ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2020Справа № 910/9918/20
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (пр-т Повітрофлотський, буд. 25, м. Київ, 03049) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (вул. Дегтярівська, буд. 33Б, 2-й під'їзд, м. Київ, 0357) про відшкодування шкоди у розмірі 119655,67 грн,
Без виклику сторін
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПРОВІДНА», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН», в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» 90000,00 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2895,91 грн 3% річних, 25319,76 грн пені та 1440,00 грн інфляційного збільшення за період прострочення, а також судовий збір у сумі 2102,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує виникненням у позивача зворотної вимоги на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (якщо така буде подана) подати заперечення на відповідь на відзив.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем та відповідачем отримано 20.07.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, третя особа не скористався правом подачі пояснень, позивачем додаткових пояснень до суду не подано.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
22.12.2018 о 12:15 год на а/д М19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече 127 км між автомобілем «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та вантажним автомобілем «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.02.2019 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Вказана постанова набрала законної сили 12.02.2019.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ТЗОВ «СМП».
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/0669438/0302/18 від 26.11.2018, зі строком дії з 27.11.2018 до 26.11.2019, встановленою франшизою на рівні 0 грн, без урахування зносу.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована відповідачем на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ № 003883509 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, на рівні 100000,00 грн та франшизою у розмірі 0,00 грн.
26 грудня 2018 року страхувальник за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/0669438/0302/18 від 26.11.2018 звернувся до позивача із заявою № 2300252760 про факт настання події.
26.12.2018 позивачем проведено огляд пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 та визначено перелік механічних пошкоджень, про що складено акт № 252760 огляду транспортного засобу.
Відповідно до розрахунку суми матеріального збитку по справі № 2300252760 позивачем, як страховиком, з урахуванням умов договору, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 складає 107677,31 грн.
08.01.2019 фізичною особою-підприємцем виставлено до сплати позивачу рахунок на оплату № 4 вартості проведення ремонту транспортного засобу «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 107677,31 грн з ПДВ.
Вартість проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 також підтверджується ремонтною калькуляцією № 0025 від 08.01.2019.
На підставі страхового акту № 2300252760 від 16.01.2019 позивачем здійснено сплату страхового відшкодування у розмірі 107677,31 грн, про що свідчить платіжне доручення № 002187 від 17.01.2019.
Відповідно до заяви про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації від 13.03.2019 позивач у вказаній заяві просив відповідача здійснити відшкодування вартості страхового відшкодування у розмірі 107677,31 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що 22.12.2018 о 12:15 год на а/д М19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече 127 км між автомобілем «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та вантажним автомобілем «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Вина водія ОСОБА_1 встановлена постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.02.2019, що набрала законної сили 12.02.2019.
Згідно із ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За нормами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Частина 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже, така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.
За змістом пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 )далі - Методика) відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
При цьому згідно п.7.38 Методики значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;5 років - для мототехніки.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб «Volkswagen Crafter», д.н.з. НОМЕР_2 є вантажним спеціалізованим КТЗ, 2014 року випуску, дата першої реєстрації 10.11.2018 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на момент ДТП 22.12.2018 строк його експлуатації не перевищив строки, визначені п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у зв'язку з чим значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ. Крім того, за умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 06/0669438/0302/18 від 26.11.2018 сторонами погоджено, що фізичний знос транспортного засобу не підлягає врахуванню.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі розрахунку суми матеріального збитку, ремонтної калькуляції № 0025 від 08.01.2019, рахунку на оплату із визначеним розміром вартості відновлювального ремонту та страхового акту № 2300252760 від 16.01.2019 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування по страховому випадку 22.12.2018 у розмірі 107677,31 грн, про що свідчить платіжне доручення № 002187.
Матеріали справи не містять будь-яких заперечень щодо погодженого розміру страхового відшкодування з боку відповідача. Крім того, із позовної заяви вбачається, що відповідачем 18.12.2019 здійснено часткове відшкодування у розмірі 10000,00 грн. Таким чином, враховуючи ліміт відповідальності згідно полісу АМ № 003883509 (100000,00 грн), загальний розмір страхового відшкодування, яке відповідач має здійснити, складає 90000,00 грн.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 90000,00 грн.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає.
Позивачем здійснено розрахунок вказаних нарахувань за період з 12.06.2019 до 07.07.2020.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
На підтвердження звернення до відповідача із відповідною вимогою про сплату страхового відшкодування позивачем до матеріалів справи надано копію заяви про відшкодування шкоди в порядку регресу/суброгації, адресовану відповідача та датовану 13.03.2019. Таким чином, з урахуванням п. 36.2 ст. 36 Закону позивачем здійснено нарахування 3% річних, пені та інфляційних нарахувань починаючи з 12.06.2019.
В той же час період нарахування має розраховуватися із дати отримання відповідної вимоги, при цьому матеріали справи не містять доказів направлення такої вимоги відповідачу та вручення такої вимоги останньому.
Таким чином, враховуючи той факт, що відповідачем здійснено часткову оплату страхового відшкодування 18.12.2019, суд приймає у розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань період з 19.12.2019.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, то відповідач не виплативши суму страхового відшкодування, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція щодо застосування правової норми зазначена у постанові Верховного Суду по справі № 910/18319/16 від 07.02.2018 р.
Судом проведено належний розрахунок заявлених сум у зв'язку з чим сума 3% річних складає 1494,25 грн, пеня - 9382,19 грн, інфляційні нарахування - 1260,00 грн, що підлягають до стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76,129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов - задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН» (вул. Дегтярівська, буд. 33Б, 2-й під'їзд, м. Київ, 0357, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (пр-т Повітрофлотський, буд. 25, м. Київ, 03049, ідентифікаційний код 23510137) 90000 грн 00 коп, 3% річних у розмірі 1494 грн 25 коп, пеню у розмірі 9382 грн 19 коп, інфляційні нарахування у розмірі 1260 грн 00 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1794 грн 24 коп, а всього 103930 (сто три тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 68 (шістдесят вісім) коп.
3.В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України,з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу Україниз урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Дата складення та підписання рішення 16.11.2020.
Суддя В.О.Демидов