ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2020Справа № 910/17737/20
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"
про стягнення 163 943 702,60 грн, -
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" про стягнення 163 943 702,60 грн, з яких основний борг в сумі 74 829 150,72 грн, інфляційні втрати в сумі 76 161 109,60 грн та 3% річних в розмірі 12 953 441,88 грн.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 102 грн 00 коп.
З огляду на вищезазначене положення Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви становить 735 700 грн.
Проте, судом встановлено, що позивачем до позовної зави не було додано докази в підтвердження сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 було подано клопотання про зменшення розміру судового збору до більш справедливої та розумної суми.
В обґрунтування вказаного клопотання заявник посилався на те, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу ОСОБА_1 . На підтвердження вказаних обставин надано суду довідку про доходи №2011-10 від 10.11.2020, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Ековудз", відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків й інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Розглянуши вказане клопотання, суд дійшов висновку щодо залишення останнього без задоволення з урахуванням такого.
За приписами ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Такими підставами у ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" визначено наступне: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З системного аналізу норм статті 8 Закону України "Про судовий збір" полягає, що зменшення розміру судового збору є правом, а не обов'язком суду, реалізація якого можлива за наявності наведених вище підстав.
Судом прийнято до уваги, що в обґрунтування поданої заяви позивачем надано суду довідку про доходи №2011-10 від 10.11.2020, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Ековудз", відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, згідно змісту яких розмір нарахованого річного доходу ОСОБА_1 за попередній рік - 2019 складає 64 245 грн.
Проте, судом враховано, що предметом заявленого позивачем позову є стягнення з відповідача 163 943 702,60 грн, з яких основний борг в сумі 74 829 150,72 грн, інфляційні втрати в сумі 76 161 109,60 грн та 3% річних в розмірі 12 953 441,88 грн.
Підставою позовних вимог визначено те, що позивачем, як поручителем, за наслідками виконання забезпеченого порукою зобов'язання в сумі 74 829 150,72 грн, було набуто право зворотної вимоги (регресу) до боржника.
Тобто, зміст позовної заяви вказує на підтвердження заявником фінансової спроможності в сплаті боргу за договором про надання кредиту №НКЛ-2002859 від 13.09.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айбокс" та Публічним акціонерним товариством "Дельта банк", у сумі, що в більш як сто разів перевищує суму судового збору, який підлягає сплаті на користь Державного бюджету України за подання позовної заяви.
Отже, з урахуванням наведеного вище, господарський суд не вбачає виключних та достатніх підстав для реалізації свого права на зменшення позивачу суми судового збору, внаслідок чого клопотання ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України», від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Отже, суд зауважує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, яке є загальним для всіх суб'єктів (у тому числі і державних органів), узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 № б/н від 12.11.2020 про зменшення розміру судового збору - відмовити.
2. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 .
3. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків у позовній заяві шляхом надання доказів сплати ОСОБА_1 судового збору в сумі 735 700 грн.
5. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Князьков