ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.11.2020Справа № 910/11357/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11357/20
За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 78912,89 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 78912,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснив відправлення вагонів за залізничною накладною №42402685 від 21.02.2020 (досилкова накладна №53865184 від 25.02.2020), втім під час слідування вагонів була виявлена нестача вантажу, про що складено відповідні комерційні акти. Відтак, оскільки саме залізниця не забезпечила збереження вантажу під час його перевезення просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в сумі 78912,89 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11357/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 14.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5.
Станом на дату розгляду справи по суті в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого ухвала суду від 14.09.2020 була вручена представнику відповідача 20.09.2020.
Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
03.07.2019 року між BASIS Trade AG (далі - продавець) та позивачем був укладений контракт №BASIS-ILYICH 01-19 (далі-Контракт), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти поставку та оплатити товар, з характеристиками, якістю, кількістю та по ціні, вказаній в контракті і у відповідності з умовами даного контракту.
14.02.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг №00039/ЦТЛ-2018 (далі - договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п. 2.3.2 договору перевізник зобов'язується приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС «Месплан», доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.
Строк дії договору встановлено з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 договору).
Доказів того, що будь-яка сторона договору повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 12.1 цього договору суду не надано, а отже договір є чинним та приймається судом до уваги.
За своєю правовою природою, договір, укладений між позивачем та відповідачем є договором перевезення, а частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
21.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шіппінг» (вантажовідправник) здійснено відправку вугілля антрацит марки АС (6-13) на адресу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоодержувач) залізничним транспортом на станцію призначення Асланово, що підтверджується залізничною накладною №42402685 (досилкова накладна №58865184 від 25.02.2020).
На станції Асланове та Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне зважування, за результатами якого виявлено нестачу вантажу, а саме у вагонах №№61847844, 60029873, 53501672, про що складено комерційні акти.
Так, 26.02.2020 на станції Асланове Донецької залізниці був складений комерційний акт №4850002/81, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №61847844, в кількості 7050 кг, про що в накладній №42402685 від 21.02.2020 була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті №485002/81 зазначено, що на підставі акту з/ф №4-495 від 26.02.2020 ст. Асланове Донецької залізниці проводилось комерційне переважування вагона №61847844 по відправці вказаній на лицьовій стороні акта. По документу значиться вантаж антрацит навалом, вага визначена відправником на вагонних вагах (150т): брутто - не вказано, тара - 23300 кг, нетто - 68550 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 84800 кг, тара - 23300 кг, нетто - 61500 кг, що менше за документ на 7050 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження нижче рівня бортів на 300-400 мм, нерівномірне. Вантаж марковано вапном, згідно документа, фактичне маркування відсутнє. За рухом поїзда, з лівої сторони, над 2-4 люками є виїмка розміром 4500ммХ1400ммХ500-700мм в глиб вагона. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150т. електронних тензометричних вагах №17 ст. Рудна з повною зупинкою вагона. При повторному переважуванні даного вагона нестача вантажу підтвердилась.
25.02.2020 на станції Волноваха Донецької залізниці був складений комерційний акт №486202/18/83, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №60029873 в кількості 8600 кг, про що в накладній №42402685 від 21.02.2020 була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті №486202/18/83 зазначено, що на підставі акту ГУ-23 №31043 від 24.02.2020 ст. Волноваха, по відправці зазначеної на лицьовій стороні даного акту, проведено комісійне переважування вагона на справних 150т тензометричних вагах ст. Волноваха Донецької залізниці, держперевірка 19.12.19, контрольний огляд-перевірка 19.12.19 з повною зупинкою і розчепленням вагона. По документу значиться: брутто - не вказано, тара - 23800 кг, нетто - 68850 кг. Фактично при переважуванні виявилося: брутто - 84050 кг, тара - 23800 кг (згідно документа), нетто - 60250 кг, що менше документа на 8600 кг. При огляді виявлено - погрузка нерівномірна. Вантаж не маркований. З 1 по 7 люка по ходу поїзда виїмка 1100Х280Х30-50 см, течі вантажу немає. Вагон бездвірний, розвантажувальні люка закриті на запірний механізм. Вагон технічно справний. З моменту прибуття і до моменту відправлення знаходився під охороною. При цьому в розділі Є комерційного акту міститься відмітка про те, що при видачі вантажу на станції призначення різниці між даними акта не знайдено.
