ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2020Справа № 910/11031/20
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032) до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (вул. Ділова, буд. 9А, м. Київ, 03150) про стягнення 230277,76 грн,
Без виклику сторін
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 49452,66 грн, інфляційні нарахування у розмірі 180825,10 грн та суму судового збору у розмірі 3454,17 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/12842/17 (04.12.2018 набрало законної сили) встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань та допущення прострочення сплати коштів за гарантією, стягнуто 1076339 грн 90 коп, 3% річних у розмірі 3715 грн 58 коп за період до 31.07.2017. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 виконане у примусовому порядку, відповідні кошти стягнуто з відповідача і перераховано позивачу 11.09.2019. Зазначає, що 3% річних та інфляційні нарахування нараховуються за весь період прострочення грошового зобов'язання, тобто з 20.06.2017 по 10.02.2019, які позивач і просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всіх докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такої) подати заперечення на відповідь на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем та відповідачем 14.08.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
08.10.2020 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача у повному обсязі. В обґрунтування заперечень щодо заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що обґрунтованість та законність відмови відповідача щодо сплати гарантійної суми були підтверджені рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у господарській справі № 910/12842/17, які набрали законної сили 17.01.2018. Лише за результатами повторного розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018, яке набрало законної сили 04.12.2018, було визнано неправомірною відмову відповідача у виплаті гарантійного платежу та стягнуто на користь бенефіціара 1076339,90 грн. Вважає, що з 17.01.2018 по 04.12.2018 фактично були відсутні підстави для виконання відповідачем зобов'язань за банківською гарантією, адже було визнано правомірність відмови банку у виплаті гарантійного платежу, а отже, і відсутність з боку банківської установи порушень грошового зобов'язання. При цьому можливо вважати, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за банківською гарантією з 01.08.2017 по 16.01.2018 та з 04.12.2018 по 10.02.2019. Відповідачем проведено контррозрахунок вказаних нарахувань, за яким інфляційні нарахування складають 91205,73 грн, 3% річних - 21054,97 грн.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи Публічним акціонерним товариством "Айбокс банк" (Відповідач, гарант) було видано банківську гарантію № 2592-1216/ENI5.1v від 20.12.2016, згідно з якою банк бере на себе безумовні та безвідкличні зобов'язання виплатити Державному підприємству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (бенефінціар) кошти у розмірі, що не перевищують 1076339 грн. 90 коп. у разі невиконання (неналежного виконання) Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичні інновації" (принципал) умов договору поставки № 02-1/4734-16 від 26.12.2016, протягом 10 робочих днів з дня отримання банком: першої письмової вимоги бенефенціара з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має зазначатися номер і дата договору, сума належна до сплати, за умови, що у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, повинна бути виплачена йому у зв'язку із невиконанням принципалом умов договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень договору.
Відповідно до умов гарантії № 2592-1216/ENI5.1v від 20.12.2016 гарантія дійсна по 08.07.2017 включно. Будь-які вимоги або повідомлення стосовно цієї гарантії мають бути надіслані в письмовій формі та в такий час, щоб банк мав можливість отримати їх не пізніше тієї дати, після якої ця гарантія втрачає чинність та всі зобов'язання банка втрачають силу без будь-яких наслідків для нього.
У серпні 2017 року Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго", Підприємство, Покупець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (далі - ПрАТ "Айбокс Банк", Банк, Гарант), третя особа - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичні Інновації" (далі - ТОВ "Енергетичні Інновації", Постачальник, Принципал), про стягнення 1080055,48 грн. заборгованості за гарантією Банка №592-1216/ENI5.1v від 20.12.2016 (далі - гарантія №2592-1216/ENI5.1v), в тому числі 1076339,90 грн. основної заборгованості та 3% річних у сумі 3715,58 грн., нарахованих за період з 20.06.2017 по 31.07.2017, з посиланням на статті 526, 530, 560, 563, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України та статті 193, 265 Господарського кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 (суддя Плотницька Н. Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 (головуючий - Ткаченко Б. О., судді: Зеленін В. О., Мартюк А. І.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 (головуючий - Студенець В. І., судді: Баранець О. М., Вронська Г. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 у справі №910/12842/17 скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Айбокс Банк" на користь ДП "НЕК "Укренерго" 1076339,90 грн. заборгованості, 3% річних у сумі 3715,58 грн., 16200,83 грн. судового збору за подання позову, 17820,92 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 32401,66 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Вказані рішення і постанова мотивовані положеннями статей 526, 546, 560, 562, 563, 565, 566, 611, 612, 625, 629 ЦК України, статей 193, 200 ГК України, пунктів 2, 5 Положення №639 та статей 74, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що Банк неправомірно відмовив Підприємству у виплаті за гарантією №2592-1216/ENI5.1v, оскільки пред'явлена позивачем вимога №01/5965 від 31.05.2017 відповідала умовам цієї гарантії та є доведеним неналежне виконання Постачальником умов договору поставки №02-1/4734-16 від 26.12.2016, а вимога позивача по виплаті не перевищувала передбачену гарантією суму.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 12.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №910/12842/17 залишено без змін.
