ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2020Справа № 910/9187/20
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601) до Казенного підприємства спеціального прилад обування «Арсенал» (вул. Московська, буд. 8, м. Київ, 01010) про стягнення 2401,01 грн,
Без виклику сторін
Позивач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Казенного підприємства спеціального прилад обування «Арсенал», в якому просить суд стягнути з Казенного підприємства спеціального прилад обування «Арсенал» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню у розмірі 1555,07 грн, 3% річних у розмірі 304,92 грн, інфляційні нарахування у розмірі 541,02 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 2843/18-БО-41 від 27.11.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всіх докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такої) подати заперечення на відповідь на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем та відповідачем 13.07.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач правом подання відзиву не скористався.
07.08.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 01 грн. В обґрунтування необхідності зменшення розміру штрафних санкцій відповідач у поданому клопотанні зазначає, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. В 2019 році відповідач мав заборгованість за поставлений у цьому році природний газ, чим порушив своє зобов'язання в частині оплати за отриманий природний газ у встановлені договором строки. Однак, зазначене порушення грошового зобов'язання виникло не з вини відповідача, оскільки, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 70-р від 12.02.2014 КП СПБ «Арсенал» входить до оборонно-промислового комплексу України та має низку державних оборонних замовлень, бюджетне фінансування яких не завжди відбувається у визначені договорами строки. У червні 2019 року відповідач добровільно та у повному обсязі погасив заборгованість за поставлений у попередні періоди природний газ. Крім того, у зв'язку із карантинними обмеженнями відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, станом на 03.08.2020 на підприємстві обліковується заборгованість з виплати заробітної плати.
14.08.2020 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення санкцій та задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі. У поданих запереченнях позивач зазначив, що інфляційні нарахування та 3% річних не є санкціями, а їх нарахування здійснюється незалежно від вини боржника. Щодо зменшення розміру пені зазначив, що у момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання з будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, кінцевих споживачів або відсутність у боржника прибутку, відсутність коштів на рахунках. Станом на 01.01.2020 торгова дебіторська заборгованість перед позивачем з боку споживачів становила 49,533 млрд грн., має тенденцію до зростання, а станом на 31.03.2020 розмір короткострокових позик складає 41,335 млрд грн, довгострокових - 7,142 млрд. грн, всього - 48,477 млрд грн, що свідчить про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
27.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник), правонаступником всіх прав та обов'язків якого є позивач, та відповідачем Казенним підприємством спеціального прилад обування «Арсенал» (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2843/18-БО-41, за яким посталь ник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п. 11.1. розділу 11 договору вказаний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу з 01.12.2018 до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Згідно із п. 1.2. розділу 1 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, які споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до 2.1. розділу 2 договору постачальник передає споживачу в період з 01.12.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 270 тим. куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 0, листопад 2018 - 0, грудень 2018 - 80, всього 80; січень 2019 - 80, лютий 2019 - 70, березень 2019 - 40, всього 190; квітень - 0.
Додатковою угодою № 1 від 11.03.2019 сторонами погоджено внести зміни до договору, зокрема погоджено, що постачальник передає споживачу в період з 01.12.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 82,804 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 0, листопад 2018 - 0, грудень 2018 - 0, всього 0; січень 2019 - 40,841, лютий 2019 - 26,963, березень 2019 - 15, всього - 82,804; квітень 2019 - 0.
Додатковою угодою № 3 від 22.03.2019 сторонами погоджено внести зміни до договору, зокрема погоджено, що постачальник передає споживачу в період з 01.12.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 77,804 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2018 - 0, листопад 2018 - 0, грудень 2018 - 0, всього 0; січень 2019 - 40,841, лютий 2019 - 26,963, березень 2019 - 10, всього - 77,804; квітень 2019 - 0.
Додатковою угодою № 2 від 21.03.2019 сторонами внесено зміни до договору та погоджено, що п.п. 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2 п.п. 3.9.2. п. 3.9., 3.13., 5.7. абз. 5 п.п. 5 п. 6.2., п.п. 8 п. 6.2., п.п. 4 п. 6.3., абз. 3 п.п. 2 п. 6.4. договору застосовується сторонами з 01.03.2019, а п.п. 3.2.1, 3.4.1., 3.8.1. абз. 1 п.п. 3.9.2. п. 3.9., абз. 4 п.п. 5 п. 6.2., абз. 2 п.п. 2 п. 6.4. договору з 01.03.2019 втрачають чинність.
