, у найбільш стислі строки, активізації будівництва житлових будинків з залученням додаткових коштів інвесторів з різною формою власності, в МО України створено державне підприємство "Управління капітального будівництва та інвестицій".
21.02.2006 начальником Київського квартирно-експлуатаційного управління Івах С. Н. спрямовано на адресу Голови Київської міської ради та Начальника ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" лист № 303/25/3-210, відповідно до змісту якого Київське КЕУ, як правонаступник квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу, просило припинити право користування частиною земельною ділянкою площею 2,93 га на користь ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій".
Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України листом від 06.06.2006 №303/1/4/923 звернулося до начальника Головного управління земельних ресурсів та Голови Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому зазначено про те, що останній не заперечує проти списання основних фондів розташованих на земельній ділянці військового містечка №165 по проспекту Відрадному, 42 у Солом'янському районі міста Києва.
Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 134/1968 "Про передачу земельної ділянки Державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій" для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на проспекті Відрадний, 42 у Солом'янському районі міста Києва" (далі - рішення № 134/1968) вирішено:
- припинити Київському КЕУ, як правонаступнику квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу, право користування земельною ділянкою площею 2,85 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.07.78 № 1028/2 "Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі", та віднести її до земель запасу житлової та громадської забудови;
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій" для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва;
- передати державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій", за умови виконання пункту 4 цього рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 2,85 га для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (долучена прокурором до позовної заяви) право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42; цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з об'єктами соціальної інфраструктури (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 615542780000) зареєстровано за територіальною громадою в особі Київської міської ради; форма власності - комунальна; дата державної реєстрації - 01.04.2015; підстава виникнення права власності - пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.05.2017 №НВ-8000554422017, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, земельна ділянка 42, зареєстровано за територіальною громадою в особі Київської міської ради; у розділі "відомості про оренду, суборенду" вказано, що орендарем є ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" (дата державної реєстрації речового права - 26.11.2007, строк дії речового права - 5 років).
Прокуратура звертаючись з даним позовом про визнання недійсною реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Ради від 01.04.2015 на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, загальною площею 2,8388 га, за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, 42; визнання за державою в особі КМУ права власності та визнання за Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління права постійного користування на цю земельну ділянку зазначає про те, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони (є державною власністю), незаконно вилучена з державної власності (без згоди власника), а також незаконно зареєстрована на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва (без врахування того, що це земля оборони).
В обґрунтування вищевказаних позовних вимог прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка розташована на території військового містечка, є землею оборони, власником якої є держава в особі КМУ та надана Київському КЕУ в користування на підставі рішення Київської міської ради депутатів трудящих від 17.07.1978 № 1028/2, а тому в порушення вимог законодавства щодо порядку припинення права користування (вилучення) земельних ділянок, що належать до земель оборони, рішенням №134/1968 припинено право користування спірною земельною ділянкою, здійснено незаконну реєстрацію за територіальною громадою міста Києва в особі Ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку, що у сукупності призвели до того, що з власності держави в особі КМУ, без волі останнього, вибула спірна земельна ділянка.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Приписи статті 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частин першої, другої статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту права власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, що передбачено ст. 141 ЗК України.
Згідно ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку або права постійного користування у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача здійснюється за його заявою до відповідного органу чи до власника земельної ділянки.
Пунктом 2 ст. 149 ЗК України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно частини 5 ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).
Згідно зі ст. 14 Закону України „Про Збройні Сили України” земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
За змістом ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1028/2 від 17.07.1978 “Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі” постановлено надати в користування квартирно-експлуатаційній частині Київського військового округу, правонаступником якої є Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, земельні ділянки площею близько 70 га, на яких розміщені військові частини та організації Київського військового округу в Жовтневому районі, в тому числі Київське вище військове училище ім. Фрунзе по Брест-Литовському проспекту 71/2; військову частину №63630 площею біля 14 га по вул. Трудових резервів; військове містечко 165 площею біля 39 га по вул. Качалова 3 (наразі адреса - проспект Відрадний, 42).
Органами, що здійснюють управління військовим майном, згідно зі ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому передбачено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.
Як встановлено судом, припинення права користування земельною ділянкою площею 2,85 га, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 17.07.78 № 1028/2 "Про надання в користування земельних ділянок квартирно-експлуатаційної частини Київського військового округу в Жовтневому районі", відбулось на підставі рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 134/1968 "Про передачу земельної ділянки Державному підприємству "Управління капітального будівництва та інвестицій", яким дана земельна ділянка була віднесена до земель запасу житлової та громадської забудови та в подальшому зареєстрована за територіальною громадою в особі Київської міської ради.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішення Кабінету Міністрів України відносно вибуття спірної земельної ділянки з державної власності не приймалось, а відтак, спірна земельна ділянка юридично не вибувала з власності держави.