25.02.2020 на станції Волноваха Донецької залізниці був складений комерційний акт №486202/19/84, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №53501672 в кількості 3750 кг, про що в накладній №42402685 від 21.02.2020 була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті №486202/19/84 зазначено, що на підставі акту ГУ-23 №31044 від 24.02.2020 ст. Волноваха, по відправці зазначеної на лицьовій стороні даного акту, проведено комісійне переважування вагона на справних 150т тензометричних вагах ст. Волноваха Донецької залізниці, держперевірка 19.12.19, контрольний огляд-перевірка 19.12.19 з повною зупинкою і розчепленням вагона. По документу значиться: брутто - не вказано, тара - 21900 кг, нетто - 68050 кг. Фактично при переважуванні виявилося: брутто - 86200 кг, тара - 21900 кг (згідно документа), нетто - 64300 кг, що менше документа на 3750 кг. При огляді виявлено - погрузка нерівномірна. Вантаж не маркований. З 1 по 7 люка по ходу поїзда виїмка 1100Х280Х30-50 см, течі вантажу немає. Вагон бездвірний, розвантажувальні люка закриті на запірний механізм. Вагон технічно справний. З моменту прибуття і до моменту відправлення знаходився під охороною. При цьому в розділі Є комерційного акту міститься відмітка про те, що при видачі вантажу на станції призначення різниці між даними акта не знайдено.
Відтак, у зв'язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу залізницею позивач просить стягнути з відповідача збитки, які були завдані йому у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в загальній сумі 78912,89 грн. При цьому, позивач зазначає, що вартість 1 тонни вантажу у вагоні №61847844 відповідно до інвойсу (рахунку) вантажовідправника №1402-1 від 14.02.2020 складає 144,00 євро за 1 метричну тону (станом на 21.07.2020 за курсом НБУ 4549,08 грн за 1 метричну тону), виходячи з розрахунку: 68550 кг х 1%(природні втрати) = 685,50 кг (сума норми природної втрати вантажу). Недостача вантажу з урахуванням природних втрат становить: 7050 кг - 685,50 кг = 6364,5 кг (6,365 т); 6,365 т * 4549,08 грн = 28954,89 грн.
Вартість 1 тонни вантажу у вагоні №60029873 відповідно до інвойсу (рахунку) вантажовідправника №1402-1 від 14.02.2020 складає 144,00 євро за 1 метричну тону (станом на 21.07.2020 за курсом НБУ 4549,08 грн за 1 метричну тону), виходячи з розрахунку: 68850 кг х 1%(природні втрати) = 688,5 кг (сума норми природної втрати вантажу). Недостача вантажу з урахуванням природних втрат становить: 8600 кг - 688,5 кг = 7911,5 кг (7,912 т); 7,912 т * 4549,08 грн = 35992,32 грн.
Вартість 1 тонни вантажу у вагоні №53501672 відповідно до інвойсу (рахунку) вантажовідправника №1402-1 від 14.02.2020 складає 144,00 євро за 1 метричну тону (станом на 21.07.2020 за курсом НБУ 4549,08 грн за 1 метричну тону), виходячи з розрахунку: 68050 кг х 1%(природні втрати) = 680,5 кг (сума норми природної втрати вантажу). Недостача вантажу з урахуванням природних втрат становить: 8600 кг - 680,5 кг = 3069,5 кг (3,070 т); 3,070 т * 4549,08 грн = 13965,68 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За змістом ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з частиною 2 ст.924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
За приписами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч. 1 п. 110 Статуту залізниць України).
Згідно з частиною 1, 2 пункту 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як вбачається з матеріалів справи, на станціях Асланове та Волноваха Донецької залізниці, залізницею було проведено комісійну перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагонах №№ 61847844, 60029873, 53501672 не відповідає фактичній масі вказаній у накладній, про що перевізником складено відповідні комерційні акти. Отже залізниця не виконала взятих на себе обов'язків щодо збереження вантажу під час перевезення, який був прийнятий нею до перевезення без будь-яких зауважень.
Частиною 1 ст.623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та п. 113 Статуту).
Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (п. 114 Статуту залізниць України).