У зв'язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 було перейменовано Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» сторонами укладено додаткову угоду № 4 від 25.03.2019 та змінено найменування постачальника у відповідному відмінку у тексті договору.
Відповідно до п.п. 4.1.-4.3. розділу 4 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн. Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу.
Згідно із п. 3.1. розділу 3 договору постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи.
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період з січня до березня 2019 року позивачем поставлено на користь відповідача природного газу на загальну вартість 584638,92 грн:
1. згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2019 на суму 305597,35 грн з ПДВ;
2. згідно акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2019 на суму 201753,67 грн з ПДВ;
3. згідно акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 77287,90 грн з ПДВ.
Згідно із п.п. 6 п. 6.2. розділу 6 договору споживач зобов'язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1. даного договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Відповідно до п. 5.1. розділу 5 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоктової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Як вбачається з виписки позивача про зарахування коштів з 01.11.2018 по 29.02.2020 відповідачем за актом приймання передачі природного газу від 31.01.2019 здійснено оплату 12.02.2019, за актом від 28.02.2019 - 19.03.2019, за актом від 31.03.2019 - 13.06.2019.
Таким чином, за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 має місце прострочення оплати за поставку природного газу на 48 днів.
Відповідно до п. 7.2. розділу 7 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно п.п. 5.1, 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання у зв'язку з чим позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню у розмірі 1555,07 грн, 3% річних у розмірі 304,92 грн та інфляційні нарахування у розмірі 541,02 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України «Про ринок природного газу» (далі - Закон).
Статтею 1 Закону визначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору № 2843/18-БО-41 постачання природного газу від 27.11.2018, за яким позивачем здійснено за період з січня по березень 2019 року поставку природного газу на користь відповідача на загальну суму грн 584638,92 грн з ПДВ, про що сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу. Вказані акти підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та застережень.
Відповідачем за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 здійснено на користь позивача сплату вартості поставленого природного газу з простроченням строку для проведення оплати на 48 днів, що не заперечувалося стороною відповідача та що є порушенням зобов'язань відповідача за укладеним договором.
Позивачем нараховано до сплати відповідачу пеню у розмірі 1555,07 грн, 3 % річних у розмірі 304,92 грн та інфляційні нарахування у розмірі 541,02 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку правильності нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань. Наданий суду розрахунок є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам справи та приймається судом як належний.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, 3% річних та інфляційні нарахування не являються штрафними санкціями, а вимога про їх сплату з боку позивача є правом кредитора, який останній наліплений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (прострочення оплати вартості поставленого природного газу), часовий проміжок прострочення оплати вартості поставленого природного газу, розмір заявленої до стягнення суми пені, судом не вбачається підстав для зменшення розміру пені, яку позивач просить стягнути з відповідача. Твердження про скрутність матеріального становища відповідача, порушення строків бюджетного асигнування, заборгованість відповідача з виплати заробітної плати у розрізі даного спору не можуть слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, право на стягнення яких закріплено за кредитором на законодавчому рівні, при цьому відповідачем не надано підтверджуючих доказів існування таких обставин. Крім того, нарахована сума пені у розмірі 1555,07 грн не призведе до виникнення несправедливо непомірного тягаря боржника та не стане джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1555,07 грн, 3% річних у розмірі 304,92 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 541,02 грн.
З огляду на викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Казенного підприємства спеціального прилад обування «Арсенал» (вул. Московська, буд. 8, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 14307357) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) пеню у розмірі 1555 грн 07 коп, 3% річних у розмірі 304 грн 92 коп, інфляційні нарахування у розмірі 541 грн 02 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн 00 коп, а всього 4503 (чотири тисячі п'ятсот три) грн 01 (одна) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Дата складення та підписання рішення 16.11.2020.
Суддя В.О.Демидов