Так, суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року у справі №910/4266/16, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 року, у задоволенні позову Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави про скасування рішення № 134/1968 від 26.07.2007 року було відмовлено.
При цьому, у вищевказаному рішенні суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень прокурора, що прийняття Київською міською радою рішення № 134/1968 від 26.07.2007р. “Про передачу земельної ділянки державному підприємству “Управління капітального будівництва та інвестицій” для будівництва житлового комплексу з об'єктами інфраструктури на просп. Відрадному, 42 у Солом'янському районі міста Києва” відбулось з порушенням чинного законодавства щодо порядку припинення права користування (вилучення) земельних ділянок, що належать до земель оборони.
Проте, в процесі розгляду справи №910/4266/16 відповідачем було заявлено про пропуск строків позовної давності та судами встановлено пропуск строку позовної давності, що і стало підставою для відмови у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.12.2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 року та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 4, ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи, що рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2017 року у справі №910/4266/16, яке набрало законної сили, було встановлено факт невідповідності чинному законодавству рішення Київської міської ради № 134/1968 від 26.07.2007 року, дані обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню при розгляді даної справи.
Крім того, як встановлено судом, право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване на підставі пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI (далі - Закон №5245-VI).
Так, відповідно до вказаної норми з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Підпунктом "а" пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №5245-VI визначено, що у державній власності залишаються:
а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності;
які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
які належать до земель оборони.
Як встановлено судом, за даними обліку Київського КЕУ на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:69:254:0100, площею 2,8388 га, за місцем розташування у м. Києві, проспект Відрадний, 42 розташовані п'ять будівель і споруд, що мають статус нерухомого військового майна, перебувають у власності держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України, на обліку Київського КЕУ та на балансі Державного підприємства «Управління капітального будівництва та інвестицій», а саме: Управління № 116, туалет № 135, гараж № 129, вагова № 33 та навіс № 159, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: Актом обстеження в натурі на місцевості земельної ділянки від 08.09.2020, Актом звірки нерухомого військового майна станом на 01.08.2019 та копією Інвентаризації казерменно-житлового фонду станом на 01.01.2020.
Отже, Київська міська рада розпорядилась земельною ділянкою, до складу якої входять землі державної власності - землі оборони, на підставі рішення №134/1968 від 26.07.2007 року за відсутності відповідної компетенції.
Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства щодо земель оборони, суд дійшов висновку, що відповідач не міг законно набути право власності на спірну земельну ділянку, оскільки вищевказана земельна ділянка досі перебуває у користуванні позивачів, на якій знаходиться військове майно, що належить Міністерству оборони України.
Відтак, суд приходить до висновку, що обставини, які підтверджують недотримання порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).
За змістом положень вказаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Згідно з частиною першою статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як було встановлено судом, через незаконне рішення Київської міської ради №134/1968 від 26.07.2007 року, та в подальшому реєстрацію за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради права комунальної власності на спірну земельну ділянку, з власності держави в особі Кабінету Міністрів України, без волі останнього, вибула земельна ділянка загальною площею 2,8388 га, розташована за адресою місто Київ, пр. Відрадний, 42.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (ч.2 ст. 76, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсною реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради від 01.04.2015 року на земельну ділянку площею 2,8288 га, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42 (кадастровий номер 8000000000:69:254:0100), визнання за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельну ділянку площею 2,8288 га, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42 (кадастровий номер 8000000000:69:254:0100) та визнання права постійного користування на земельну ділянку площею 2,8288 га, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42 (кадастровий номер 8000000000:69:254:0100) за Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Першого заступника військового прокурора Центрального регіону України.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради від 01.04.2015 на земельну ділянку площею 2,8388 га з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42.
3. Визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42.
4. Визнати право постійного користування на земельну ділянку площею 2,8388 га, з кадастровим номером 8000000000:69:254:0100, яка розташована у м. Києві, проспект Відрадний, 42 за Міністерством оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.
5. Стягнути з Київської міської, ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36. ідентифікаційний код 22883141) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 38347014, р/р 35212055082966, МФО 820172 в ДКСУ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн 00 коп.
6. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (01001. м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, ідентифікаційний код 34691374) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1 ідентифікаційний код 38347014, р/р 35212055082966, МФО 820172 в ДКСУ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн 00 коп.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16.11.2020
Суддя Л. Г. Пукшин