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, розмір шкоди, завданої внаслідок втрати вантажу, складається з вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.
Абзацом 1 пунктом 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
При цьому, ч. 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі інвойсу (рахунок) постачальника (продавця) №1402-1 від 14.02.2020, який був виставлений одержувачу вантажу за контрактом №01-19 від 03.07.2019, тобто з дотриманням вимог абз.1 п. 115 Статуту залізниці України.
Вартість 1 тони вантажу, згідно вказаного інвойсу (рахунку) постачальника (продавця) вантажу BASIS Trade AG складає 144,00 євро.
Згідно платіжних доручень №4500019946 та №4500016155 та реєстру рахунків до вказаних платіжних доручень, інвойс (рахунок) №1402-1 від 14.02.2020, який був виставлений позивачу постачальником (продавцем) за контактом №BASIS-ILYICH01-19 від 03.07.2019, оплачений позивачем в повному обсязі.
Отже, враховуючи факт оплати відповідачем вартості вантажу, згідно інвойсу (рахунку) №1402-1 від 14.02.2020, суд дійшов висновку про оплату позивачем вантажу згідно залізничної накладної №42402685 в повному обсязі, згідно укладеного контракту №BASIS-ILYICH01-19 від 03.07.2019, про що подано належні та допустимі докази.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт втрати вантажу позивача (контракт, залізнична накладна та комерційні акти) та дійсну вартість вантажу (інвойс (рахунок) постачальника (продавця)).
В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв'язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.
Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Згідно ч. 3 ст. 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
При цьому, днем подання заяви до суду є не дата, вказана у позовній заяві (в даному випадку 29.07.2020), а день її реєстрації в канцелярії суду або день відправлення заяви на адресу суду поштою.
Згідно наявного в матеріалах справи конверту, в якому надійшла дана позовна заява до Господарського суду міста Києва, датою відправки є 30.07.2020.
Отже, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 623 ЦК України при визначенні вартості втраченого вантажу застосуванню підлягає встановлений НБУ курс гривні до Євро станом на 30.07.2020, який становить 32,4696 грн за 1 Євро.
Таким чином, відповідно до розрахунку суду, здійсненого на підставі вищезазначених положень законодавства, загальна вартість недостачі, виявленої у вагонах №61847844, 60029873, 53501672 з урахуванням норми природної втрати, складає 2497,97 євро, що за курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви складає 81108,09 грн (2497,97 євро х 32,4696 грн (курс НБУ на 30.07.2020)), а отже є більшою, ніж заявлено до стягнення позивачем.
Водночас, статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач у позовній заяві вказує про стягнення вартості втраченого вантажу саме у гривні (без еквіваленту на дату ухвалення рішення), то позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2680,93 грн, які складається з: усної консультація клієнта з вивченням документів, узгодження правової позиції (315,30 грн./год., відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку адвокатом витрачено на вказану послугу 1 годину); збір доказів (підготовка та перевірка документів для подачі до суду позовної заяви (315,30 грн./год., відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку адвокатом витрачено на вказану послугу 2 години); складання позовної заяви (315,30 грн./год., відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку адвокатом витрачено на вказану послугу 3 години) та гонорар за складність справи майнового характеру (1% від вартості позову, що становить 789,13 грн.).
Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 ГПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №845 від 30.03.2018, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та позивачем, додаткові угоди №4 від 03.12.2018, №26 від 09.12.2019 та №177 від 21.07.2020, акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 22.07.2020 на суму 2680,93 грн, а також копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність серія ДН №4916 від 29.11.2017 на ім'я адвоката Щербакової Н.В., якою і підписана позовна заява.
При цьому, додатковою угодою №177 від 21.07.2020 сторони визначили послуги, які будуть надані, їх вартість та порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Приватного акціонерного товариства «ММК ім.Ілліча» суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні за залізничною накладною №42402685 від 21.02.2020 в розмірі 78912,89 грн, а також судових витрат. За даною угодою адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді будь-якої ланки на території України.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у заявленому розмірі, який є обґрунтованим і співмірним предмету позову.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 78912,89 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191129) вартість втраченого вантажу у розмірі 78912 (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот дванадцять) грн 89 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 2680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 93 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2020.
Суддя Т.В. Васильченко