09.01.2019, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018, Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення.
11.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 виконано відповідачем, про що свідчить платіжне доручення № 243 від 11.02.2019 про перерахування суми коштів у розмірі 1146478,89 грн.
11.02.2019 приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу у справі № 910/12842/17.
Враховуючи, що вимога про виплату за гарантією мала бути виконана відповідачем 19.06.2017, а також те, що сума 3% річних за період з 20.06.2017 до 31.07.2017 сплачені відповідачем за рішенням суду, загальний період прострочення зі сплати 3% річних складає 42 дні у зв'язку з чим позивачем нараховано до сплати відповідачу 3% річних у розмірі 49452,66 грн та інфляційні нарахування за період з липня 2017 року до січня 2019 року у розмірі 180825,10 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ч 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/12842/17 встановлено, що відповідач неправомірно відмовив Підприємству у виплаті за гарантією №2592-1216/ENI5.1v, оскільки пред'явлена позивачем вимога №01/5965 від 31.05.2017 відповідала умовам цієї гарантії та є доведеним неналежне виконання постачальником умов договору поставки №02-1/4734-16 від 26.12.2016, а вимога позивача по виплаті не перевищувала передбачену гарантією суму. Вказаним рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача 1076339,90 грн. заборгованості, 3% річних у сумі 3715,58 грн., 16200,83 грн. судового збору за подання позову, 17820,92 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 32401,66 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/12842/17 виконано відповідачем 11.02.2019, про що свідчить платіжне доручення № 243 від 11.02.2019.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
З викладеного можна зробити висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України, що передбачають відповідальність за порушення грошового зобов'язання (частина друга статті 625 цього Кодексу).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зважаючи на відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання як ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 у справі № 3-142гс11, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17.
Таким чином, наявність судового рішення про стягнення основного боргу не позбавляє права кредитора на отримання 3% річних, інфляційних нарахувань за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Враховуючи те, що вимога про сплату коштів за гарантією мала бути виконана відповідачем 19.06.2017, починаючи з 20.06.2017 за відповідачем рахується прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на вищевикладене заперечення відповідача в частині періоду нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Позивачем визначено для сплати 3% річних, з урахуванням виконання рішення суду від 10.09.2018, період з 20.06.2017 до 10.02.2019 включно, з вирахуванням 42 днів з 20.06.2017 до 31.07.2017, за які з відповідача стягнуто 3% річних рішенням суду. Загальний період визначено відповідачем як 559 днів у зв'язку з чим загальна сума 3% річних складає 49452,66 грн. Суд погоджується із визначеним періодом прострочення виконання зобов'язання, розрахунок суми 3% річних у розмірі 49452,66 грн є арифметично вірним та приймається судом. Розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 180825,10 грн здійснено позивачем за період з липня 2017 року до січня 2019. При цьому позовні вимоги щодо інфляційних нарахувань не були заявлені позивачем у межах справи № 910/12842/17, при цьому в силу положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач наділений правом як кредитора вимагати стягнення таких сум за весь час прострочення виконання зобов'язань до 10.02.2019 ( 11.02.2019 відповідачем здійснено сплату боргу за рішенням). Розрахунок інфляційних нарахувань є арифметично вірним та приймається судом. Контррозрахунок відповідача не відповідає матеріалам справи та встановленим фактичним обставинам.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Айбокс Банк» (вул. Ділова, буд. 9А, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 21570492) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 00100227) 3% річних у розмірі 49 452 грн 66 коп, інфляційні нарахування у розмірі 180 825 грн 10 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3454 грн 17 коп, а всього 233 731 (двісті тридцять три тисячі сімсот тридцять одну) грн. 93 (дев'яносто три) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Дата складення та підписання рішення 16.11.2020.
Суддя В.О. Демидов